справа № 566/1219/23
провадження № 2/566/328/23
22 липня 2025 року селище Млинів Рівненської області
Млинівський районний суд Рівненської області
у складі:
одноособово - головуючого судді Лободзінського А.С.,
при секретарі судового засідання - Подолець Ю.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 , її представника - адвоката Драгана В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Млинівського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини,
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визначити їй додатковий строк (два місяці) для прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ОСОБА_3 за життя мешкала в с. Довгошиї Дубенського (Млинівського) району одиноко, у зв'язку з чим вона, як двоюрідна сестра, допомагала їй по господарству, а також здійснювала догляд за самою ОСОБА_3 , яка в силу хвороби та похилого віку потребувала його, а близьких родичів на території України у неї не було. Після смерті та поховання ОСОБА_3 в Україну приїздив її онук ОСОБА_2 зі своєю дружиною, на якого ОСОБА_3 за життя склала заповіт та повідомив, що має намір прийняти спдащину після смерті баби, яка складається із належної їй земельної ділянки та житлового будинку.
Поряд з цим, 25 жовтня 2023 року вона, ОСОБА_1 отримала повідомлення від приватного нотаріуса про те, що покійна ОСОБА_3 за життя 12 червня 2015 року склала заповіт на її ім'я, і що для прийняття спадщини необхідно визначити додтковий строк, позаяк шестимісячний строк, який визначений законом, закінчився. Незнання про наяваність вказаного заповіту позивач вважає поважною причиною пропуску нею визначеного законом строку для прийняття спадщини , у зв'язку з чим, просить визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом , що залишилась після смерті ОСОБА_3 .
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представника адвокат Драган В.П. прозовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовінй заяві. Позивач суду пояснила, що покійна ОСОБА_3 є її двоюрідною сестрою. У ОСОБА_3 на території України родини не було, тому в силу родинних відносин, вона періодично допомагала останній у веденні домашнього господарства, здійснювала за нею догляд у старості, а після її смерті здійснила поховання. Позивачка зазначила, що їй відомо про спадкоємця ОСОБА_3 - онука ОСОБА_2 , який мав намір прийняти спадщину після її смерті. Однак, про те, що у 2015 році ОСОБА_3 склала заповіт на її ім'я, вона не знала. Тому, дізнавшись про цей заповіт, вивила намір прийняти спадщину, у зв'язку з чим, просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Від відповідача ОСОБА_2 в порядку надання правової допомоги між Україною та Словацькою Республікою отримано матеріали виконання судового доручення, серед яких повідомлення про вручення відповідачу ОСОБА_2 копії позовоної заяви з додатками. Крім цього, від відповідача ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення по суті справи, в яких він заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 , вважаючи себе єдиним законним спадкоємцем ОСОБА_3 . Водночас, у своїх поясненнях ОСОБА_2 не навів доводів щодо неповажності причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини, як і не оспорював дійсність складеного ОСОБА_3 за життя 12 червня 2015 року заповіту на ім'я ОСОБА_1 .. Із зустрічним позовом про визнання такого заповіту недійсним, не звертався.
Заслухавши пояснення позивачки, представника позивача, вивчвши зміст письмових пояснень відповідача та дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За приписом ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Довгошиї Дубенського району Рівненської області померла ОСОБА_3 . ( а.с.5,44) Після її смерті за заявою спадкоємця за законом ОСОБА_2 20.07.2023 приватним нотаріусом Дубенського району Рівненської області Рідченко О.Й. заведено спадкову справу. ( а.с.40-87).
Наявні у спадкові справі письмові докази вказують на те, що за життя ОСОБА_3 склала чотири заповіти у такій послідовності: 13.09.2007 заповіт, посвідчений Довгошиївською сільською радою Млинівського району Рівненської області за № 71; 23.01.2008 заповіт, посвідчений Довгошиївською сільською радою Млинівського району Рівненської області за № 189; 20.07.2010 заповіт, посвідчений Довгошиївською сільською радою Млинівського району Рівненської області за № 94; 12.06.2015 заповіт, посвідчений Довгошиївською сільською радою Млинівського району Рівненської області за № 36.
Згідно положень ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
За правилами ч.ч.1-3 ст.1253 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.
Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Отже, матеріалами спадкової справи встановлено, що пізнішим у часі є заповіт, який складено ОСОБА_3 12.06.2015 за №36. Таким чином, він скасовує усі попередні заповіти у частині, що суперечать змісту останнього.
Зі змісту заповіту від 12.06.2015 видно, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті все своє майно, з чого б воно не складалося та де б воно не знаходилося і все те, на що за законом вона матиме право і що їй буде належати на момент смерті, заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Цей заповіт не змінено і не скасовано. Його дійсність відповідачем в судовому порядку не оспорювалась, позаяк зустрічного позову про визнання заповіту недійним ним не подавалось. При цьому, одні лише письмові заперечення відповідача, в яких він вказує на безпідставність вимог ОСОБА_1 , чинності складеного ОСОБА_3 12.06.2015 року заповіту не спростовують.
З огляду на вище наведені обставини та норми чинного законодавства суд висновує, що позивач ОСОБА_1 відноситься до спдакоємців померлої ОСОБА_3 по заповіту, складеного нею за життя 12.06.2015 року.
Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно положень ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Така заява подається у межах шестимісячного строку, визначеного ст.1270 цього ж Кодексу.
Таким чином, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Згідно роз'яснень наданих в п. 24 постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинені цих дій.
Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 .. При цьому, про наявність згаданого заповіту позивачці стало відомо лише 25 жовтня 2023 року після отримання відповідного повідомлення від нотаріуса про наявність заповіту на її ім'я. Вказані обставини підтверджуються документально матеріалами спадкової справи ( а.с. 76-80) Оскільки позивач не відноситься до кола спадкоємців за законом, то, будучи необізнаною про наявність заповіту, вона не могла вчиняти дії, спрямовані на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ..
У постанові ВП Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24 ) Велика Палата дійшла всиновку, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
Таким чином, проаналізувавши досліджені в суді докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що необізнаність ОСОБА_1 , про наявність складеного ОСОБА_3 заповіту на її ім'я, є поважною причиною пропуску нею шестимісячного строку для прийняття спадщини та рахує необхідним визначити позивачу додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ..
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 258-259, 263-268 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - 2 (два) місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішення може бути оскаржене до судової палати з розгляду цивільних справ Рівненського апеляційного суду, шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Повне судове рішення виготовлено 23.07.2025.
Суддя :