Справа №491/430/25
23 липня 2025 року Ананьївський районний суд Одеської області
в складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
учасників кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
представника потерпілої юридичної особи Ананьївської міської ради - ОСОБА_8 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Ананьїв Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024162480000143, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 січня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч.ч.2, 4 ст. 246, ч. 1 ст. 304 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч.ч. 2, 4 ст. 246 КК України,
21 травня 2025 року до Ананьївського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт в рамках кримінального провадження № 12024162480000143, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 січня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст.28, ч.ч. 2, 4 ст. 246, ч. 1 ст. 304 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч.ч. 2, 4 ст. 246 КК України.
21 липня 2025 прокурор Любашівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання зазначив, що вважає наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, обґрунтованими через те, що матеріали кримінального провадження містять достатні дані, які вказують на те, що обвинувачений може переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків та інших осіб у цьому кримінальному провадженні, продовжувати свою злочинну діяльність та перешкоджати кримінальному провадження іншим чином. Застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, пов'язаними перешкоджанням здійсненню кримінального провадження та вчиненням нових злочинів. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, посилаючись на те, що доведені ризики не знизились,просив продовжити строк запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , на строк 60 (шістдесят) днів із утриманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», із можливістю внесення застави.
Захисник ОСОБА_5 заперечила проти задоволення клопотання та послалася на наявність двох неповнолітніх дітей, відсутність процесуальних ризиків, а тому відсутність підстав для задоволення клопотання. За твердженням захисника, запобіжний захід, що не пов'язаний із триманням під вартою здатний забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 , тому просила призначити запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або зменшити розмір застави. Зазначила, що клопотання прокурора взагалі є необґрунтованим, та ризики не доведені.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, зазначивши, що не збирається приховуватись від суду.
Обвинувачений ОСОБА_6 , його захисник ОСОБА_7 та представник потерпілої юридичної особи Ананьївської міської ради ОСОБА_8 зазначили, що зауважень до клопотання не мають.
Представник потерпілої юридичної особи Балтської міської ради Одеської області ОСОБА_9 в судове засідання не прибув та направив до суду заяву, в якій просив судовий розгляд у справі провести за відсутності представника Ради, в повному обсязі підтримує вимоги прокурора в даній справі (Том ІІ а.с.146).
Вирішуючи клопотання прокурора суд, з урахуванням положень кримінального процесуального закону щодо судового контролю за дотриманням прав обвинувачених, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень статті 183 КПК України, прийшов до наступних висновків.
Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 05 червня 2025 року продовжено відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до 03 серпня 2025 року (включно), із можливістю внесення застави.
Отже, наразі відносно обвинуваченого ОСОБА_4 діє запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави, строк дії якого спливає 03 серпня 2025 року.
Відповідно до статті 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Відповідно до положень статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до частини першої, пункту 4 частини другої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, прокурор послався на існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, отже суд має оцінити їх наявність, зокрема ризиків: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених, експертів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду
На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Суд виходить також з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску. А тому існуючі законодавчі обмеження для виїзду громадян України за кордон, на що звертала увагу сторона захисту, не виключають такої можливості.
При цьому обвинувачений не має офіційного працевлаштування.
Викладене переконує суд в обґрунтованості доводів прокурора щодо наявності цього ризику.
Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні
Під час оцінки цього ризику суд виходить з того, що показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (частина друга статті 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні.
Крім того, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (статті 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваної.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Існування ризику запобігання спробам перешкоджання кримінальному провадженню іншим способом обґрунтовується тим, що підозрюваний може знищити залишки спиляних дерев.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, суд враховує також інші обставини, передбачені частиною першою статті 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я обвинуваченого, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні прокурора, а застосування обвинуваченому іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Суд вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо необхідності продовження до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який відповідає верхній межі, визначеній частиною першою статті 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що судове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні.
Відповідно до пункту 3 статті п'ятої Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Під час розгляду клопотання ні сторона захисту, ні сторона обвинувачення не надали суду доказів про зміну обставин, які стали підставою для застосування запобіжного заходу.
Суд враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини з плином часу інтенсивність ризику позапроцесуальної поведінки підозрюваного зменшується. Разом з тим, ступінь зменшення ризиків не досяг того рівня, який переконав би суд у відсутності підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 .
На підставі матеріалів наявних у справі, суд приходить до висновку про те, що у вказаному кримінальному провадженні дійсно має місце ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, який обумовлений тяжкістю покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, суд вважає реальними ризики, передбачені, пунктами 3, 4 частини першої статті 177 КПК України, оскільки як вбачається із матеріалів, які надані суду, за версією органу досудового розслідування до вчинення інкримінованих злочинів причетна значна кількість осіб, які діяли за чітко розробленим планом, використовували засоби конспірації, що свідчить про існування ризику незаконного впливу на інших підозрюваних та свідків а також ризику перешкоджання провадженню.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
За таких обставин клопотання прокурора слід задовольнити.
Відповідно до частини другої статті 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.
Тобто підлягає продовженню дія тих обов'язків, які конкретно булу зазначені в ухвалі, якою такі обов'язки встановлювались.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що підлягає продовженню дія тих обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення ним застави, які були зазначені в ухваліОдеського апеляційного суду від 12 березня 2025 року, якою такі обов'язки встановлювались.
На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 183, 184, 194, 196, 197, 199, 295, 331, 615 ч. 15 КПК України, суд
Клопотання прокурора Любашівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 вересня 2025 року (включно), із утриманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», із можливістю внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240,00 гривень.
У разі внесення застави у визначеному розмірі за обвинуваченого ОСОБА_4 , негайно звільнити його з-під варти та покласти на нього строком до 20 вересня 2025 року (включно) обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме:
- з'являтись за вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатись з Одеської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю,суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні, визначеними слідчим, судом;
- здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській облпасті свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
Роз'яснити підозрюваному та заставодавцю наслідки невиконання обов'язків передбачених частинами восьмою, десятою, одинадцятою статті 182 КПК України.
Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - протягом цього ж строку з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
На підставі частини п'ятнадцятої статті 615 КПК України у судовому засіданні проголошено резолютивну частину з врученням повного тексту.
Суддя ОСОБА_1