Провадження № 3/557/421/2025
Справа № 557/893/25
21 липня 2025 року селище Гоща
Суддя Гощанського районного суду Рівненської області Тишкун П.В., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з відділення поліції №5 Рівненського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області, про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії серії ЕПР1 №335551 від 19.05.2025: 19.05.2025 о 17 год. 13 хв. в с.Тучин, вул. Поштова,2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме мопедом марки «Yamaha», без н/з, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 6820» та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 та його захисник Петровський І.О. в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Заяв про розгляд справи у їх відсутності, чи про відкладення розгляду справи не подавали.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07 липня 1989 року).
З огляду на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи обізнаним щодо складання відносно нього 19.05.2025 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та про призначене судове засідання з розгляду такого протоколу, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмові заперечення проти протоколу, при цьому зважаючи на те, що присутність такої особи в розумінні ч. 2 ст. 268 КУпАП не є обов'язковою, суддя прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступник висновків.
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 279, 280 КУпАП, судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення провадиться в межах обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення та у відношенні особи, щодо якої цей протокол був складений.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №335551від 19.05.2025 року:
19.05.2025 о 17 год. 13 хв. в с.Тучин, вул. Поштова, 2, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом, а саме мопедом марки «Yamaha», без н/з, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 6820» та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає не лише в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Суб'єктом правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є водії транспортних засобів.
Відповідно до п 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом зазначених положень особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, коли вона керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку, а так само за відмову саме особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до Правил дорожнього руху України водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до роз'яснень, що міститься в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. №14 під керуванням транспортними засобами слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортними засобами, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли особа, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння, почав рухатись.
Зважаючи на норми чинного законодавства, слід дійти до висновку, що вимога поліцейського щодо проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції може бути адресована тільки особі, яка керує транспортним засобом.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Матеріали справи про адміністративне правопорушенні відносно ОСОБА_1 , крім протоколу про адміністративне правопорушення, містять акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських засобів, які знижують увагу та швидкість реакції та зобов'язання про відсторонення водія від керування т/з та рапорт ПОГ СВГ ВП №5 Захарука М. та копію постанови серії ЕНА №4769565 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП від 19.05.2025 року.
Об'єктивно факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом (мопедом), у час, зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, не доведений, належні докази в матеріалах справи відсутні та не здобуті судом в ході розгляду справи, зокрема і під час перегляду відеозапису, який додано до протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, з переглянутого в судовому засіданні відеофайлу слідує, що ОСОБА_1 штовхав мопед на узбіччі дороги, коли до нього під'їхали працівники поліції. Тобто рух транспортного засобу та керування ним особою, яка притягається до відповідальності, не зафіксовано. Також з відеозапису слідує, що працівниками поліції не було дотримано вимог щодо пропозиції особі пройти огляд на стан сп'яніння. А саме - йому не було запропоновано пройти такий огляд у медичному закладі. Запитання звучало, як: «В медичний заклад будете їхати?», тобто без конкретизації - для чого та куди їхати.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У даному ж випадку від працівників поліції не прозвучало власне вимоги, чи пропозиції пройти медичний огляд на стан сп'яніння у медичному закладі.
Таким чином відеофайли на диску, доданому до протоколу, не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, як і доказів того, що він, як водій, відмовився пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного та іншого сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі за текстом - Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008 року за № 1103 (далі за текстом - Порядок).
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка зокрема, керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди такої особи на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
У пункті 2 Порядку визначено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Вичерпний перелік ознак алкогольного сп'яніння визначено у пункті 3 Розділу І Інструкції,серед них: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці
Пунктами 6 та 7 Розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Пунктом 8 Порядку визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Отже, за змістом вищенаведеного законодавства, водій на вимогу поліцейського зобов'язаний пройти огляд на стан сп'яніння, який проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу чи його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення.
Відмова водія від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці поліцейським та у медичному закладі утворює в діях водія склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя зауважує, що працівниками поліції не було дотримано визначеного законодавством порядку проходження огляду на визначення стану сп'яніння, а суть правопорушення, зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № №335551 від 19.05.2025 року, про те, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не грунтується на фактичних обставинах справи та зібраних доказах.
На підставі викладеного, суддя вважає, що суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП є сумнівною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства».
У відповідності до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди зобов'язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Виходячи з викладеного ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки «поза розумним сумнівом» належними та допустимими доказами вина останнього не доведена, а обставини зазначені в протоколі - не підтверджені.
Таким чином, під час судового розгляду в діях ОСОБА_1 встановлено відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, встановлені обставини справи, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 130, 264, 283, 284, 287-289 КУпАП, суддя
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст.130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду Рівненської області.
Суддя П.В.Тишкун