Справа №549/320/25
Провадження №3/549/81/25
Іменем України
22 липня 2025 року селище Чорнухи
Суддя Чорнухинського районного суду Полтавської області Василюк Т.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від сектору поліцейської діяльності №2 відділення поліції №1 Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
жителя АДРЕСА_1
не працює,
за ч.3 ст.173-2 КУпАП, ч.2 ст.173-8 КУпАП, ч.2 ст.173-8 КУпАП
установив:
06 липня 2025 року близько 18 години 00 хвилини ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 вчинив відносно свого пасинка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 домашнє насильство психологічного і фізичного характеру, а саме: висловлювався нецензурною лайкою, штовхав та виганяв з будинку, чим завдав психічної та фізичної шкоди здоров'ю малолітнього. Дане правопорушення вчинено повторно протягом року.
Відповідальність за дане адміністративне правопорушення передбачена ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, 09 липня 2024 року о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_1 порушив терміновий заборонний припис серії АА №447462 від 07.07.2025, заборону на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою .
Також, 10 липня 2025 року о 7 годині 40 хвилин ОСОБА_1 порушив терміновий заборонний припис серії АА №447462 від 07.07.2025, а саме : заборону на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, зобов'язання залишити місце проживання постраждалої особи, заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою .
Відповідальність за вказані адміністративні правопорушення передбачена ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, пояснив, що правопорушення вчинені через те, що його пасинок його не слухає, та що йому більше немає де жити.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, доходжу наступних висновків.
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Протиправні дії за цією статтею можуть мати характер фізичного, психологічного чи економічного насильства.
За приписами п.8 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" особа, яка постраждала від домашнього насильства це - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
У диспозиції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що терміновий заборонний припис стосовно кривдника спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства
Частиною 2 статті 173-8 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.
За приписами ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та ч. 2 ст. 173-8 та підтверджується: протоколами про адміністративне правопорушення від 07.07.2025 серії ВАД №150878, від 09.07.2025 серії ВАД № 150879, від 10.07.2025 ВАД №394402; терміновим заборонним приписом серії АА №447462 від 07.07.2025; постановою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 16.04.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в виді штрафу у сумі 340,00 грн, актом проведення оцінки рівня безпеки дитини, поясненнями ОСОБА_1 наданими у судовому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно ст.ст.34, 35 КУпАП обставин, що обтяжують або пом'якшують відповідальність не встановлено.
Згідно положень ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Оскільки, правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст.173-2КУпАП є більш серйозним, ніж правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, то на ОСОБА_1 необхідно накласти остаточне адміністративне стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Враховуючи характер скоєних правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, забезпечуючи при цьому належну рівновагу, тобто пропорційність між метою судового рішення та його негативними наслідками для прав, свобод та інтересів осіб, суд дійшов переконання за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу у розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суд прийшов до висновку, що у даній справі таке стягнення є необхідним та достатнім.
Крім того, відповідно до статті 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" чи Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".
Так, у п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків.
Згідно п. 4 ч.1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить направлення кривдника на проходження програм для кривдників.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»: 1.Суб'єктами, відповідальними за виконання програм для постраждалих осіб, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. 2. Суб'єкт, відповідальний за виконання програм для постраждалих осіб, організовує та забезпечує проходження такими особами зазначених програм за їхньою згодою. 3. Програми для постраждалих осіб виконуються фахівцями, які пройшли підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації та представляють суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, а також суб'єктами, визначеними статтею 17 цього Закону, в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Відповідно до ч. ч. 6, 8, 9 ст. 28 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством. У разі неявки кривдника для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб'єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів. Притягнення кривдника до відповідальності за не проходження програми для кривдників не звільняє його від обов'язку пройти таку програму.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність необхідності направлення ОСОБА_1 на проходження програми для кривдників.
Згідно з ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.173-2, 173-8, 280, 283, 284 КУпАП,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.3 ст.173-2 КУпАП, ч.2 ст. 173-8, ч.2 ст.173-8 та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 80 (вісімдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн збору.
Роз'яснити ОСОБА_1 необхідність повідомити суд про сплату судового збору.
У разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, постанова про накладання штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Чорнухинський районний суд і набирає законної сили після закінчення строку оскарження.
Суддя Т.М.Василюк