Справа № 545/2199/23
Провадження № 2/545/70/25
22.07.2025 Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Стрюк Л.І.
з участю секретаря - Гаврися В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У провадженні Полтавського районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, попередньо надавши заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, попередньо надавши заяву про розгляд справи без її участі.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 05.09.2024, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 01.04.2025 застосовано до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» захід процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3028,00 грн у зв'язку із систематичною неявкою представника позивача у судові засідання, явка якого визнана судом обов'язковою.
02.05.2025 до суду від представника позивача адвоката Коцюби О.В. надійшла заява про добровільне виконання рішення суду в частині стягнення штрафу на користь держави по справі №545/2199/23, однак у судові засідання, що були призначені на 11.06.2025 та на 22.07.2025 представник позивача, будучи належним чином повідомленим (т. 2 а.с. 17, а.с. 24, а.с. 27-28), не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Окрім цього, ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 11.06.2025 повторно визнано явку представника АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання, призначене на 22.07.2025, та в усі судові засідання надалі обов'язковою та попереджено про можливість застосування заходів процесуального примусу у разі невиконання зазначеної ухвали.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом частини п'ятої статті 223 ЦПК України, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною п'ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його неявка перешкоджає розгляду справи.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження № 61-21428св19), від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21), від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц (провадження № 61-9020св21), від 05 вересня 2022 року у справі № 325/218/21-ц (провадження 61-4672св22).
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої, пункту 2 частини сьомої, пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи (пункт 2 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02).
Отже, суд зобов'язаний відповідним чином реагувати на недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду в разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.
Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.
Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності (неповажності) причин неявки позивача до суду залежно від того, яка це неявка: перша чи повторна. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21).
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Відповідно, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача суд повинен залишити позовну заяву без розгляду. Вказана норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 295/13823/14-ц).
Верховний суд у постанові від 21.12.2022 в справі №757/15603/19, скасовуючи постанову апеляційного суду, якою відповідно скасовано ухвалу районного суду про залишення позову без розгляду, зазначив, що суд першої інстанції надав належну оцінку поведінці позивача, вжив усіх необхідних заходів для надання позивачу достатніх можливостей для викладення своєї позиції з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить з того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Тобто, обов'язок щодо вжиття заходів для прискорення розгляду справи покладено на позивача як ініціатора спору.
Отже, позивачі, будучи ініціаторами судового розгляду справи, у першу чергу мають активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані.
Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників процесу, заборона зловживати наданими правами.
Суд враховує те, що неодноразові неприбуття у судові засідання позивача (його представника), вказує на зловживання процесуальними правами та невиправдане затягування розгляду справи. При цьому визначальними процесуальними обов'язками позивача є виконання процесуальної дії у встановлені законом або судом строки, у тому числі і забезпечення представництва власних інтересів при розгляді справи.
Суд вважає неможливим слухання справи за відсутності позивача, який ухиляється від участі у судовому розгляді справи, не з'являється у судові засідання без надання доказів про поважність причин неявки .
Також, суд звертає увагу, що визнаючи явку позивача обов'язковою та застосовуючи заходи примусу до позивача у зв'язку з його неявкою, презюмував неможливість розгляду справи за відсутності ініціатора судового розгляду, а відтак подані клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про розгляд справи за відсутності позивача не можуть бути прийняті судом до уваги, а справа, у свою чергу, не може бути розглянута за такої явки.
Зокрема, необхідність з'явлення представника позивача до суду зумовлена тим, що відповідач частково погасила заборгованість за договором, проте у наданих позивачем розрахунках ці платежі не відображені, що унеможливлює ухвалення рішення по суті спору.
Згідно з ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про залишення позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором без розгляду у зв'язку з повторною неявкою належним чином повідомленого позивача, яке перешкоджає вирішенню спору.
Керуючись п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України,
Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що відповідно ч.2 ст. 257 ЦПК України він має право на повторне звернення до суду в загальному порядку після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Копію ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду або через Полтавський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя: Л. І. Стрюк