Справа № 156/591/25
Провадження № 2/156/267/25
Рядок статзвіту № 68
22 липня 2025 року сел.Іваничі
в складі: головуючого судді Бєлоусова А. Є.,
за участю секретаря судового засідання Степанець Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Іваничі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
22.05.2025 до Іваничівського районного суду Волинської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що вона з відповідачем з 24.04.2004 перебуває у шлюбі, який зареєстровано виконавчим комітетом Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, актовий запис №4.
Подружнє життя у сторін не склалось, вони припинили вести спільне господарство та підтримувати шлюбні відносини, у зв'язку із непорозумінням один одного, різними поглядами на життя, розбіжностями в способах та методах ведення спільного побуту. Подальше спільне проживання та збереження сім'ї неможливе, збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін, тому позивачка просить шлюб розірвати.
Від вказаного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вже є повнолітнім.
Позивачка була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, для участі в судовому засіданні не прибула, однак від її представниці - адвоката Якубчак І.П. надійшло на адресу суду клопотання в якому вона просила розгляд справи здійснювати за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом, для участі в судовому засіданні не прибув, проте надіслав на адресу суду відзив, в якому просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав повністю, просив шлюб розірвати, судові витрати, в тому числі правничу допомогу, просив покласти на позивачку, посилаючись на свій скрутний матеріальний станта інвалідність ІІІ групи з дитинства.
Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів та відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, приходить до такого висновку.
Відповідно до статей 12,13 ЦПК України учасники, справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що між позивачкою та відповідачем 24.04.2004 був укладений шлюб, який зареєстровано виконавчим комітетом Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, актовий запис №4 (а.с.6). Подружнє життя у сторін не склалось. Шлюбні відносини фактично між сторонами вже припинені, оскільки вони почали проживати окремо.
Відповідач надав суду відзив, в якому не заперечує проти задоволення позову, а тому у суду нема підстав сумніватися у доводах, викладених позивачкою як підстави для розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
За положеннями статті 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, котрі досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, не згідна на примирення, а відповідач визнав позов, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Суд вирішуючи справу про розірвання шлюбу, перш за все виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивачка скористалася наданим правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Причини, що спонукають позивачку наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить її інтересам, що має істотне значення, отже позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 114 Сімейного Кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч.2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 115 СК України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Позивачка заявила про наявність понесених судових витрат, котрі складаються зі сплаченої суми судового збору (за подання позовної заяви з вимогою немайнового характеру). Також ОСОБА_1 повідомила про витрати, пов'язані із триманням професійної правничої допомоги на суму 5000 грн.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Загальні правила розподілу судових витрат між сторонами визначені положеннями ст. 141 ЦПК України. Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас згідно з ч.1 ст. 142 ЦПК України в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 визнав позов, направивши до суду відзив 04.04.2025, (до початку розгляду справи по суті) суд повертає позивачці з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову (в грошовому вираженні - 605,60 грн.).
Оскільки позов ОСОБА_1 , судом задоволено, суд стягує з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 решту понесених позивачкою судових витрат щодо сплати судового збору в межах суми 605,60 грн.
Крім того, ОСОБА_1 доведені витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката Якубчак І.П. (в межах суми 5000 грн.), позивачка не заперечує факту отримання попередньої консультації щодо предмета спору від саме цього адвоката, підготовки тексту позовної заяви саме цим адвокатом, яка готувала від імені та в інтересах позивачки інші заяви з процесуальних питань. ОСОБА_1 не вважає надмірними понесені нею витрати на отримання професійної правничої допомоги.
Загальні правила розподілу судових витрат між сторонами визначені положеннями ст. 141 ЦПК України. Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Водночас відповідач просив залишити судові витрати по даній справі на позивачку. (а.с.28-29), при цьому послався на свій скрутний матеріальний стан та встановлену інвалідність ІІІ групи.
Положення ч.4 ст. 137 ЦПК України визначають, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч.4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч.4 ст. 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Така позиція кореспондується з підходом до вирішення питань щодо компенсації витрат стороні процесу, висловленим у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), заява № 58442/00 («Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір»).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 01.06.2018 року у справі № 904/8478/16).
Суд враховує, що справа № 156/591/25 за своєю сутністю є малозначною, судовий розгляд її здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, складності у встановленні фактичних підстав позову не вбачається, відповідач визнав позов до початку розгляду справи, представниця позивачки (адвокат) не брала участь особисто в судовому засіданні, підготовлені адвокатом заяви з процесуальних питань за своїм змістом не є складними (зокрема це заява про розгляд справи без участі сторони позивача), відповідач позов визнав (до початку розгляду справи по суті). Відтак, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Зокрема, виходячи із засад розумності, притаманних цивільному судочинству, суд частково компенсує позивачці з відповідача понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в межах суми 1000,00 грн., саме така сума витрат підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст.7, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. ст.104, 112-115 СК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 24.04.2004 виконавчим комітетом Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, актовий запис №4, - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені позивачкою судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок, сплачену позивачкою при зверненні до Іваничівського районного суду Волинської області з позовом (квитанція АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 13.05.2025 №0.0.4364180695.1)
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст цього рішення суду відповідно до ч.6 ст. 259 ЦПК України (на стадії ухвалення судового рішення) складено 22.07.2025
Відомості про сторони справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Представниця позивачки: ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса робочого місця: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя А. Є. Бєлоусов