Справа № 484/2381/25
Провадження № 2/484/1173/25
(заочне)
23 липня 2025 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Маржиної Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Чумак А.О.,
у відсутність сторін, їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку, ціна позову 24 100 грн. 25 к., -
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Єрмоленко А.В. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована по АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частка житлового будинку по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві власності належить по 1/4 частці цього ж житлового будинку. Зазначений будинок розташований на земельній ділянці площею 0,10 га за цією ж адресою, яка була надана ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку. Власниками цієї земельної ділянки залишилися ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Наразі позивачі не можуть переоформити земельну ділянку на своє ім'я, так як їм не відомо місцезнаходження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Позивачі вважають, що з переходом права власності на будинок до них перейшло і право власності на земельну ділянку у частках рівних часткам житлового будинку, тому просять визнати за ним таке право.
Ухвалою суду від 12.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання на 09.06.2025 року, 10:30 годину.
Ухвалою суду від 09.06.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження.
Сторони, їх представники про місце, день та час розгляду справи повідомлені завчасно і належним чином.
Від представника позивачів ОСОБА_6 до суду надійшла заява, в якій вона просила розглянути справу в її та позивачів відсутність, позов підтримала, просила задовольнити.
Відповідачам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 направлено копію позовної заяви з доданими до неї документами та запропоновано подати відзив і докази, однак у визначений судом строк такі документи суду не подані. Судові повістки направлялася відповідачам за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання. Відповідачі повідомлені про місце, день та час розгляду справи шляхом розміщення оголошення на вебсайті Судової влади України. Відзиву на позов не подали.
До початку розгляду справи будь-яких інших заяв, клопотань, доказів сторонами не подано.
Ухвалою суду від 23.07.2025 року постановлено проводити заочний розгляд справи.
Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги законні, обґрунтовані і підлягають повному задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого після смерті ОСОБА_7 , 1936 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого 02.12.2024 року державним нотаріусом Першої первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Мороз Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1-1013, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві власності належить 1/2 частка житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.9).
З інформації з Державного реєстру речових прав № 406201522 від 02.12.2024 року вбачається, що право власності на 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 (а.с.10).
Відповідно до договору дарування, посвідченого 11.06.1993 року державним нотаріусом Другої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Сулімою В.Ф., зареєстрованого в реєстрі за № 1-1450, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві власності належить 1/2 частка житлового будинку по АДРЕСА_1 в рівних частинах, тобто по 1/4 частці кожному (а.с.11-14).
З виписки підтвердження чинності запису щодо реєстрації права власності станом на 31.12.2012 року з КП ПМБТІ № 217/04-02-03 від 06.02.2025 року вбачається, що право власності на 1/4 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 , право власності на 1/4 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_3 .
Зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,10 га по АДРЕСА_1 , яка на підставі рішення виконкому № 24 Первомайської міської Ради від 26.01.1993 року передана у приватну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування жилого будинку, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 26.01.1993 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю (а.с.16).
Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області про надання інформації від 24.04.2025 року згідно із земельно-обліковими даними відділу станом на 01.01.2013 року відповідно до державного акту на право приватної власності на землю, виданого 26.01.1993 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, земельна ділянка площею 0,10 га по АДРЕСА_1 , рішенням виконкому № 24 Первомайської міської Ради від 26.01.1993 року передана в межах норм безоплатної приватизації в спільну часткову власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування жилого будинку. Зазначена земельна ділянка вважається сформованою незалежно від присвоєння кадастрового номеру (а.с.17).
З висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 10.02.2025 року вбачається, що ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 0,10 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , складає 24 100 грн. 25 к. (а.с.18).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого у статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення.
Частиною 1 статті 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Згідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
Системний аналіз змісту норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості (правова позиція Верховного Суду в постанові від 19 листопада 2020 року в справі № 686/9580/16-ц).
При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року в справі №689/26/17).
Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (правова позиція Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16).
За таких обставин суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому за ними слід визнати право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та розташована по АДРЕСА_1 , у частках відповідних до часток житлового будинку за цією ж адресою, який їм належить на праві спільної часткової власності.
Позивачами не заявлено про відшкодування судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 377, 392 ЦК України, ст.ст. 120, 125 ЗК України, ст.ст. 76, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку, ціна позову 24 100 грн. 25 к, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,10 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та розташована по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,10 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та розташована по АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,10 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та розташована по АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_4 .
Повний текст судового рішення виготовлено 23 липня 2025 року.