Справа № 945/1524/25
Провадження 1-кп/945/563/25
Іменем України
23 липня 2025 року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;
прокурора ОСОБА_3 ;
захисника ОСОБА_4 ;
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Миколаєві обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025152260000002 від 02.01.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який перебуває на посаді кулеметника стрілецької роти в званні «головний сержант», не одруженого, не судимого, на утриманні осіб не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України,
встановив:
16 липня 2025 року до Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025152260000002 від 02.01.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.
Справу призначено до підготовчого судового засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просила призначити обвинувальний акт до розгляду по суті.
Обвинувачений та його захисник проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечували.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо можливості призначення судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, беручи до уваги, що обвинувальний акт складено з дотриманням вимог, передбачених ст. 291 КПК України, підстав для його повернення прокурору чи направлення до відповідного суду для визначення підсудності немає, угод про примирення чи про визнання винуватості в порядку статей 468-475 КПК України до суду не надходило, підстав для закриття провадження з підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України не встановлено, суд вважає підготовку до судового розгляду завершеною та приходить до висновку про можливість призначення судового розгляду в даному кримінальному провадженні.
Оскільки підстав для здійснення судового розгляду в кримінальному провадженні в закритому судовому засіданні не встановлено, з урахуванням думки учасників судового провадження суд вважає, що судовий розгляд слід здійснювати у відкритому судовому засіданні, в яке необхідно викликати учасників.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 135 КПК України особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув'язнення.
Крім того, відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
У підготовчому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .
У клопотанні прокурор посилається на те, що ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу продовжують існувати та не змінились. Строк запобіжного заходу закінчується 25.07.2025.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив відмовити у задоволенні, ризики є надуманими та не підтвердженими. Вважав за можливе обрати менш тяжкий запобіжний захід, а саме домашній арешт із застосуванням електронного браслету, що забезпечить виконання його підзахисним покладених на нього обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, запевнив суд, що не має наміру ухилятись від суду. Крім того, посилався на те, що має бажання повернутись до військової служби.
Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження обраного раніше запобіжного заходу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких злочинів, за санкцією яких можливе призначення покарання безальтернативно у виді «позбавлення волі» строком від 3 до 7 років.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків:
- ризик переховування обвинуваченого від суду;
- ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;
- ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого:
1) переховування від суду. Так, останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності ризику переховування суд також враховує ту обставину, що матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей щодо наявних міцних соціальних зав'язків обвинуваченого, він не одружений, неповнолітніх дітей на утримані не має, що могло би гарантувати присутність обвинуваченого за останнім місцем проживання. Особа є військовослужбовцем, у час вчинення злочинів, що інкриміновані обвинуваченому перебував поза межами військової частини, що дає підстави вважати про безпідставне та самовільне залишення ОСОБА_5 військової служби. Наведене створює обґрунтовані побоювання, що обвинувачений у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією, зможе переховуватись від суду, оскільки достатні стримуючі фактори відсутні.
2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що судовий розгляд перебуває на початковому етапі, тому суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків обвинуваченому відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, у тому числі у телефонному режимі, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь обвинуваченого. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні. І тому Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Саме тому, суд вважає існуючим ризик незаконно впливати на свідків.
3) ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Обґрунтованим вважає суд і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, є особою, що самовільно залишила військову частину, а тому з метою приховання вчинення ним злочину, може вчинити інше кримінальне правопорушення. ОСОБА_5 хоч і вважається таким, що раніше не судимий, проте історія його кримінального минулого характеризує його як особу, схильну до вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, в разі застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, зобов'язаний повернутись до військової частини та буде мати доступ до зброї. Будь-яких стримуючих факторів, не встановлено, а стороною захисту не надано.
Згідно з рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка особи дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи.
При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_5 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого; відсутність жодних відомостей про міцність соціальних зв'язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов'язків обвинуваченим; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосовано з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочинів, які йому інкриміновано та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу і не перестали існувати.
При цьому суд вважає неспроможними доводи захисника та обвинуваченого щодо можливості застосування як запобіжного заходу у виді домашнього арешту, так і інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, оскільки будь-які більш м'які види запобіжного заходу не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти вказаним ризикам.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу, розмір застави залишити у сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121 120 грн.
При обчисленні строку продовження запобіжного заходу суд враховує, що ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 20 червня 2025 року відносно ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 25.07.2025 включно. За таких обставин, строк продовження дії запобіжного заходу слід рахувати з 25.07.2025.
Керуючись статтями 110, 176-178, 183, 193-194, 196, 197, 199, 314-316, 369, 372 КПК України,
ухвалив:
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України в приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області у відкритому судовому засіданні на 15 годину 00 хвилин 31 липня 2025 року.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
У судове засідання викликати прокурора, захисника, обвинуваченого.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, на 60 діб до 22 вересня 2025 року включно, що не є більшим ніж 60 діб з дати закінчення строку дії попередньої ухвали від 20 червня 2025 року.
Визначити розмір застави, після внесення якої обвинувачений повинен бути звільнений з-під варти, у сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121 120 грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Покласти на ОСОБА_5 у разі звільнення під заставу такі зобов'язання:
-прибувати за кожною вимогою суду;
-не відлучатися з місця постійного мешканця без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора та суд, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Попередити ОСОБА_5 про наслідки невиконання обов'язків, передбаченихст.194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, прокурором протягом 5(п'яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя ОСОБА_6
23.07.2025