Справа №479/1203/24
Провадження №2/479/81/25
22 липня 2025 року смтКриве Озеро
Кривоозерський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої - судді Репушевської О.В.,
за участі секретаря судового засідання Добровольської І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Криве Озеро, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №479/1203/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" про розірвання договору оренди землі,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача адвокат Кравченко О.С., за ордером від 24 липня 2024 року,
адвокат Чобану В.В., за ордером від 12 березня 2025 року,
відповідач ТОВ "Агрофірма Корнацьких",
представник відповідача адвокат Іванченко О.О., за ордером серія АІ №1097682 від 18 березня 2021 року,
Позивач в особі представника звернувся до суду з позовом до ТОВ "Агрофірма Корнацьких" про розірвання договору оренди земельної ділянки. Позов обґрунтувала тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,96 га, кадастровий номер 4823980400:02:000:0093, яка розташована в межах території (Багачівської) Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, та яка перебуває у оренді ТОВ "Агрофірма Корнацьких" на підставі договору оренди землі №154/К від 01 січня 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_2 та ТОВ "Агрофірма Корнацьких". Посилаючись на те, що відповідач порушує умови договору та несвоєчасно платить орендну плату просить задовольнити позовні вимоги.
В судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача ТОВ "Агрофірма Корнацьких" до суду не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, з підстав, вказаних у відзиві, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Положеннями ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,96 га, кадастровий номер 4823980400:02:000:0093, яка розташована в межах території (Багачівської) Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, що підтверджено даними Державного акту на право приватної власності на землю серія МК №088038, виданого Кривоозерською райдержадміністрацією 30 вересня 2003 року(а.с.10-11).
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов'язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.
За частиною 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами у справі).
Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.
Відповідно до статті 1 Закону "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Частинами 1-3 статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно зі ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
На вимогу однієї із сторін договір, відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Виходячи з системного аналізу зазначених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовується зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.
Вказаний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1449цс17, який підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року в справі №912/1385/17 та Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2020 року у справі №227/5452/18.
Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Звертаючись до суду із позовом у справі, позивач, зокрема, зазначив підставою для розірвання спірного договору оренди землі факт систематичної несплати орендарем орендної плати.
Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частинах 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Як встановлено судом, 01 січня 2005 року між ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_2 та ТОВ "Агрофірма Корнацьких" укладено договір оренди землі №154/К, відносно земельної ділянки загальною площею 4,96 га, на строк 50 років, що належать ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності серія МК №088038 (реєстраційний №98), який зареєстрований в Кривоозерському відділі МРФ 28 серпня 2006 року(а.с.57-59).
Відповідно до пункту 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси Орендаря або перерахуванням на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 975,15 грн..
З метою захисту майнових інтересів орендодавця за згодою сторін на умовах, визначених цим Договором, розрахунок по орендній платі може бути проведено визначеною кількістю сільськогосподарської продукції.
Форма розрахунку за договором (грошова або у натуральній формі) окремо щорічно погоджується сторонами в межах розміру плати, визначеного Додатком №1 до Договору, шляхом подання орендодавцем на ім'я орендаря письмової заяви.
Орендна плата вноситься щорічно до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі (пункт 11 Договору).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, ОСОБА_1 отримав від ТОВ "Агрофірма Корнацьких" орендну плату: у третьому кварталі 2006 року у сумі 1896,37 грн, у першому кварталі 2007 року у сумі 975,15 грн, у третьому кварталі 2007 року - у сумі 975,15 грн, у третьому кварталі 2009 року - у сумі 1732,24 грн., у першому кварталі 2010 року - у сумі 1732,24 грн, у другому кварталі 2010 року - у сумі 102,20 грн., у четвертому кварталі 2011 року - у сумі 1834,44 грн, у третьому кварталі 2012 року - у сумі 776,49 грн, у четвертому кварталі 2012 року - у сумі 576,60 грн, у третьому кварталі 2013 року - у сумі 761,77 грн, у четвертому кварталі 2013року - у сумі 444,00 грн, у першому кварталі 2014 року - у сумі 2015,51 грн, у третьому кварталі 2014 року - у сумі 847,06 грн., у четвертому кварталі 2014 року - у сумі 558,82 грн., у третьому кварталі 2015 року - у сумі 1485,03 грн, у четвертому кварталі 2015 року - у сумі 4155,98 грн., у третьому кварталі 2016 року - у сумі 2981,37 грн., у четвертому кварталі 2016 року - у сумі 2310,52 грн., у третьому кварталі 2017 року - у сумі 3478,26 грн., у четвертому кварталі 2017 року - у сумі 2303,42 грн., у третьому кварталі 2018 року - у сумі 5629,78 грн., у четвертому кварталі 2018 року - у сумі 2391,94 грн., у третьому кварталі 2019 року - у сумі 4660,90 грн., у четвертому кварталі 2019 року - у сумі 2037,26 грн., у першому кварталі 2022 року - у сумі 11088,02 грн., у першому кварталі 2023 року - у сумі 5544,01 грн., у четвертому кварталі 2023 року - у сумі 5544,01 грн..
З наданих відповідачем відомостей на виплату грошей вбачається, що ОСОБА_1 отримав орендну плату: 26 жовтня 2016 року - у сумі 2160 грн., 15 серпня 2017 року - у сумі 2800 грн, 17 жовтня 2017 року - у сумі 800 грн., 08 серпня 2018 року - у сумі 1600 грн., 30 жовтня 2018 року - у сумі 1866 грн., 15 серпня 2019 року - у сумі 3200 грн., 23 жовтня 2019 року - у сумі 130 грн., 05 листопада 2019 року - у сумі 1530 грн..
Згідно видаткового касового ордеру від 04 лютого 2022 року ОСОБА_1 отримав орендну плату за землю за 2020 рік та 2021 рік у розмірі 4462,93 грн..
Крім того, згідно реєстру №5 від 19 січня 2023 року про перерахування на рахунки отримувачів згідно угоди №308250497 (орендна плата за землю за 2022 рік) ОСОБА_1 перераховано на його розрахунковий рахунок 4462,93 грн.. Згідно реєстру №237 від 11 грудня 2023 року про перерахування на рахунки отримувачів згідно угоди №308250497 (орендна плата за землю за 2023 рік) ОСОБА_1 перераховано на його розрахунковий рахунок 4462,93 грн..
З наданих відповідачем відомостей про видачу сільськогосподарської продукції вбачається, що ОСОБА_1 отримав у 2016 році орендну плату також у натуральній формі у вигляді: 100 кг соняшника, 200 кг кукурудзи; у 2017 році: 100 кг соняшника, 200 кг кукурудзи; у 2018 році: 400 кг пшениці, 400 кг ячменю, 100 кг соняшника, 200 кг кукурудзи; у 2019 році - 400 кг пшениці, 400 кг ячменю, 100 кг соняшника, 200 кг кукурудзи.
З огляду на вищевикладене, свої зобов'язання відповідач по сплаті орендної плати виконував, тобто позивач отримував орендну плату відповідно до умов договору, орендна плати виплачувалась позивачу готівкою через касу та у формі отримання сільськогосподарської продукції.
Отже, сторони не заперечували, що орендна плата була визначена сторонами в грошовій формі, а місцем видачі орендодавцю орендної плати, тобто виконання зобов'язання за Договором, передбачено каса ТОВ "Агрофірма Корнацьких".
Між тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що останньому орендна плата за користування землею з моменту укладення договору оренди по день звернення до суду з позовом, відповідачем не виплачувалась. Також відсутні докази того, що позивач, на час настання виплати орендної плати звертався до відповідача за отриманням орендної плати через касу, за наслідками чого йому було відмовлено в такій видачі або існували інші обставини щодо неотримання нею орендної плати у грошовій сумі через касу товариства.
Водночас, ТОВ "Агрофірма Корнацьких" у відзиві на позовну заяву, заперечуючи свою винну поведінку у порушенні умов зазначеного договору щодо виплати орендної плати з моменту укладення договору та по сьогоднішній день, повідомило, що викладені позивачем обставини свідчать про недобросовісну поведінку, оскільки його дії щодо дострокового розірвання Договору оренди землі з Агрофірмою суперечать попередній поведінці щодо прийняття виконаного за Договором оренди землі із Агрофірмою, зокрема, отримання орендної плати за попередні роки.
Крім того, відповідач через оголошення в газеті "Кривоозерщина" від 05 листопада 2022 року повідомляв про виплату орендодавцям орендної плати за 2022 рік з відповідними роз'ясненнями щодо виплат та про комунікацію, зокрема, й за телефонними номерами працівників товариства в різних селах.
Відповідно до пункту 42 Договору сторона, яка порушила зобов'язання внаслідок недобросовісної поведінки, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Таким чином суд вважає, що відповідачем вживалися заходи щодо виплати орендної плати позивачу шляхом запрошення позивача через поштове повідомлення, оголошення у засобах масової інформації, що виключає винну поведінку орендаря щодо небажання виконувати договір на умовах, визначених Договором та для припинення відносин за цим договором.
Тому виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що згідно з положеннями ст.32 Закону України "Про оренду землі", ч.2 ст.651 ЦК України, відсутні підстави для розірвання договору оренди землі №154/К, укладеного 01 січня 2005 року, в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати по справі, відповідно до положень ст.141 КПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.12, 16, 81, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" про розірвання договору оренди землі, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено - 22 липня 2025 року.
Суддя :