31 серпня 2006 р.
№ 14/347-05
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Костенко Т.Ф.,
розглянула
касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Сумська обласна друкарня" (далі Товариство)
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду
від
23.05.06
по заяві
приватного виробничо-комерційного підприємства "Корпункт" (далі Підприємство)
про
відстрочку виконання рішення
у справі
№ 14/347-05
господарського суду
Сумської області
за позовом
Товариства
до
Підприємства
про
стягнення 15 679,52 грн.
В засіданні взяли участь представники
- позивача:
не з'явилися;
- відповідача:
Леоненко Г.О. (за дов. № 2 від 20.07.06);
Вороненко Р.П. (директор Підприємства).
Ухвалою від 17.07.06 колегії суддів Вищого господарського суду України у постійному складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утвореному розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 09.04.04, касаційна скарга Товариства № Ю06 від 20.06.06 була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 31.08.06.
Вказана ухвала суду були направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
У зв'язку з перебуванням суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П. у черговій відпустці, розпорядженням від 28.08.06 заступника голови Вищого господарського суду України для розгляду справи № 14/347-05 господарського суду Сумської області, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 31.08.06 колегією суддів у постійному складі: головуючий -Першиков Є.В., судді Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий -Першиков Є.В., судді Жаботина Г.В., Костенко Т.Ф.
Про вказані обставини представників сторони було повідомлено у судовому засіданні 31.08.06. Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою представників сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 31.08.06 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 01.09.05 господарського суду Сумської області позовні вимоги Товариства задоволено повністю.
З Підприємства на користь Товариства стягнуто 3 698,00 грн. заборгованості, 887,52 грн. пені, 11 094,00 грн. штрафу, 156,80 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 30.03.06 господарського суду Сумської області (суддя Миропольський С.О.) заяву Підприємства про розстрочку виконання рішення задоволено частково.
Виконання рішення від 01.09.05 господарського суду Сумської області у даній справі розстрочено на 6 місяців, шляхом сплати до 30.09.06 заборгованості у розмірі 15 679,52 грн. рівними частинами кожного місяця.
При винесенні ухвали місцевий господарський суд керувався ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, врахувавши ступень вини Підприємства у виникненні спору, його фінансовий стан та матеріальні інтереси сторін.
Постановою від 23.05.06 Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий -Демченко В.О., судді -Такмакова Ю.В., Барбашов С.В.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а ухвалу від 30.03.06 господарського суду Сумської області без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в заяві про надання відстрочки виконання рішення Підприємство виклало причини, які є поважними, та прийшов до висновку, що суд першої інстанції надав правильну правову оцінку вказаних обставин.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу від 30.03.06 господарського суду Сумської області та постанову від 23.05.06 Харківського апеляційного господарського суду скасувати та в задоволенні заяви Підприємства про розстрочення виконання рішення суду відмовити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржена постанова винесена з порушенням норм процесуального права. Так, скаржник вважає, що зазначені в заяві боржника підстави не є достатніми та винятковими для розстрочення виконання рішення суду, а тому ухвала місцевого суду та постанова апеляційного суду суперечать ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.
До початку розгляду справи по суті від Підприємства надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та витребування нових доказів. Крім того, Підприємством заявлено клопотання розстрочити сплату суму боргу.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу Підприємства, що в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено межі перегляду справи в касаційній інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У зв'язку з наведеним, під час перегляду справи в касаційному порядку колегія суддів Вищого господарського суду України не має правових підстав для розгляду нових доказів, які надано Підприємством до касаційної інстанції, а тому клопотання про витребування додаткових доказів по справі не може бути задоволене.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників Підприємства, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи та доказів, наданих сторонами по справі, рішенням від 01.09.05 господарського суду Сумської області з Підприємства на користь Товариства було стягнуто 3 698,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 87,52 грн. пені, 11 094,00 грн. штрафу, 156,80 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Після набрання вказаним рішенням законної сили на його виконання було видано відповідний наказ.
При розгляді справи попередніми судовими інстанціями також встановлено, що 17.03.06 боржник звернувся до місцевого господарського суду із заявою, в якій просив розстрочити виконання рішення суду строком на 3 роки у зв'язку з тяжким фінансовим становищем Підприємства, на підтвердження чого подав документи фінансової звітності та ін. докази.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що за змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
З правового аналізу наведеної норми вбачається, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення означає зміну строків виконання рішення, що суттєво зачіпає інтереси стягувача, відділяючи реальне виконання рішення на більш пізній строк, ніж це визначено рішенням суду. Розстрочка -це виконання рішення по частинам у вказані господарським судом строки.
Оскільки вказана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.
Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому, враховується, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникнення спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення надіється лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що Господарського процесуального кодексу України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України, здійснивши юридичну оцінку судових рішень попередніх судових інстанцій, прийшла до висновку, що всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Товариством не було надано до суду доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог, у зв'язку з чим фактично не доведено їх підставність.
З юридичного аналізу оскаржених рішень попередніх судових інстанцій вбачається, що при винесенні судових рішень судами були враховані конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення, зміст судових рішень повністю відповідає вимогам зазначених правових положень, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Колегія суддів Вищого господарського суду України також враховує, що статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, право господарського суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сумська обласна друкарня" № Ю06 від 20.06.06 залишити без задоволення.
Постанову від 23.05.06 Харківського апеляційного господарського суду по справі № 14/347-05 господарського суду Сумської області залишити без змін.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Г.Жаботина
Т.Костенко