Справа №717/1396/25
Номер провадження 2/717/353/25
23 липня 2025 року
Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючої судді: Кудиби З. І.,
за участі секретаря: Житарюк А. С., .
розглянувши в залі суду в селищі Кельменці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства із обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») адвокат Потапов О. В. подав до суду позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 , в якій просить :
1)задовільнити позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» повністю до ОСОБА_1 загальною сумою 32 482 (тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят дві) гривні 62 (шістдесят дві) копійки, яка складається з: суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5 940 (п'яти тисяч дев'ятсот сорока) гривень 00 копійок, суми заборгованості за відсотками, нарахованими за користування кредитом - 26 542 (двадцяти шести тисяч п'ятиста сорока двох) гривень 62 (шістдесяти двох) копійок, та стягнути їх з ОСОБА_1 ;
2)стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» сплачений судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24 березня 2024 року між ТОВ "МаксКредит" та відповідачем укладено кредитний договір № 00-9689760 в електронній формі з використанням електронного підпису, на умовах строковості, зворотності та платності. Кредитний договір було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Вказує, що ТОВ "Макс Кредит" зобов'язання за вищевказаним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачці грошові кошти у розмірі, передбаченому умовами договору, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки в сумі 5 400 грн.
В подальшому, 25 листопада 2024 року між ТОВ "Макс Кредит" та ТОВ "ФК "ЕЙС" було укладено договір факторингу №25112024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача (відповідно до реєстру боржників) за кредитним договором № 00-9689760 від 24 березня 2024 року в розмірі 32 482,62 грн.
Після відступлення на користь позивача права грошової вимоги до відповідача останній не виконав зобов'язання з повернення кредиту, відсотків за його користування ні на користь позивача, ні на користь первісного кредитора, внаслідок чого допустила виникнення заборгованості, загальний розмір якої станом на час звернення до суду становить 32 482,62 грн, яка складається з : 5 940,00 грн. - заборгованість по кредиту, 26 542,66 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 32 482,62 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження з викликом сторін, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 8 липня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Інших процесуальних дій не вчинялося.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданому до суду клопотанні просив розгляд справи здійснювати у його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи була повідомлений належним чином у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, правом подати до суду відзив на позовну заяву не скористався, заперечень щодо позову до суду не подав, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
У зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи, в силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи та фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За клопотанням представника позивача з урахуванням положень ст.ст. 280-282 ЦПК України, з метою уникнення безпідставного затягування розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, із застосуванням аналізу вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 24 березня 2024 року між ТОВ "МаксКредит"та відповідачем укладено кредитний договір № 00-9689760 в електронній формі з використанням електронного підпису, на умовах строковості, зворотності та платності. Кредитний договір було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
З умов укладеного кредитного договору та паспорту споживчого кредиту вбачається, що сума кредиту становить 5 400 грн., строк кредитування 360 календарних днів.
Відповідно до п. 1.5 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування ним, які нараховуються в наступному порядку: 1) за зниженою процентною ставкою в розмірі 1,73 % від суми кредиту за кожний день користування ним, яка застосовується виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.3.1 договору, протягом 25 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (дати видачі кредиту); 2) за стандартною процентною ставкою в розмірі 2,47 % від суми кредиту за кожний день користування ним, яка застосовується в межах строку користування кредитом, зазначеного в п.1.3 цього договору (за виключенням строку кредитування, коли клієнт має право на використання зниженої процентної ставки).
Відповідно до п. 1.6 кредитного договору за надання кредиту позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 10 % від суми кредиту одноразово, що складає 540 грн.
Відповідно до п.3.4 кредитного договору позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в останній день повного погашення кредиту, а саме 19 березня 2025 року.
Договір кредитної лінії №00-9689760 від 24 березня 2024, паспорт споживчого кредиту та графік платежів підписано електронним підписом позичальника.
Відповідач прийняв умови кредитного договору та підписав зазначений кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора.
ТОВ "Макс Кредит" ініціювало переказ коштів, згідно вищевказаного договору, безготівковим зарахуванням на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1, номер якої був ним вказаний у заявці на отримання кредиту.
Таким чином, відповідач отримав кредит в сумі 5400 грн. на свою банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «ПРИВАТ БАНК».
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст.ст .205, 207 ЦК України).
Згідно п.5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір -- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію". Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Вищенаведене узгоджується з правовими позиціями, які викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 р. у справі №404/502/18, від 09.09.2020 р. у справі №732/670/19, від 07.10.2020 р. у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 р. у справі №561/77/19.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ЦПК України.
Згідно ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачкою не був би укладений.
Судом встановлено, що вищевказаний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора.
Укладення між сторонами вищевказаного правочину відповідачем не оспорюється та підтверджується належними та допустимими доказами. Тобто, підписавши договір одноразовим ідентифікатором, відповідач підтвердив, що вона погоджується виконувати його умови та розуміє його зміст.
З доводів позивача та досліджених судом доказів встановлено, що первісний кредитор ТОВ "Макс Кредит" виконало свої зобов'язання та надало відповідачу кредитні кошти у розмірі, вказаному у кредитному договорі, шляхом перерахування коштів на банківську карту відповідача, що відповідачем не спростовано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами вищевказаного правочину з приводу отримання відповідачем кредиту у ТОВ "Макс Кредит".
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З досліджених судом доказів встановлено, що 25 листопада 2024 року між ТОВ "Макс Кредит" та ТОВ "ФК "ЕЙС" було укладено договір факторингу № 25112024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача (відповідно до реєстру боржників) за кредитним договором № 00-9689760 від 24 березня 2024 року в розмірі 32 482,62 грн.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений законом спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань своєчасно не здійснив погашення основної суми заборгованості та не повернув грошові кошти, отримані в кредит.
З огляду на те, що ОСОБА_1 згідно укладеного з ТОВ "Макс Кредит" кредитного договору взяв на себе зобов'язання погашати кредит у визначений договором строк, та вказаний обов'язок ним був порушений, що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості за договором, а відтак у позивача виникло право вимагати повернення позики, що залишилася за тілом кредитом в розмірі 5 940 грн., отримання якої підтверджено належними доказами.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Судом встановлено, що при укладенні кредитного договору сторони досягнули спільної згоди та встановили, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування ним, які нараховуються в наступному порядку: 1) за зниженою процентною ставкою в розмірі 1,73 % від суми кредиту за кожний день користування ним, яка застосовується виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.3.1 договору, протягом 25 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом (дати видачі кредиту); 2) за стандартною процентною ставкою в розмірі 2,47 % від суми кредиту за кожний день користування ним, яка застосовується в межах строку користування кредитом, зазначеного в п.1.3 цього договору (за виключенням строку кредитування, коли клієнт має право на використання зниженої процентної ставки).
Згідно з частиною першою ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно розрахунку заборгованості, визначеної позивачем та не спростованої відповідачем, борг відповідача зі сплати відсотків за кредитним договором на момент відступлення прав вимоги становить 26 542,62 грн., а відтак до стягнення підлягають відсотки за користування кредитом у заявленому позивачем розмірі, який на даний час не сплачений.
При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що відповідач належних доказів повернення грошових коштів за кредитним договором суду не надав.
Контррозрахунку, який би спростовував неправильність розрахунку, поданого позивачем, відповідачем також не надано.
Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та із визначеним позивачем розміром заборгованості за відсотками, які нараховані в межах строку договору. Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів, а тому підлягає стягненню з відповідачки.
При вирішенні вимоги позивача про стягнення з відповідачки судових витрат суд виходить з наступного.
За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідачки, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у зв'язку з розглядом вищезазначеної справи становлять 7 000 грн.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч.1 ст. 60, ч. 4 ст.62 ЦПК України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), повноваження якого підтверджуються довіреністю або ордером.
Згідно з положеннями ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України", від 23.01.2014 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Згідно п. п. 1, 2 ч.2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні на користь якої ухвалене рішення підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги.
До матеріалів справи представником позивача долучено договір про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025 року, додаткову угоду № 33 від 07.04.2025 року до договору № 07/04/25-02, акт прийому-передачі наданих послуг від 15.05.2025 року.
З наданих суду доказів вбачається, що 07.04.2025 року між позивачем ТОВ "ФК "ЕЙС" та адвокатським бюро "Тараненко та партнери" було укладено договір про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025 року.
Згідно п. 3.3 вищевказаного договору сторонами узгоджено, що гонорар складається з суми вартості наданих послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги.
Згідно додаткової угоди № 33 від 07.04.2025 р., укладеної між адвокатським бюро "Тараненко та партнери" та ТОВ "ФК "ЕЙС", адвокатське бюро зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості, зокрема, з ОСОБА_1 (а.с.26-27).
Згідно акту прийому-передачі наданих послуг, виконаних адвокатським бюро "Тараненко і партнери", необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "ФК "ЕЙС" щодо стягнення кредитної заборгованості з відповідача адвокатським бюро було здійснено вивчення матеріалів справи (2 години 1 000 грн.), підготовка адвокатського запиту та клопотання про витребування інформації (1 години 500 грн.), складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості (2 години 5 000 грн.), підготовка клопотання (1 година 500 грн), загальна вартість наданих послуг визначено в розмірі 7 000 грн. (а.с.28).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Окрім того, судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
Суд враховує, що спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку із стягненням заборгованості за кредитним договором.
Тобто, даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають з відносин фінансового кредитування та є одним з найбільш розповсюджених судових спорів. У спорах такого характеру, за відсутності інших позовних вимог, відсутності протиріч між наявними у справі документами, судова практика є сталою.
Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.
Таким чином, для адвоката дана справа є звичайним спором простої складності та не потребувала значного обсягу часу для підготовки та звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. Окрім того, суд вважає, що ознайомлення з матеріалами справи та складання позову не передбачають стільки часу та витрат, є неспівмірними зі складністю справи, а відтак повному відшкодуванню не підлягають.
З огляду на викладене та беручи до уваги наведені законодавчі приписи та встановлені судом обставини справи та досліджені докази, судом не встановлено, що витрати позивача у заявленому розмірі мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим, як обов'язкової умови для відшкодування таких витрат у повному обсязі іншою стороною, а відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача витрат за надання правничої допомоги у розмірі 3 500 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, -
Позов Товариства із обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства із обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість загальною сумою 32 482 (тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят дві) гривні 62 (шістдесят дві) копійки, яка складається з: суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5 940 (п'яти тисяч дев'ятсот сорока) гривень 00 копійок, суми заборгованості за відсотками, нарахованими за користування кредитом - 26 542 (двадцяти шести тисяч п1ятиста сорока двох) гривень 62 (шістдесяти двох) копійок, та стягнути їх з ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства із обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку у загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23 липня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач -- Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄРДПОУ 42986956).
Відповідач: ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Суддя: