Справа № 636/5454/25 Провадження№ 1-кс/636/920/25
23 липня 2025 року слідчий суддя Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чугуєва клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
встановив:
В провадженні суду перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 24 липня 2025 року.
Прокурором заявлено клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, у зв'язку з тим, що ризики, встановлені при обранні запобіжного заходу, передбачені пп.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не відпали на теперішній час та є актуальними.
Обвинувачений та захисник проти клопотання прокурора заперечували, послались на не доведення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, просили в задоволенні клопотання відмовити.
Слідчий суддя, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши клопотання та додані до нього документи, приходить до наступного.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Частина 2 ст. 177 КПК України наголошує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Суд при вирішенні питання про обрання, продовження строку дії запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу, випливає зі змісту ст. 178 цього Кодексу.
Таким чином, із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, які застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Згідно положень ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, в кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
За правовими позиціями ЕСПЛ, обґрунтована підозра це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.
Розглядаючи питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, враховуючи, що рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, приходить до наступного.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років. Але, на думку суду, навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, а тому при вирішенні вказаного клопотання, крім наявності ризиків, передбачених пп.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і які не відпали на теперішній час та є актуальними, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; факт вчинення злочину проти встановленого порядку несення військової служби (військового кримінального правопорушення); те, що ОСОБА_4 ніде не працює, його репутацію.
Окрім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».
Суд наголошує, що сама по собі тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути підставою для продовження дії обраного раніше запобіжного заходу, але при цьому, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, про що викладено правову позицію в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вирішуючи питання про обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вивчав можливість застосування щодо нього іншого, більш м'якого запобіжного заходу, однак, відповідно до ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
З урахуванням наведених обставин, слідчий суддя вважає, що на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність обґрунтованої підозри та достатніх підстав вважати, що існують зазначені прокурором ризики, передбачені пп.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановлених ризиків, і приходить до висновку про відсутність підстав для скасування, зміни запобіжного заходу, оскільки не зникли наявні ризики, що передбачені зазначеними положеннями ст. 177 КПК України, а відтак суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Відповідно до вимог ст.182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового стану обвинуваченого, наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе застосувати до обвинуваченого заставу у розмірі, визначеному п.2 ч.5 ст.182 КПК України, яка здатна забезпечити виконання обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину покладених на нього обов'язків, передбачених КПК України, та призначає заставу в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 211 960 грн (3028 х 70 = 211 960 грн).
Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 350, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської області, відрядженого до Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів - по 20 вересня 2025 року включно.
Визначити суму застави у розмірі 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок Чугуївського міського суду Харківської області: №UA208201720355299002000006674; МФО 820172; ЄДРПОУ банку: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Харківський області; призначення платежу: застава згідно КПК по справі № від (П.І.П.), назва суду.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».
При внесенні визначеної суми застави обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; щоденно, у робочий час, прибувати до визначеною керівництвом 15 мобільного прикордонного загону ДПС України службової особи для здійснення контролю за виконанням обов'язків обвинуваченого; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватись від спілкування зі свідками, понятими, експертами.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Застава, не звернена у дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 в той саме строк з моменту вручення копії ухвали суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1