Справа № 635/3277/20
Провадження № 1-кп/635/424/2025
23 липня 2025 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю:
прокурора - ОСОБА_2 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел.Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Загорськ Московської області, громадянина України, з неповною вищою освітою, одруженого, пенсіонера, який працює в ПСП «Шарівка» майстром, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-
встановив:
Судом встановлено, що ОСОБА_3 13 вересня 2019 року, близько 20:00 год., у темний час доби, при достатній видимості, керував технічно справним автомобілем ВАЗ 21063 державний номерний знак НОМЕР_1 та рухався по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський», по вул.Спортивній в с.Манченки, зі сторони м.Харків в напрямку м.Валки Харківської області, зі швидкістю 60 км/год., з ввімкненим світлом фар.
В районі будинку №92 по вул.Спортивній в с.Манченки (Санжари), ОСОБА_3 , порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, а саме у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно здатний виявити, він повинен негайно вжити заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, що виражається в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 21063 державний номерний знак НОМЕР_1 , проявив необачність, не врахував дорожню обстановку, позбавив себе технічної можливості запобігти ДТП шляхом своєчасного застосування гальмування і зупинки автомобіля при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода, допустив наїзд вказаного автомобіля на пішохода ОСОБА_6 . Після чого ОСОБА_3 з місця ДТП зник, залишивши потерпілого ОСОБА_7 на проїзній частині без свідомості, без допомоги, в небезпечному для життя стані.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_7 були спричинені тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, забитої рани правої тім'яно-потиличної ділянки, забитої рани верхньої повіки лівого ока, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я; закритого перелому шийки правої стегнової кістки із зсувом, який відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я; відкритого уламкового перелому діафіза лівої стегнової кістки у верхній третині із зсувом, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.
Порушення п.12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією та наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні повністю визнав в обсязі обвинувачення, підтвердивши факт вчиненого ним кримінального правопорушення, в час, спосіб та при обставинах, на які вказує досудове слідство. Пояснив, що дійсно 13.09.2019 року приблизно о 20:00 год. в с.Манченки, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 21063 д/н НОМЕР_1 , при достатній видимості, порушив Правила дорожнього руху і здійснив наїзд на пішохода. Докази його вини, здобуті на досудовому слідстві, визнає повністю і не оспорює, в своїх діях щиро розкаявся, засуджує свої дії. Зазначив, що він після ДТП спілкувався із потерпілим і відшкодував йому витрати на лікування, внаслідок чого останній не мав до нього претензій.
Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчинення злочину, добровільності та істинності його позиції.
Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 , свою винуватість у вчиненому діянні визнав повністю і суду дав показання, що вчинив злочин саме при вищевикладених обставинах, суд, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників не оспорюються, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням характеризуючи матеріалів на нього та з процесуальних питань, які є в матеріалах кримінального провадження,
При цьому суд роз'яснив положення ч.3 ст.349 КПК України, згідно яких сторони у такому випадку будуть позбавлені права оскаржити обставини, які ніким не оспорюються в апеляційному порядку. При цьому судом з'ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.
За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, доведена повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке виражається у визнанні винуватості в обсязі обвинувачення, ставленні обвинуваченого до скоєного, осуду своїх дій.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Вивченням даних про особу ОСОБА_3 встановлено, що він є пенсіонером і працює, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий, за місцем проживання і роботи характеризується позитивно.
При призначенні покарання обвинуваченому суд, керуючись вимогами ст.65 КК України, поряд з наведеними вище даними про його особу, обставинами, які пом'якшують покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, конкретні обставини справи, те, що потерпілий не мав до нього претензій матеріального і морального характеру.
За таких обставин, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції статті закону, що передбачає кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: у виді 4 років позбавлення волі.
Разом з тим, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_3 ст. 75 КК України - звільнення від відбування основного покарання з випробовуванням, із встановленням іспитового строку, при здійсненні контролю за поведінкою обвинуваченого у відповідності до ст. 76 КК України, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
Захисник обвинуваченого просила звільнити ОСОБА_3 від додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобами.
Разом із тим, відповідно до роз'яснень, які містяться в п.п. 20, 21 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати наслідки, що настали, характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, а також обставини, які пом'якшують, обтяжують покарання, та особу винного.
У кожному випадку рішення про недоцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами-повинне бути належним чином вмотивоване.
В той час стороною захисту не надано достатніх доказів того, що позбавлення обвинуваченого права керування транспортним засобом істотно вплине на рівень життєдіяльності обвинуваченого та буде надмірним тягарем для нього.
Позитивна характеристика з місця проживання, наявність у нього матері похилого віку і дружини, загибель сина не є достатньою підставою для звільнення обвинуваченого від додаткового покарання.
Враховуючи обставини справи, суд вважає, що покарання без призначення додаткового його виду- позбавлення права керування транспортними засобами не сприятиме досягненню мети покарання, що визначена ст.50 КК України.
В той час, враховуючи особу обвинуваченого, його вік, обставини справи, суд вважає можливим призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Підстави для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
В порядку вимог ст. 174 КПК України суд скасовує арешт на речові докази, який був накладений ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 19.09.2019 року.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Згідно з положеннями ст.124 КПК України на користь держави з обвинуваченого підлягають стягненню витрати за проведення судової автотехнічної експертизи №7/758/759СЕ-20 від 27.05.2020 у розмірі 1961 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного за даним вироком основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 в період іспитового строку: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судової автотехнічної експертизи №7/758/759СЕ-20 від 27.05.2020 у розмірі 1961 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят одна) грн. 40 коп.
Скасувати арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 19.09.2025 року на майно, яке було виявлено та вилучене під час огляду 13.09.2019 року, а саме автомобіль ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_1 .
Речовий доказ:
-автомобіль ВАЗ 21063, державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про реєстрації транспортного засобу серії НОМЕР_2 , і зберігається на майданчику тимчасового зберігання транспортних засобів Люботинського ВП Харківського ВП ГУНП у Харківській області, після набрання вироком законної сили повернути власнику або законному володільцю;
Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1