Справа № 196/601/25
№ провадження 2/196/380/2025
(заочне)
22 липня 2025 року с-ще Царичанка
Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бабічевої Л.П.,
за участі секретаря судового засідання: Шевченко Т.І.,
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр",
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду с-ща Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач - ТОВ "Споживчий Центр" звернулось до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між TOB «Споживчий центр» та відповідачем 31.08.2023 р. було укладено кредитний договір (оферти) № 31.08.2023-100000756 шляхом підписання позичальником електронним цифровим підписом заявки, що є невід'ємною частиною даного договору, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 11 000,00 грн., строком на 28 днів і за процентною ставкою - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.3 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом всього строку, на який надається кредит.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі. Однак, відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, у зв'язку із чим станом на дату подачі позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 16 654.06 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 11 000.00 грн., по процентах - 4 004.06 грн., комісії - 1 650.00 грн.
У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 31.08.2023-100000756 від 31.08.2023 р. в розмірі 16 654.06 грн., судові витрати в розмірі 2 422.40 грн.
Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2025 року було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.48).
Представник позивача Рассказов Д.І., який діє на підставі довіреності у судове засідання не з'явився, у позовній заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за її відсутності, проти постановлення заочного рішення не заперечує (а.с.2-12).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином згідно з порядком, встановленим ст. 128 ЦПК України (а.с. 51-52, 55-56). Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надходило, відзиву на позов не подавав.
22 липня 2025 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31.08.2023 р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 за допомогою електронного цифрового підпису укладено договір про надання споживчого кредиту № 31.08.2023-100000756 шляхом підписання заявки про прийняття пропозиції укладення кредитного договору, за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 11 000,00 грн. строком на 28 днів, процентна ставка - фіксована у розмірі 1,3 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, комісія сплачується в розмірі одного платежу у розмірі 1 650.00 грн. (а.с.14-25).
Пропозиція укладення кредитного договору та заявка про укладення кредитного договору, підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором "Т612" (а.с.14-25).
До договору додано паспорт споживчого кредиту (а.с.26-29).
Видача ТОВ «Споживчий центр» Городецькому В.С. кредиту підтверджується квитанцією про перерахування кредитних коштів у розмірі 11 000,00 грн. на картку відповідача через систему платежів LIQPAY (а.с.32).
Таким чином суд дійшов висновку, що договір про надання споживчого кредиту №31.08.2023-100000756 від 31.08.2023 р. був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між ним із ТОВ «Споживчий центр» такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
За довідкою-розрахунком заборгованості відповідача за кредитним договором №31.08.2023-100000756 від 31.08.2023 р. вбачається, що у ОСОБА_1 наявна перед позивачем заборгованість в загальній сумі 16 654.06 грн., з яких 11 000.00 грн. - основний борг, 4 004.06 грн. - відсотки, 1 650.00 грн. - комісія (а.с. 33).
Отже, позивач виконав зобов'язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач, взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.
За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Крім того, суд зазначає, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, кредитний договір № 31.08.2023-100000756 від 31.08.2023 р. був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладення між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочинів.
Отже, існують підстави вважати, що сторонами належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови позики.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до приписів ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У зв'язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов'язання повернути такі кошти у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадку порушення договірних зобов'язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів також сплачувати відповідні штрафні санкції, які прямо передбачені наявними умовами договору.
Враховуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає доведеним обставину порушення відповідачем умов договору в частині своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені в договорі терміни.
У свою чергу, відповідач будь-яких доказів на спростовування розрахунку заборгованості здійснених позивачем, суду не надав.
У зв'язку із чим, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами, комісією.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується інструкцією № СЦ00019430 від 05.06.2025 р. про сплату судового збору у розмірі 2 422.00 грн. (а.с. 1).
Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тож слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 2 422.00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 81, 89, 141, 223, 247, 263, 264, 265, 279, 280, 282, 284 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр" заборгованість за кредитним договором №31.08.2023-100000756 від 31.08.2023 р. в розмірі 16 654.00 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422.40 грн., а всього 19 076.40 грн.(дев'ятнадцять тисяч сімдесят шість грн. 40 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр", місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.П. Бабічева