Справа № 175/6914/24
Провадження № 2/175/1170/24
Іменем України
"18" липня 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Білоусової О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Соломонович К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
Позивач звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклуваггя Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
В позові посилається на те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Після народження дітей у 2011 році, батько з ним не спілкувався та жодного разу не бачився, життям своїх дітей не цікавився. Діти перебувають на утриманні позивачки.
Позивач у позовній заяві просить розглядати справу без її участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату місце та час судового засідання повідомлений належним чином (поштове відправлення), заяв не надавав.
Представник третьої особи - Орган опіки та піклування Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи, суду дійшов до наступного висновку.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №392.
Судом встановлено, що син залишився жити з батьком, відповідач припинив спілкуватися та брати участь у вихованні свого сина.
Позивач зазначає, що відповідач не спілкується з дітьми взагалі, тобто ухиляється від покладених законом обов'язків щодо виховання дітей.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , повторно виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №1689. Батьками записані - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , повторно виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис №41. Батьками записані - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , повторно виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краматорського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис №1696. Батьками записані - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Як вбачається з висновку від 10.04.2025 року №01-49/896, Краматорська міська рада - орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 батьківських прав стосовно його дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно письмових поясненнь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , остання підтверджує, що ОСОБА_2 , починаючи з 2011 року, ждного разу не спілкувався зі своїми дітьми.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
У відповідності до ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Суд зауважує на тому, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позивач стверджує, що відповідач не здійснює належний догляд за дітьми, не займається їх навчанням, матеріально не забезпечує, при цьому жодними письмовими доказами чи показами свідків не підтверджено систематичний та постійних характер вказаних дій з боку відповідача та не підтверджено факт свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків щодо виховання дітей.
Також, у відповідності до ч. 6 ст. 19 Сімейного Кодексу України, суд не погоджується зі складеним Краматорською міською радою як органом опіки та піклування висновком про доцільність позбавлення батьківських прав, оскільки він є необґрунтованим та суперечить інтересам дитини. Крім того, з наданого суду висновку не вбачається на підставі яких документів він складений, фактично грунтується на поясненях позивача.
Надавши оцінку доказам, суд доходить висновку, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку ОСОБА_2 щодо ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дітей, умисне і свідоме нехтування обов'язками батька, у зв'язку з чим суд не вбачає правових підстав для застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов'язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 495/432/23 (провадження № 61-17548св23).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим положеннями 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках з урахуванням особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
З огляду викладене, суд вважає за доцільне відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей в частині позбавлення батьківських прав.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/2 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1ст. 191 СК України, встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 141, 259, 263 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Краматорської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття, починаючи з 14.05.2024 року.
Після досягнення повноліття дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягувати у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення повноліття дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після досягнення повноліття дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягувати у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення повноліття дитиною.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О. М. Білоусова