21 липня 2025 року
м. Київ
cправа №914/3007/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
на рішення Господарського суду Львівської області (Запотічняк О.Д.)
від 01.04.2025
та постанову Західного апеляційного господарського суду (Орищин Г.В., Галушко Н.А., Желік М.Б.)
від 05.06.2025 (повний текст складений 11.06.2025)
у справі за позовом Заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова
в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
до Приватного підприємства "Львівський автоцентр КАМАЗ"
про стягнення заборгованості,
1. Заступник керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Позивач, Скаржник) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом, у якому, стверджуючи про невиконання Приватним підприємством "Львівський автоцентр КАМАЗ" (далі - Відповідач) умов договору про пайову участь від 20.03.2014 №88, просив стягнути з нього 483 127,71 грн основного боргу, 91 069,57 грн інфляційних нарахувань, 5 306,48 грн трьох процентів річних та 46 570,34 грн пені.
2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.04.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 у справі №914/3007/24, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 551 576,19 грн заборгованості. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Відповідача на користь Львівської обласної прокуратури 6 618,91 грн витрат зі сплати судового збору.
3. 30 червня 2025 року Позивач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу, в якій просить:
- відкрити касаційне провадження;
- відстрочити сплату судового збору;
- скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 у справі №914/3007/24. Ухвалити нове рішення, яким змінити рішення суду першої інстанції:
1) мотивувальну частину - щодо визначення розміру інфляційних втрат; встановити їх у сумі 91 069,57 грн;
2) резолютивну частину - щодо визначення суми, яка підлягає стягненню; встановити розмір заборгованості у сумі 625 074,15 грн, з них: 483 127,71 грн - основний борг, 46 570,34 грн - пеня, 5 306,48 грн - три проценти річних та 91 069,57 грн - інфляційні втрати;
- судові витрати покласти на Відповідача.
4. Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
5. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
6. Частиною першою статті 163 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
7. Частиною сьомою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
8. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено в розмірі 3 028 грн.
9. Предметом позову в цій справі (№914/3007/24) є стягнення грошових коштів у загальному розмірі 626 074,10 грн.
10. Отже, ціна позову не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік - 1 514 000,00 грн (500 х 3028 грн).
11. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав (постанова від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
12. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
13. Разом із тим у тексті касаційної скарги Скаржник не навів жодного обґрунтування підстав, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
14. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
15. Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 №R (95) 5 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
16. У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 у справі "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France", заява №21920/93) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежена перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
17. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує права на доступ до суду, оскільки воно вже реалізоване шляхом звернення до суду першої інстанції та надалі - суду апеляційної інстанції.
18. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних, обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки інакше принцип правової визначеності буде порушено.
19. У цій справі касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати Суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій. Водночас Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду лише тому, що Скаржник вважає його незаконним. Настання відповідних наслідків у разі ухвалення судового рішення не на користь позивача / відповідача є звичайним (передбачуваним) процесом.
20. З урахуванням викладеного вище, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 у справі №914/3007/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки ці судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 01.04.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 у справі №914/3007/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова