18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"23" липня 2025 р. Справа № 925/852/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
розглянувши
заяву заступника керівника Черкаської обласної прокуратури
про забезпечення позову
у справі
за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури,
м. Черкаси в інтересах держави в особі:
Черкаської обласної державної адміністрації, м. Черкаси
до Леськівської сільської ради, с. Леськи, Черкаського району,
Черкаської області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по
Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ
2. Державне підприємство “Айфіш», м. Київ
про зобов'язання повернути земельну ділянку та скасування
державної реєстрації
До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації до Леськівської сільської ради про:
усунення перешкоди Черкаській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом повернення Леськівською сільською радою на користь Черкаської обласної державної адміністрації земельної ділянки за кадастровим номером 7124988500:01:001:0001 площею 719,5231 га, що належить до категорії земель водного фонду, вид використання - для рибогосподарських потреб, розташовану в адміністративних межах Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області (реєстраційний номер 1953772571249);
усунення перешкоди Черкаській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Леськівської сільської ради земельної ділянки за кадастровим номером 7124988500:01:001:0001 площею 719,5231 га, що належить до категорії земель водного фонду, вид використання - для рибогосподарських потреб, розташовану в адміністративних межах Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області (реєстраційний номер 1953772571249).
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10 год. 30 хв. 11 вересня 2025 року.
Залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Державне підприємство “Айфіш» до участі у справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Прокурор також подав заяву про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на земельну ділянку кадастровим номером 7124988500:01:001:0001 площею 719,5231 га, що належить до категорії земель водного фонду, вид використання - для рибогосподарських потреб, розташовану в адміністративних межах Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області (реєстраційний номер 1953772571249);
- заборони Леськівській сільській раді та іншим особам вчиняти дії щодо поділу, об'єднання, зміни координат поворотних точок, меж, мір ліній по периметру, передачі у користування земельної ділянки за кадастровим номером 7124988500:01:001:0001 площею 719,5231 га, що належить до категорії земель водного фонду, вид використання - для рибогосподарських потреб, розташовану в адміністративних межах Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області (реєстраційний номер 1953772571249).
Судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування поданої заяви прокурор зазначає, що на цей час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за відповідачем. Останній за відсутності заходів забезпечення позову має можливість її поділу, об'єднання, передачі у користування, тощо.
Тому вбачається достатньо обґрунтованим припущення про вірогідність вчинення Леськівською сільською радою зазначених дій із спірною земельною ділянкою, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав держави, і буде знівельоване значення судового рішення у випадку задоволення даного позову та зумовить необхідність подальшого звернення до суду з метою повернення майна.
Розглянувши заяву заступника керівника Черкаської обласної прокуратури, судом враховано наступне:
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
В свою чергу, заходи забезпечення позову мають застосовуватись у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред'явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов'язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов'язаних з передачею грошових сум чи майна.
При цьому, в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
Судом враховано, що предметом позову по даній справі є повернення земельної ділянки за кадастровим номером 7124988500:01:001:0001 у володіння та користування держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та скасування державної реєстрації права комунальної власності Леськівської сільської ради на неї.
Отже, прокурором заявлено одну майнову та одну немайнову позовну вимогу.
В такому випадку судом досліджується така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також застосовується та досліджується інша підстава вжиття заходів забезпечення позову, а саме: достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Поняття “ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland)).
Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі “Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland)).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі “Афанасьєв проти України» зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Таким чином, виходячи зі змісту статей 15, 16 ЦК, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність); відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Вирішуючи питання, чи підлягає захисту порушене право, суд має дати оцінку чи не спричинить задоволення позову порушення прав інших осіб, та чи не завдасть їм шкоди (частина третя статті 16, частини друга, третя статті 13 ЦК).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову судом не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Судом враховано, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
Також судом було враховано, що на розгляді Господарського суду Черкаської області перебувала справа №925/674/21(925/743/24) за позовом фізичної особи - підприємця Мельника Олександра Григоровича до приватного акціонерного товариства “Черкасирибгосп» про визнання дій протиправними, скасування рішень про державну реєстрацію припинення права постійного користування земельними ділянками та визнання права постійного користування земельними ділянками.
Від фізичної особи - підприємця Мельника Олександра Григоровича надійшла заява про забезпечення позову, у якій він просив суд накласти арешт на земельні ділянки водного фонду з кадастровим номерами: 7120981200:01:001:1836 площею 44,9304 га, 7120981200:01:001:1838 площею 5,47 га та 7120981200:01:001:1837 площею 21,4487 га для рибогосподарських потреб на території колишньої Бузівської сільської ради Черкаської області (зараз - територія Жашківської міської ради Черкаської області); 7120982800:02:001:0230 площею 385,5023 га для рибогосподарських потреб на території колишньої Конельської сільської ради Черкаської області (зараз - територія Жашківської міської ради Черкаської області); 7120985000:02:001:0368 площею 910,07 га для рибогосподарських потреб на території бувшої Острожанської сільської ради Черкаської області (зараз - територія Жашківської міської ради Черкаської області); 124985500:03:001:0008 площею 658,017 га для рибогосподарських потреб на території Сагунівської сільської ради Черкаської області; 7124988500:01:001:0001 площею 719,5231 га для рибогосподарських потреб на території бувшої Худяківської сільської ради Черкаської області (зараз - територія Леськівської сільської ради Черкаської області).
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13 червня 2024 року у справі №925/674/21(925/743/24) відмовлено у задоволенні заяви ФОП Мельника О.Г. від 11 червня 2024 року про забезпечення позову.
Північний апеляційний господарський суд скасовуючи ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13 червня 2024 року у своїй постанові від 26 вересня 2024 року вказав, що місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, залишив поза увагою предмет спору та безпідставно не врахував висновки Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 03.03.2023 року у справі №905/448/22, згідно яких можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 26 вересня 2024 року у справі № 925/674/21(925/743/24) забезпечуючи позов фізичної особи - підприємця Мельника Олександра Григоровича до приватного акціонерного товариства “Черкасирибгосп» про визнання дій протиправними, скасування рішень про державну реєстрацію припинення права постійного користування земельними ділянками та визнання права постійного користування земельними ділянками, зазначив, що у органів місцевого самоврядування, які є третіми особами у даній справі, як власників спірних земельних ділянок (у тому числі у Леськівської сільської ради), є ніким і нічим не обмежена можливість розпоряджатися ними на власний розсуд в будь-який час, зокрема шляхом передачі їх в користування третім особам на умовах оренди, що, в свою чергу, може значно ускладнити, а то і взагалі унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову. Зокрема, апеляційний суд констатував, що до прикладу, Леськівська сільська рада, як власник, здійснила поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005 на 5 земельних ділянок, які в подальшому також ділились і об'єднувались з іншими земельними ділянками. У результаті таких дій земельна ділянка з кадастровим номером 7124984500:01:001:0005 припинила своє існування як самостійний об'єкт цивільних прав. Апеляційний суд підтвердив наявність ґрунтовних припущень, що аналогічні дії можуть бути вчинені і щодо інших земельних ділянок, які є предметом спору, зокрема, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124988500:01:001:0001.
В подальшому рішенням Господарського суду Черкаської області від 05 березня 2025 року у справі № 925/674/21(925/743/24), яке в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили, у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Мельника Олександра Григоровича відмовлено повністю.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17 квітня 2025 року у справі № 925/674/21(925/743/24) скасовано з 08 квітня 2025 року заходи забезпечення позову, вжиті постановою Північного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2024 року у справі № 925/674/21(925/743/24) у вигляді накладення арешту на земельні ділянки водного фонду з кадастровим номерами: 7120981200:01:001:1836 площею 44,9304 га, 7120981200:01:001:1838 площею 5,47 га та 7120981200:01:001:1837 площею 21,4487 га для рибогосподарських потреб на території колишньої Бузівської сільської ради Черкаської області (зараз - територія Жашківської міської ради Черкаської області); 7120982800:02:001:0230 площею 385,5023 га для рибогосподарських потреб на території колишньої Конельської сільської ради Черкаської області (зараз - територія Жашківської міської ради Черкаської області); 7120985000:02:001:0368 площею 910,07 га для рибогосподарських потреб на території бувшої Острожанської сільської ради Черкаської області (зараз - територія Жашківської міської ради Черкаської області); 124985500:03:001:0008 площею 658,017 га для рибогосподарських потреб на території Сагунівської сільської ради Черкаської області; 7124988500:01:001:0001 площею 719,5231 га для рибогосподарських потреб на території бувшої Худяківської сільської ради Черкаської області (зараз - територія Леськівської сільської ради Черкаської області).
Таким чином, на момент розгляду заяви прокурора, до спірної земельної ділянки обтяжень не застосовано.
Отже, враховуючи висновки Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 03.03.2023 року у справі №905/448/22, вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції суд вважає заяву прокурора цілком обґрунтованою, оскільки на даний час відповідач має можливість розпоряджатися спірною земельною ділянкою на власний розсуд в будь-який час, зокрема шляхом передачі їх в користування третім особам на умовах оренди, вчинити дії щодо її поділу або об'єднання з іншою землею, що в свою чергу, може значно ускладнити, а то і взагалі унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Негативні наслідки для держави у разі невжиття заходів забезпечення позову і необхідності у додатковому судовому захисті (звернення з новим позовом для приведення земельних ділянок у попередній стан) у разі задоволення позову є також очевидними.
Отже, вжиття судом заходів забезпечення позову дасть змогу досягти збалансованості інтересів сторін та, як наслідок, забезпечить ефективний судовий захист прав власника землі без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших осіб.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд
1. Заяву заступника керівника Черкаської обласної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити повністю.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровим номером 7124988500:01:001:0001 площею 719,5231 га, що належить до категорії земель водного фонду, вид використання - для рибогосподарських потреб, розташовану в адміністративних межах Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області (реєстраційний номер 1953772571249)
3. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Леськівській сільській раді та іншим особам вчиняти дії щодо поділу, об'єднання, зміни координат поворотних точок, меж, мір ліній по периметру, передачі у користування земельної ділянки за кадастровим номером 7124988500:01:001:0001 площею 719,5231 га, що належить до категорії земель водного фонду, вид використання - для рибогосподарських потреб, розташовану в адміністративних межах Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області (реєстраційний номер 1953772571249)
4. В порядку ч. 2 ст. 144 ГПК України надіслати примірник ухвали учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала відповідно до Закону України “Про виконавче провадження» є виконавчим документом.
Ухвала набрала законної сили: 23 липня 2025 року.
Дата видачі ухвали: 23 липня 2025 року.
Строк пред'явлення ухвали до виконання по 24 липня 2028 року.
Суддя А.В.Васянович