8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" липня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1659/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Мужичук Ю.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Сердюк Тетяни Миколаївни, м. Харків
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради через систему "Електронний суд" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Сердюк Тетяни Миколаївни, в якій просить суд стягнути з неї 274 137,18 грн неустойки за Договором оренди № 724 від 30.07.2002.
Також позивач просить стягнути з відповідачки судові витрати у сумі 3 289,65 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Позов обґрунтовано посиланням на виникнення у відповідачки заборгованості перед бюджетом Харківської міської територіальної громади зі сплати неустойки, внаслідок неповернення орендованого майна в термін, що передбачений умовами Договору оренди № 724 від 30.07.2002.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.05.2025 позов залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п'ять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом уточнення статусу відповідачки (як фізичної особи чи фізичної особи-підприємця) у вступній та прохальній частинах позову.
22.05.2025 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №12347) разом з позовною заявою, в якій уточнено статус відповідачки.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1659/25. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
У відповідачки немає електронного кабінету, тому ухвала про відкриття провадження у справі від 26.05.2025 направлена судом за адресою відповідачки, зазначеною у позовній заяві, що кореспондуються із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: пров. Керченський, буд. 3-А, м. Харків, 61019.
Проте відповідачці вказана ухвала вручена не була та повернута відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 01.06.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення.
Суд зазначає, що ухвалою суду від 26.05.2025 про відкриття провадження у цій справі було встановлено відповідачці п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.
За визначенням п. 4, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, з моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки починається обрахунок строку, обумовленого статтею 251 ГПК України, для подачі відповідачкою відзиву.
Ухвалу суду від 26.05.2025 про відкриття провадження у справі №922/1659/25 повернуто відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" 01.06.2025.
Відтак, днем вручення відповідачці ухвали про відкриття провадження у цій справі є 01.06.2025.
Отже, відповідачка мала право подати до суду відзив на позовну заяву не пізніше 16.06.2025.
Судом здійснено невдалу спробу повідомлення відповідачки за допомогою телефонограми за номером телефону: НОМЕР_1 . Проте вказана телефонограма не прийнята, абонент не відповів.
Відповідачка не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк та відзив на позов із викладенням своєї правової позиції не надала, про розгляд справи повідомлена належним чином, відтак, у відповідності до ч.9 ст. 165 ГПК України суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи суд встановив наступне:
30 липня 2002 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - позивач, або орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Сердюк Тетяною Миколаївною (далі - відповідачка, або орендар) був укладений Договір оренди №724 (далі - договір, а.с. №9-11).
Відповідно до пункту 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 109,68 кв.м, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкові розташоване за адресою: м. Харків, вул. Жовтневої революції, 106 (наразі - вул. Москалівська) та знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради (балансоутримувач).
Пунктом 1.2 Договору визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення магазину продовольчих товарів.
Набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна (п.2.1. Договору).
Об'єкт оренди, визначений Договором, був переданий орендодавцем орендареві згідно акта прийому-передачі від 30.07.2002.
Відповідно до п. 10.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 28.02.2014) договір діє до 28.01.2017.
При цьому, згідно з п. 10.5. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку, Договір вважається продовженим на той самий термін і тих самих умовах.
Додатковою угодою від 03.10.2007 (а.с. №12) до договору оренди № 724 від 30.07.2002 сторони виклали п.4.4 та п. 3.2 договору в наступній редакції:
"П. 4.4. Майно передається в оренду з метою використання: магазин продтоварів (крім товарів підакцизної групи) - 109,68 кв.м."
"3.2. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м.Харкова, затвердженої рішенням 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 03.10,2007р. №208/07 і складає з 03Л0.3007р. по 3-.і0.2007р. - 530.66 грн., а за листопад 2007р. - 579,64 грн. без урахування ПДБ.
Ставка орендної плати з 03.10.2007р. становить 8%.".
До договору було укладено додаткову угоду від 01.01.2012 (а.с. №13-16) , якою сторони виклали договір в новій редакції та продовжили строк дії договору визначений у пункті 10.1 договору, зокрема визначили, що договір діє до 28.02.2014.
Пункт 1.1. щодо визначення площі орендованого приміщення залишився не змінний.
Виклали пункт 3.2. договору в наступній редакції:
«3.2. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати та майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції н розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 р. №566/11 (далі Методика).
Орендна плата за січень 2012 р. становить -929,03 грн без ПДВ. Ставка орендної плати складає 8%.»
Також, вказаною вище додатковою угодою сторони змінили редакцію розділів 4,5, 6, 7 договору та доповнили договір розділами 9 та 10 договору.
На виконання нової редакції договору сторони підписали акт приймання-передачі до орендного користування нежитлових приміщень від 01 січня 2012 року (а.с. №17).
Додатковою угодою від 28.02.2014 до договору оренди № 724 від 30.07.2002 (зворотна сторона а.с. №18) на підставі звіту про оцінку майна від 24.02.2014р. затвердженого наказом управління комунального майна та приватизації від 06.03.2014р. №242, сторони дійшли згоди п.п. 1.1. розділу І «Предмет договору», п.п. 3.1.. 3.2. розділу 3 "Орендна плата" та п.10.1. розділу 10 «Строк дії та умови зміни, розірвання Договору» договору оренди №724 від 30.07.2002р., в редакції додаткової угоди від 01.01.2012 р, викласти в наступній редакції:
«1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 105,10 кв.м., яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Жовтневої революції, 106 та знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради".
«3.1. Вартість об'єкту оренди визначається на підставі звіту про вартість Майна і складає 155 070 грн (сто п'ятдесят п'ять тисяч сімдесят грн) станом на 24.02.2014р.»
«3.2. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011р. № 566/11 (далі - Методика).
Орендна плата розраховується згідно з додатком до цього договору і складає за лютий 2014р. - 1040,00 грн. без ПДВ."
«10.1. Цей договір діє до 28.01.2017р.».
Згідно листа Департаменту економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації за вих. №9107 від 17.09.2019 (а.с. №22) ФОП Сердюк Т.М., яка є орендарем нежитлових приміщень по вул. Москалівській, 106, загальною площею 105,1 кв.м згідно договору оренди № 724 від 30.07.2002 було повідомлено про те, що Управління освіти адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради як Балансоутримувач приміщень, листом вих. №Ю 1-28/1773-19 від 28.08.2019 повідомило про необхідність використання цих приміщень для власних потреб. Отже, вказано, що Управління керуючись ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на підставі п.7.1. договору оренди, не планує продовжувати термін дії цього договору оренди з орендарем, в зв'язку з необхідністю використання приміщення для потреб територіальної громади м. Харкова. Тому повідомлено, що по закінченню терміну дії договору оренди, ФОП Сердюк Т.М. повинна до 28.12.2019 звільнити приміщення та передати його за актом приймання-передачі представнику Управління.
Відповідно акту від 05.11.2021 Департаменту економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації (зворотна частина а.с. №20-21) було встановлено, що нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-6 літ. «К-2» загальною площею 105,1 кв.м по вул. Москалівській, 106, знаходились в користуванні ФОП Сердюк Т.М. згідно договору оренди №724 від 30.07.2002. Строк дії зазначеного договору оренди закінчився 28.12.2019. ФОП Сердюк Т.М. звернулася до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Управління про визнання договору оренди №724 від 30.07.2002 продовженим до 28.11.2022. Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.12.2020 по справі №922/2417/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021, в задоволенні позову відмовлено. Вказаним актом зафіксовано: вхід в нежитлові приміщення окремий; приміщення ФОП Сердюк не звільнено, використовується без відповідних документів під магазин продовольчих товарів; Сердюк Т.М. ще раз (в усній формі) повідомлено про необхідність звільнення приміщень та підписання акту приймання - передачі; підприємець відмовилась звільняти приміщення без рішення суду.
Листом за вих. №01-28/606-23 від 07.09.2023 Управління освіти адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради звернулася до позивача у справі із проханням вжити заходи щодо звільнення приміщення, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Москалівська, 106, знаходиться на балансі Управління освіти та незаконно використовується ФОП Сердюк Т.М., надати інформацію стосовно нарахування неустойки згідно п.9.3. договору оренди в редакції додаткової угоди від 01.01.2012 за період з 28.12.2019 по теперішній час.
Відповідно до п. 4.13 договору (в редакції додаткової угоди від 01.12.2012), у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.
Пунктом 2.3. договору передбачено (в редакції додаткової угоди від 01.12.2012), що у разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержано, згідно з актом приймання-передачі в термін, що вказаний в листі про непролонгацію, рішенні суду чи визначений за згодою сторін.
Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у справі №922/956/24, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 та постановою Верховного Суду від 04.02.2025, зобов'язано фізичну особу - підприємця Сердюк Тетяну Миколаївну звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нерухоме майно загальною площею 105,10 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Москалівська (Жовтневої Революції), буд. 106 протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Сердюк Тетяни Миколаївни на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 3 028,00 грн. судового збору.
Заявою від 04.02.2025 щодо виконання рішення суду в добровільному порядку відповідачка звернулася до позивача в якому відповідачка вказала, що бажає добровільно виконати рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у справі №922/956/24 та просила повідомити про дату та час прибуття уповноважених осіб для прийняття майна.
Відповідно до п. 4.14 Договору (в редакції додаткової угоди від 01.12.2012), у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцю орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати Орендодавцю збитки в разу погіршення стану орендованого Майна чи його втрати (повної або часткової) з вини Орендаря.
Згідно з п. 9.3 Договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.2012), у разі неповернення об'єкта оренди після припинення або дострокового розірвання договору оренди, Орендар сплачує на користь Орендодавця неустойку за кожний прострочений день у двократному розмірі від передбаченого договором розміру орендної плати за вимогою Орендодавця. Часом прострочення є період з моменту встановленого для повернення майна до моменту підписання акту приймання-передачі.
12 лютого 2025 року Орендодавець, Балансоутримувач та Орендар уклали акт про повернення з орендного користування майна до договору № 724 від 03.07.2002.
Таким чином, як вказує позивач, орендоване за договором №724 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 30.07.2002 майно з моменту закінчення строку дії договору з 28.12.2019 по 12.02.2025 повернення орендованого майна за актом приймання - передачі від 12.02.2025 знаходилось у відповідачки без достатніх правових підстав, у зв'язку із чим позивач нарахував та заявив до стягнення неустойку у розмірі 274 137,18 грн за період з 29.12.2019 по 12.02.2025.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними та об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Також, преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 922/643/19, від 16 травня 2023 року у справі № 910/17367/20, від 17 серпня 2023 року у справі № 910/4316/22.
Враховуючи викладене, обставини, що встановлені у рішенні Господарського суду Харківської області від 07.12.2020 у справі №922/2417/20, яке набрало законної сили, щодо припинення дії спірного договору оренди майна, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують, зокрема те, що договір оренди №724 від 30.07.2002 припинив свою дію 28.12.2019.
Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 286 ГК України унормовано, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 ГК України). Орендна плата встановлюється в грошовій формі (ч.3 ст.286 ГК України).
Оскільки орендоване майно є комунальною власністю до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов'язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
За приписами частини 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Узагальнюючи наведені висновки стосовно наслідків припинення Договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України), суд, встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою частиною другою статті 785 ЦК України, зазначає про таке.
Обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Також, положення щодо можливості нарахування неустойки встановлено пунктом 9.3. договору оренди № 724 від 30.07.2002, що укладений між сторонами.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачкою було укладено договір оренди №724 від 30.07.2002, який припинив свою дію 28.12.2019, що встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 07.12.2020 у справі №922/2417/20, яке набрало законної сили. Факт користування майном у період, за який позивач просить стягнути неустойку нараховану згідно п. 9.3. договору оренди за період з 29.12.2019 по 12.02.2025, підтверджується актом приймання - передачі до нежитлового приміщення (будівлі) від 30.07.2002, яким майно прийнято орендарем та актом приймання - передачі нежитлових приміщень від 12.02.2025, яким майно повернуто орендарем.
Перебування у користуванні орендаря майна загальною площею 105,10 кв.м., яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Жовтневої революції, 106 та знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, що використовувалося відповідачкою на підставі договору оренди №724 від 30.07.2002, підтверджується також: листом Департаменту економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації за вих. №9107 від 17.09.2019 (а.с. №22); актом від 05.11.2021 Департаменту економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації (зворотна частина а.с. №20-21).
Неустойка у розмірі 274137,18 грн нарахована позивачем згідно Положень Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова затверджену рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 №755/17.
Судом здійснено перевірку розрахунку неустойки у розмірі 274137,18 грн та встановлено, що вказана сума нарахована арифметично вірно.
Відповідачкою позовні вимоги позивача про стягнення з неї неустойки за користування майном у розмірі 274137,18 грн не спростовано, отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приписами ч. ст.75 ГПК України унормовано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Оскільки судом встановлено, що договір оренди №724 від 30.07.2002 згідно якого відповідачка користувалася майном загальною площею 105,10 кв.м., яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Жовтневої революції, 106, припинив свою дію 28.12.2019, проте відповідачкою обов'язок зі своєчасного повернення майна орендодавцю не виконано, та майно знаходилося у неї в користуванні до 12.02.2025 суд, з урахуванням вказаних вище норм законодавства, висновує, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачки неустойки у розмірі 274137,18 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, на відповідачку покладається судовий збір у розмірі 3289,65 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 55, 59, 124, 129, 131-2 Конституції України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 599, 627-629, 785 Цивільного кодексу України, та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 130, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сердюк Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (майдан Конституції, буд. 16, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 14095412) 274 137,18 грн неустойки за Договором оренди № 724 від 30.07.2002 та судовий збір у сумі 3 289,65 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "23" липня 2025 року.
Суддя Ю.Ю. Мужичук