65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2864/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши заяву Одеської міської ради про забезпечення позову (вх. №2-1160/25 від 22.07.2025), подану по справі №916/2864/25
за позовом Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691);
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЬМАР" (65005, м. Одеса, вул. Прохоровська, буд. 42-А, код ЄДРПОУ 41938409);
про стягнення 3 591 324,18 грн.,
22.07.2025 Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. №2939/25) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЬМАР", в якій просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти грошові кошти у сумі 3 591 324,18 грн., а також суму судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ "ТЕЛЬМАР" будучи власником нежитлових будівль загальною площею 12 753,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги, 51, у період з 09.11.2023 по 30.10.2024 безоплатно користувалося за вказаною адресою земельною ділянкою (кадастровий номер 5110137600:02:002:0016) без укладеного договору оренди землі, тобто без належної правової підстави для її використання, що в свою чергу зумовило порушення права територіальної громади в особі Одеської міської ради як власника такої земельної ділянки.
Одночасно із позовною заявою Одеська міська рада подала заяву про забезпечення позову (вх. №2-1160/25 від 22.07.2025), згідно якої просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЬМАР», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЬМАР» у межах розміру позовних вимог на загальну суму 3 591 324,18 грн;
- накладення арешту на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЬМАР» у межах розміру позовних вимог 3 591 324,18 грн лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що Одеська міська рада звернулась до суду із позовною заявою до ТОВ «ТЕЛЬМАР» про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137600:02:002:0016, загальною площею 15,4162 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги, 51, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної, іншої промисловості за період з 09.11.2023 р. по 30.10.2024 р. у розмірі 3 591 324,18 грн. При цьому, підставою для пред'явлення вказаного позову стало безоплатне користування вищевказаною земельною ділянкою ТОВ «ТЕЛЬМАР» як власником нежитлових будівель загальною площею 12 753 кв.м, що розташовані на останній, без укладеного договору оренди землі, тобто без належної правової підстави для її використання за період з 09.11.2023 р. по 30.10.2024 p.
Необхідність у забезпеченні вказаної позовної заяви заявник пояснює тим, що існує обґрунтоване припущення того, що з урахуванням предмета спору невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог Одеської міської ради, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.
Разом з тим, заявник зауважує, що такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на кошти та на майно ТОВ «ТЕЛЬМАР» у межах заявленої позовної вимоги є співмірними, адже останнє не матиме наслідком подвійного стягнення забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), та не суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Так, у випадку недостатності коштів на банківському рахунку відповідача Одеська міська рада матиме реальну гарантію того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
При цьому, відзначає, що обраний вид забезпечення позову (арешт коштів та майна відповідача в межах заявленої суми позовних вимог) не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ТОВ «ТЕЛЬМАР», оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Поміж цим, також вважає, що обрані види забезпечення позову є адекватним способом захисту можливих правопорушень охоронюваних законом інтересів територіальної громади в особі Одеської міської ради при виконанні судового рішення у випадку задоволення позову.
Щодо зустрічного забезпечення позову, Одеська міська рада зазначає, що оскільки запропоновані заходи забезпечення позову не перешкоджатимуть господарській діяльності відповідача, їх застосування не зможе завдати збитки останньому, а тому відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.
Розглянувши заяву Одеської міської ради про забезпечення позову та дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17. від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Так, положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення у контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову i предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Господарський суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є майнова вимога про стягнення з ТОВ "ТЕЛЬМАР" на користь Одеської міської безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 5110137600:02:002:0016, 15,4162 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, 21 км Старокиївської дороги, 51, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної, іншої промисловості за період з 09.11.2023 р. по 30.10.2024 р. у сумі 3 591 324,18 грн.
Відтак, господарський суд вважає, що оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення 3 591 324,18, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ТОВ "ТЕЛЬМАР" необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного заявником заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Так, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Також, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
При цьому, ТОВ "ТЕЛЬМАР" наразі не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду заявник, як і не доведено того, що такі заходи забезпечення позову створюють або можуть створити перешкоди господарській діяльності товариства.
Разом з тим, слід також відзначити, що у випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову або виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.
Стосово накладення арешту на майно, гоподарський суд враховує позицію Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, в якій остання звернула увагу на те, що:
- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача;
- вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін;
- за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми спору доцільно було накласти арешт на майно відповідача саме в межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Також, Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 зазначив, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Відступаючи від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на нерухоме майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, Верховний Суд у справі № 908/2382/21 зазначив, що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Таким чином, господарський суд зазначає, що накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача/у випадку їх недостатності, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
При цьому, обраний вид забезпечення позову (арешт коштів та майно) в даному випадку не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. У разі ж задоволення позову боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Крім того, варто відзначити, що застосування таких заходів забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ТЕЛЬМАР» у межах суми заявлених позовних вимог та накладення арешту на майно ТОВ «ТЕЛЬМАР», а саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів, не матиме наслідком подвійного забезпечення позовних вимог та не суперечить вимогам закону щодо співмірності заходів забезпечення позову.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, заявлені Одеською міською радою, цілком відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності. обгрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Згідно ч. 6 ст.140 ГПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви Одеської міської ради про забезпечення позову (вх. №2-1160/25 від 22.07.2025) та з урахуванням позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 вважає за доцільне накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «ТЕЛЬМАР», як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ у межах розміру позовних вимог на загальну суму 3 591 324,18 грн; накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ТОВ «ТЕЛЬМАР» у межах суми позову 3 591 324,18 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
При цьому, оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.
Керуючись ст. ст. 136-138, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Заяву Одеської міської ради про забезпечення позову (вх.№2-1160/25 від 22.07.2025) по справі № 916/2864/25 - задовольнити.
2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЬМАР" (65005, м. Одеса, вул. Прохоровська, буд. 42-А, код ЄДРПОУ 41938409), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЬМАР" у межах розміру позовних вимог на загальну суму 3 591 324,18 грн.
3. Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЬМАР" (65005, м. Одеса, вул. Прохоровська, буд. 42-А, код ЄДРПОУ 41938409) у межах суми позову 3 591 324,18 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Стягувачем за цією ухвалою є: Одеська міська рада (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691).
Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЬМАР" (65005, м. Одеса, вул. Прохоровська, буд. 42-А, код ЄДРПОУ 41938409).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили 23.07.2025 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку ст. 256 ГПК України
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя Мостепаненко Юлія Іванівна