ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.07.2025Справа № 910/2887/25
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Саус 1» про ухвалення додаткового рішення по справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Саус 1», м.Миколаїв
до відповідача: Державного підприємства «Гарантований покупець», м. Київ
про стягнення 34 001 179,50 грн, -
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Курдюмов М.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Саус 1» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення основного боргу в сумі 27 015 073,60 грн, інфляційних втрат в розмірі 5 291 659,04 грн та 3% річних в сумі 1 694 446,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх обов'язків за договором №782/01 від 02.10.2019 в частині своєчасності оплати поставленої у лютому 2022, квітні 2022-грудні 2022 електричної енергії.
Ухвалою від 17.03.2025 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 09.04.2025.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що обов'язок Гарантованого покупця з оплати 100% вартості відпущеної продавцям за «зеленим» тарифом електричної енергії відносно кожного попереднього розрахункового періоду можливий лише після настання останньої з нижченаведених обставин: отримання Гарантованим покупцем підписаного Продавцем акту купівлі продажу електроенергії; оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. Гарантований покупець наголосив на наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період. У відзиві вказано, що враховуючи, що до спірних правовідносин також підлягає застосуванню Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, який затверджений постановою № 641 від 26.04.2019 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 24.01.2024 № 178), згідно п.11.4 якої при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Відповідачем також заявлено про зменшення розміру 3% річних до 1 грн, а також висловлено непогодження із вірністю наведеного позивачем розрахунку.
09.04.2025 позивачем було подано відповідь на відзив.
09.04.2025 судом було відкладено підготовче засідання на 21.05.2025.
21.05.2025 судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.06.2025.
У зв'язку із перебуванням судді Князькова В.В. у відпустці, судове засідання 25.06.2025 не відбулось. Ухвалою від 30.07.2025 судом було повідомлено учасників справи про призначення розгляду справи по суті на 16.07.2025.
У судовому засіданні 16.07.2025 представником позивача було підтримано в повному обсязі позовні вимоги.
Відповідачем проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.
В судовому засіданні 16.07.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Саус 1» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення основного боргу в сумі 27 015 073,60 грн, інфляційних втрат в розмірі 5 291 659,04 грн та 3% річних в сумі 510 017,69 грн. задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 27, ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Саус 1» (54030, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Шевченка, буд.59-А, офіс 606, ЄДРПОУ 42092209) основний борг в сумі 27 015 073,60 грн, інфляційні втрати в розмірі 5 291 659,04 грн, 3% річних в сумі 509 549,29 грн та судовий збір в сумі 510 010,66 грн; в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 468,40 грн відмовлено.
17.07.2025 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Саус 1» про ухвалення додаткового рішення щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 1 184 429,21 грн, оскільки судом помилково було розглянуто позовні вимоги про стягнення 3% річних лише на суму 510 017,69 грн.
Ухвалою від 17.07.2025 розгляд заяви було призначено на 23.07.2025.
Представник позивача у судове засідання 23.07.2025 не з'явився, проте, судом враховано, що у заяві про ухвалення додаткового рішення позивачем заявлено про її розгляд без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Саус 1».
У судовому засіданні 23.07.2025 представником відповідача було надано пояснення з приводу заяви позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
02.10.2019 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Саус 1» (виробник за «зеленим» тарифом) було укладено договір №782/01, за умовами п.1.1 якого виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, в тому числі, Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженою постановою НКРЕКП від 26 квітня 2016 року №641.
Пунктами 2.2-2.4 договору №782/01 від 02.10.2019 визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства виробника за «зеленим» тарифом в балансуючій групі виробників за «зеленим» тарифом. Виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням набавки до тарифу. Виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені НКРЕКП у національній валюті України.
У п.2.5 договору №782/01 від 02.10.2019 вказано, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підстав тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.
Згідно п.3.2 договору №782/01 від 02.10.2019 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточних рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням податку на додану вартість.
Відповідно до п.3.3 договору №782/01 від 02.10.2019 оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку.
У п.4.1 договору №782/01 від 02.10.2019 передбачено право виробника за «зеленим» тарифом вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.
Пунктом 4.5 договору №782/01 від 02.10.2019 передбачено обов'язок гарантованого покупця у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за «зеленим» тарифом електричну енергію.
31.12.2020 сторонами було укладено додаткову угоду №2307/02/20 до договору №782/01 від 02.10.2019, якою погоджено викладення п.1.1 в наступній редакції: «За цим Договором продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).».
Згідно п.2.2-2.4 договору №782/01 від 02.10.2019 в редакції додаткової угоди №2307/02/20 від 31.12.2020 купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця.
Продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Відповідно до п.2.5 договору №782/01 від 02.10.2019 в редакції додаткової угоди №2307/02/20 від 31.12.2020 вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
У п.3.2-3.3 договору №782/01 від 02.10.2019 в редакції додаткової угоди №2307/02/20 від 31.12.2020 вказано, що розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі- продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Як вбачається з матеріалів справи, в межах договору №782/01 від 02.10.2019 Державним підприємством «Гарантований покупець» було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Саус 1» електричну енергію на підтвердження чого до матерів справи долучено акти купівлі-продажу електроенергії та та акти коригування до актів купівлі- продажу за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, квітень 2022 року - грудень 2022 року.
Проте, як вказує позивач, відповідачем своєчасно повного розрахунку за куплену електричну енергію здійснено не було, внаслідок чого у Державного підприємства «Гарантований покупець» утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар Саус 1» на загальну суму 27 015 073,60 грн, з яких: 395 754,15 грн (жовтень 2021); 1 010 965,91 грн (лютий 2022); 252 678,19 грн (квітень 2022); 4 040 215,35 грн (травень 2022); 4 778 557,59 грн (червень 2022); 6 537 063,50 грн (липень 2022); 5 033 277,80 грн (серпень 2022); 3 182 887,15 грн (вересень 2022); 1 355 381,47 грн (жовтень 2022); 136 891,92 грн (листопад 2022); 291 400,60 грн (грудень 2022).
Означені обставини стали підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним із позовом про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення основного боргу в сумі 27 015 073,60 грн, інфляційних втрат в розмірі 5 291 659,04 грн та 3% річних в сумі 1 694 446,90 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем наголошено, що обов'язок Гарантованого покупця з оплати 100% вартості відпущеної продавцям за «зеленим» тарифом електричної енергії відносно кожного попереднього розрахункового періоду можливий лише після настання останньої з нижченаведених обставин: отримання Гарантованим покупцем підписаного Продавцем акту купівлі продажу електроенергії; оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. Гарантований покупець наголосив на наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період. У відзиві вказано, що враховуючи, що до спірних правовідносин також підлягає застосуванню Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, який затверджений постановою № 641 від 26.04.2019 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 24.01.2024 № 178), згідно п.11.4 якої при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Відповідачем також заявлено про зменшення розміру 3% річних до 1 грн, а також висловлено непогодження із вірністю наведеного позивачем розрахунку.
Рішенням від 16.07.2025 судом було розглянуто та частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Саус 1» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення основного боргу в сумі 27 015 073,60 грн, інфляційних втрат в розмірі 5 291 659,04 грн та 3% річних в сумі 510 017,69 грн.
Зокрема, судом постановлено стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 27, ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Саус 1» (54030, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Шевченка, буд.59-А, офіс 606, ЄДРПОУ 42092209) основний борг в сумі 27 015 073,60 грн, інфляційні втрати в розмірі 5 291 659,04 грн, 3% річних в сумі 509 549,29 грн та судовий збір в сумі 510 010,66 грн; в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 468,40 грн відмовлено.
Тобто, під час ухвалення 16.07.2025 судом стосовно вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Саус 1» до Державного підприємства «Гарантований покупець» в частині стягнення 3% річних на суму 1 184 429,21 грн не було ухвалено рішення.
Суд зауважує, що за приписами п.1 ч.1 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Отже, у даному випадку існують підстави саме для ухвалення додаткового рішення у справі, а не виправлення помилки, як вказував відповідач.
Розглянувши позовну вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Саус 1» до Державного підприємства «Гарантований покупець» в частині стягнення 3% річних на суму 1 184 429,21 грн суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
У рішенні від 16.07.2025 судом було встановлено обставини порушення з боку відповідача строків розрахунку за поставлену позивачем електричну енергію за зеленим тарифом та виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Саус 1» права на нарахування, в тому числі, і 3% річних.
При цьому, суд у рішенні від 16.07.2025 здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних на суму 510 017,69 грн, дійшов висновку, що при розрахунку 3% річних за порушення строків розрахунків за електроенергію у вересні 2022, жовтні 2022, листопаді 2022 та грудні 2022 містить помилки у визначенні початкової дати нарахування.
Зокрема, судом було встановлено, що відповідач був зобов'язаний провести з позивачем остаточний розрахунок відпущеної електричної енергії у строк: у вересні 2022, жовтні 2022 та листопаді 2022 року до 22.05.2024 (включно); у грудні 2022 року до 16.05.2024 (включно).
Отже, право на нарахування 3% річних виникає у позивача з наступного дня.
Після здійснення перерахунку, судом було встановлено, що обґрунтованим є нарахування 3% річних за порушення строків розрахунків за електроенергію за спірний період на суму 509 549,29 грн.
Одночасно, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних на суму 1 184 429,21 грн, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним в цій частині, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заяви відповідача про наявність підстав для зменшення 3% річних в контексті вимог про стягнення 1 184 429,21 грн до 1 грн суд зазначає таке.
Норми Господарського кодекск України та Цивільного кодексу України прямо не містять положень про можливість зменшення нарахування 3% річних.
Відповідно до частини першої статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У силу положень частини першої статті 230 Господарського кодексу України , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункт 8.38 постанови).
В ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 915/534/22 та від 18.05.2021 у справі № 904/3177/20, якими справи повернуто колегіям Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, зокрема, вказала таке: «Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку».
Вирішуючи питання про зменшення розміру процентів річних, Велика Палата Верховного Суду виходила з конкретних встановлених обставини справи № 902/417/18, які мали юридичне значення для такого зменшення.
У пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд, за певних умов, може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У пункті 8.41 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав».
Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду нею у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. Про зазначене вказала й об'єднана палата Касаційного господарського суду в ухвалі від 23.05.2024 зі справи № 910/2440/23, повертаючи зазначену справу колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Отже, суд зазначає про можливість при ухваленні рішення вирішити питання щодо зменшення 3% річних на підставі статті 551 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/18.
Наразі, суд звертає увагу відповдача на те, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Оцінюючи обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування наявності підстав для зменшення 3% річних судом враховано, що загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати відсотків річних, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19.
Наразі, за висновками суду посилання відповідача на те, що зменшення 3% річних відповідає загальним засадам цивільного законодавства, а також те, що відповідач є державним підприємством, не є належним та достатнім обґрунтуванням наявності підстав для зменшення 3% річних, які підлягають стягненню за наслідками вирішення спору.
За таких обставин, заява Державного підприємства «Гарантований покупець» про зменшення розміру 3% річних до 1 грн задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240, 244 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Саус 1» до Державного підприємства «Гарантований покупець» в частині стягнення 3% річних в сумі 1 184 429,21 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 27, ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Саус 1» (54030, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Шевченка, буд.59-А, офіс 606, ЄДРПОУ 42092209) % річних в сумі 1 184 429,21 грн.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено 23.07.2025.
Суддя В.В. Князьков