ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.07.2025Справа № 910/16226/21
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши заяву Приватного підприємства «Вадім» про зміну способу виконання наказу про примусове виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2023 по справі
за позовом: Приватного підприємства "Вадім"
до відповідачів: Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної казначейської служби України
про відшкодування шкоди 2 615 223,60 грн.
За участю представників:
від позивача: Чеповський В.П., Змаженко Л.Я.
від відповідача 1: Ходорич О.М. від відповідача 2: не з'явився
Приватне підприємство "Вадім" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Держави Україна в особі Державної казначейської служби шляхом списання коштів з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади їх посадових і службових осіб, на користь позивача 2 315 223,60 грн. відшкодування матеріальної шкоди та 300 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі № 910/16226/21 позов задоволено частково, присуджено стягнути шляхом списання коштів з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади їх посадових і службових осіб, на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 2 315 223,60 грн., моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн., присуджено стягнути з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Державного бюджету України (отримувач коштів (ГУК у м.Києві/м.Київ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 , Банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UA918999980313191206083026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір в розмірі 36 228,00 грн., в іншій частині позову відмовлено.
Постановою від 22.05.2023 Північного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної казначейської служби України та Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі № 910/16226/21 задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі № 910/16226/21 зміненою. Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі № 910/16226/21 у такій редакції:
" 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, ідентифікаційний код 37993783) матеріальну шкоду в сумі 2 315 223 (два мільйони триста п'ятнадцять тисяч двісті двадцять три) грн. 60 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ."
02.06.2023 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду №910/16226/21 від 22.05.2023, яка набрала законної сили 22.05.2023, було видано наказ.
Постановою від 13.07.2023 Верховного суду по справі №910/16226/21касаційні скарги Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та заступника керівника Київської міської прокуратури залишено без задоволення; постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі № 910/16226/21 залишено без змін.
14.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного підприємства "Вадім" про зміну способу виконання судового рішення по справі.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 було призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи №910/16226/21.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 заяву Приватного підприємства "Вадім" про зміну способу виконання судового рішення по справі передано на розгляд судді Князькову В.В.
Ухвалою від 15.07.2025 розгляд заяви було призначено на 23.07.2025.
Представниками позивача було надано усні пояснення, згідно яких вимоги заяви було підтримано.
Представником відповідача 1 було надано заперечення проти задоволення заяви позивача.
Представник відповідача 2 у судове засідання 23.07.2025 не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Розглянувши заяву Приватного підприємства "Вадім" про зміну способу виконання наказу про примусове виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2023, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами ст.18, ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
За приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до змісту рішення від 20 липня 2004р. Європейського суду з прав людини «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Існування заборгованості, підтверджене обов'язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").
Системний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним по відношенню до інших законодавчих актів при вирішення питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Положеннями ст. 3 Закон України «Про виконавче провадження» визначено перелік виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню, зокрема, судовий наказ.
Як було встановлено вище, постановою від 22.05.2023 Північного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної казначейської служби України та Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі № 910/16226/21 задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі № 910/16226/21 зміненою. Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 у справі № 910/16226/21 у такій редакції:
" 1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, ідентифікаційний код 37993783) матеріальну шкоду в сумі 2 315 223 (два мільйони триста п'ятнадцять тисяч двісті двадцять три) грн. 60 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ."
Отже, судове рішення у справі №910/16226/21 є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
02.06.2023 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду №910/16226/21 від 22.05.2023, яка набрала законної сили 22.05.2023, було видано наказ. У вказаному наказі стягувачем визначено Приватне підприємство "Вадім", а боржником - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.
Як вбачається зі змісту листа №08-08.2-06/422 від 10.01.2024 Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві В Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві знаходиться на виконанні наказ Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 по справі №910/16226/21, з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 01.12.2023 по справі 910/16226/21, про стягнення з бюджету міста Києва на користь Приватного підприємства «Вадім» матеріальної шкоди у розмірі 2 315 223,60 гривень. Рішенням Київської міської ради від 14.12.2023 №7531/7572 «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» не передбачено окремої бюджетної програми чи відповідних бюджетних призначень для відшкодування шкоди заподіяної фізичним та юридичним особам. З урахуванням наведеного Головним управлінням Державної казначейської служби України у м.Києві відкладено безмірне списання коштів місцевого бюджету, яке буде поновлено з дати набрання чинності рішенням про внесення змін до рішення про місцевий бюджет або виділення коштів з резервного фонду місцевого бюджету.
Листом №08-06.1-10/4566 від 30.04.2025 Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві повідомлено Приватне підприємство "Вадім" про те, що рішеннями суду органом місцевого самоврядування, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду зазначено Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який за рішенням Київської міської ради від 14.12.2023 №7531/7572 «Про бюджет міста Києва на 2024» є головним розпорядником бюджетних коштів. Оскільки у бюджеті міста Києва відсутні відповідні бюджетні призначення для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам, Головне управління Казначейства, керуючись вимогами пункту 44 Порядку 845, подало пропозиції Департаменту фінансів ВО КМР (КМДА) щодо внесення змін до рішення про бюджет міста Києва або виділення коштів з резервного фонду бюджету міста Києва на зазначену мету (листи від 10.01.2024 №08-08.2-06/422 та від 07.08.2024 №08-08.2-10/8104) та відклало безспірне списання коштів за наказом Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 по справі №910/16226/21.
Рішеннями Київської міської ради від 14.12.2023 №7531/7572 "Про бюджет міста Києва на 2024 рік" та від 05.12.2024 №426/10234 "Про бюджет міста Києва на 2025 рік" у бюджеті міста Києва не передбачено окремої бюджетної програми чи відповідних бюджетних призначень для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам.
Тобто, як вказує позивач, рішення у справі №910/16226/21 станом на теперішній час не виконане.
Судом вказувалось, що належне виконання рішення суду є важливим і невід'ємним елементом ефективного захисту прав і свобод людини. Тоді як, невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, суперечить принципу верховенства права.
З метою забезпечення своєчасного захисту та відновлення порушеного права особи ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Одночасно, за приписами ч.1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України).
Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту прав та інтересів громадян судом.
Порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем, а також права і обов'язки субЙ'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Отже, зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.
Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом (схожі за змістом усталені висновки викладено в постановах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 456/953/15-а, від 17.07.2019 у справі № 748/2827/16-а, від 16.07.2020 у справі № 130/2176/17, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15, від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та в постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 179/1341/15-ц, від 01.08.2019 у справі № 759/10301/15-ц, від 09.12.2020 у справі № 464/6966/16-ц).
Частиною 1 ст.25 Бюджетного кодексу України унормовано, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Згідно пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
Відповідно до частини третьої цього ж пункту Кодексу встановлено, що у разі безспірного списання коштів місцевих бюджетів Казначейство України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів.
Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів, зокрема, з місцевого бюджету, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" (далі - Порядок).
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/ або державних органів на підставі виконавчих документів.
За змістом пунктів 35, 41 Порядку не безпосередньо Казначейство, а відповідний його орган (територіальний підрозділ Казначейства) здійснює безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної: - фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування; - органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності.
Відповідно до пункту 43 Порядку орган влади Автономної Республіки Крим та орган місцевого самоврядування подають протягом 15 робочих днів органові Казначейства документи (відомості), що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів місцевого бюджету згідно з пунктом 41 цього Порядку та їх перерахування на рахунок стягувача.
Після закінчення такого строку орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів місцевого бюджету за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених рішенням про місцевий бюджет на зазначену мету.
Як було встановлено у судовому рішенні по справі №910/16226/21, шкоду було завдано позивачу саме внаслідок незаконних дій Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який перейменовано згідно рішення №6870/6911 від 13.07.2023 на Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Судом вище вказувалось, що Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за рішеннями Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024» та «Про бюджет міста Києва на 2025» є головним розпорядником бюджетних коштів. Означені обставини було підтверджено представником Департаменту у судовому засіданні 23.07.2025.
Тобто, виходячи з приписів пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, суд дійшов висновку щодо можливості виконання судового рішення саме за рахунок бюджету міста Києва за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Одночасно, висловлені відповідачем 1 заперечення означених висновків не спростовують. При цьому, суд акцентує увагу, що посилання означеного учасника судового процесу на те, що фактично до нього позовних вимог не було заявлено, суд вважає юридично неспроможними, оскільки останні не узгоджуються із приписами 1173 Цивільного кодексу України, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
До того ж, суд звертає увагу відповідача 1 на те, що у постанові Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 вказано, що «неправомірність його дій полягає у тому, що він, володіючи належними, допустимими та достатніми доказами того, що спірний об'єкт є саме капітальною спорудою, яка належить позивачу та, безумовно будучі обізнаним, що для знесення вказаного об'єкту необхідно дотримання встановленої законодавством процедури, а саме звернення до суду з позовом про знесення такого павільйону, надав Доручення, яким таку споруду було демонтовано як тимчасову» (том 3 стор 64).
За таких обставин, враховуючи обов'язок суду забезпечити належну реалізацію правозахисної функції держави у розрізі реалізації принципу виконуваності судового рішення та дотримання приписів ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на те, що фактично наказ у справі є невиконаним більш як два роки, керуючись приписами ст.25 та п.9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, не вдаючись до надлишкового формалізму, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заяви Приватного підприємства "Вадім" та доцільності зміни саме порядку, а не способу виконання судового рішення у справі в частині стягнення на користь Приватного підприємства "Вадім" матеріальної шкоди в сумі 2 315 223 грн через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві з бюджету міста Києва за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Частково задовольнити заяву Приватного підприємства "Вадім" про зміну способу виконання наказу.
2. Змінити порядок виконання постанови від 22.05.2023 по справі №910/16226/21, на виконання якої Господарським судом було видано наказ від 02.06.2023, в частині стягнення на користь Приватного підприємства "Вадім" з бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, ідентифікаційний код 37993783) матеріальну шкоду в сумі 2 315 223 (два мільйони триста п'ятнадцять тисяч двісті двадцять три) грн. 60 коп., на інший порядок, а саме стягнення на користь Приватного підприємства "Вадім" (02166, м. Київ, проспект Лісовий, 25-Д, ідентифікаційний код 23160396) з бюджету міста Києва за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03057, Україна, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок, 31, ЄДРПОУ 34926981) через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, ідентифікаційний код 37993783) матеріальну шкоду в сумі 2 315 223 (два мільйони триста п'ятнадцять тисяч двісті двадцять три) грн. 60 коп.
3. У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано 23.07.2025.
Суддя В.В. Князьков