ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.07.2025Справа № 910/5927/25
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Управління освіти, культури та спорту Кременецької міської ради (Україна, 47003, Тернопільська обл., Кременецький р-н, м. Кременець, вул. Шевченка, буд. 67; ідентифікаційний код: 45891616)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Систем" (Україна, 01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 40; ідентифікаційний код: 44876120)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкам Фінанс" (Україна, 69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. №8; ідентифікаційний код: 40308189)
про стягнення 118 666,37 грн
Управління освіти, культури та спорту Кременецької міської ради (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Систем" (далі - відповідач) про стягнення 118 666,37 грн, з яких 99302,40 грн неповернутої попередньої оплати за непоставлений товар, 12412,80 грн пені та 6951,17 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором № 102 від 02.04.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкам Фінанс" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та серед іншого встановлено учасникам справи строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
Частиною п'ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана учасникам справи до їхніх електронних кабінетів 19.05.2025. Відповідно до повідомлення про доставлення процесуальних документів до електронного кабінету особи, 20.05.2025 судом отримано інформацію про доставку ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет відповідача.
Пунктом 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
02.04.2024 між Відділом освіти Кременецької міської ради (після реорганізації - Управління освіти, культури та спорту Кременецької міської ради) (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Синергія Систем" (далі - постачальник) було укладено Договір №102 (далі - Договір), умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, а покупець - прийняти і оплатити такий товар, що визначений в асортименті та за ціною, яка зазначена у специфікації, що є невід'ємною частиною договору про закупівлю на умовах визначених покупцем.
Згідно з пунктом 3.1 загальна сума Договору становить 341 352,00 грн.
Відповідно до п. 4.2 Договору оплата за договором здійснюється на підставі видаткової накладної постачальника протягом 10 календарних днів з моменту поставки товару шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100% вартості товару, що передається згідно поданої заявки.
Згідно з п. 5.1 Договору строк (термін) поставки (передачі) товарів - до 31 грудня 2024 року.
Відповідно пункту 5.2 Договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за місцезнаходженням АЗС постачальника в межах Кременецької ОТГ.
Пунктом 5.3 Договору визначено, що після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (партії товару) постачальник надає за видатковою накладною покупцю талони/скетч-карти, смарт-карти на пальне встановленої форми відповідного номіналу.
Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар.
Відповідно до п. 5.4 Договору, для отримання товару водій пред'являє оператору АЗС карту на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію карти на пальне і, на підставі цього, здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості. При відпуску товару, карта на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару відповідного асортименту та кількості.
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів, та надати всі супровідні документи, в тому числі ті, що підтверджують якість поставленого товару, у строки, встановлені цим договором (п. 6.3.1 Договору).
Додатком № 1 до Договору (Специфікація) сторони погодили найменування, кількість та вартість товару.
Відповідачем було поставлено позивачу товар, що підтверджується видатковими накладними №921 від 09.04.2024 на суму 82752,00 грн та №1074 від 01.05.2024 на суму 258600,00 грн.
Позивач здійснив оплату поставленого товару в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями №727 від 17.04.2024 на суму 31032,00 грн, №728 від 17.04.2024 на суму 51720,00 грн та №803 від 07.05.2024 на суму 258600,00 грн.
Позивач зазначає, що постачальник виконував свої зобов'язання через іншого постачальника - мережу АЗС "Авіас+", яка здійснювала відпуск пального за адресами: 47000, Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Лубенська, 37, та 47003, Тернопільська обл., с. Бонівка, вул. Вишнівецька, 2А. Вказане підтверджується копіями поставлених відповідачем талонів на пальне.
Водночас, позивач вказує, що протягом листопада 2024 року використати талони на АЗС "Авіас+" було неможливо через відсутність пального.
24.02.2025 позивач звернувся до відповідача з листом №02/01-15 від 21.02.2025, яким просив анулювати або обміняти талони на АЗС іншої мережі, або підписати долучену до листа Додаткову угоду до Договору про повернення грошових коштів за невикористані талони.
З огляду на те, що відповідач не забезпечив відпуск проданого позивачу пального в повному обсязі та проігнорував лист останнього, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь попередню оплату за непоставлений товар у розмірі 99 302,40 грн, пеню у розмірі 12 412,80 грн та штраф у розмірі 6 951,17 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було сплачено відповідачеві за придбане пальне, що підтверджується платіжними інструкціями №727 від 17.04.2024 на суму 31 032,00 грн, №728 від 17.04.2024 на суму 51 720,00 грн та №803 від 07.05.2024 на суму 258 600,00 грн.
Водночас відповідачем було надано позивачу талони на пальне встановленої форми відповідного номіналу (600 л бензин А-95, 1000 л дизельне паливо, а також 5000 л дизельне паливо відповідно), що підтверджується видатковими накладними №921 від 09.04.2024 на суму 82 752,00 грн та №1074 від 01.05.2024 на суму 258 600,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач за отримані талони згідно видаткових накладних розрахувався у повному обсязі.
У свою чергу, з огляду на встановлений умовами Договору порядок поставки (відпуску) пального, відповідач свій обов'язок виконав частково.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 20.05.2008 року № 281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка згідно ст. 1 встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів, та поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
За визначенням викладеним у Інструкції, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
При цьому, сплачена позивачем сума коштів у розмірі 99 302,40 грн, щодо якої між сторонами виник спір, за своєю правовою природою є саме попередньою оплатою.
Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.
Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Суд встановив факт перерахування позивачем на рахунок відповідача попередньої оплати товару в сумі 341 352,00 грн.
Відповідачем, у свою чергу, поставку товару у встановлений Договором строк (до 31.12.2024) здійснено не було, з огляду на що невиконаним залишилось зобов'язання з поставки товару вартістю 99 302,40 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару є таким, що настав.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, припис частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18.
Право на повернення попередньої оплати (в тому числі на підставі умов Договору) виникає у покупця автоматично, оскільки закон вимагає від останнього обрати очікувану форму поведінки продавця: поставка товару або повернення попередньої оплати. Таким чином, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
У свою чергу, позивачем не надано суду жодного доказу звернення до відповідача з вимогою/претензією, якою він реалізував би своє право на повернення попередньої оплати.
Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - позову.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.
Позивач надав докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача, а саме: опис вкладення у цінний лист, накладну АТ "Укрпошта" №4700300180406 та фіскальний чек від 06.05.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки позивачем пред'явлено вимогу про повернення передоплати за непоставлений товар у формі позову, строк повернення коштів є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження повернення відповідачем суми попередньої оплати.
З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 99 302,40 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені в розмірі 12 412,80 грн та штрафу в розмірі 6 951,17 грн.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі затримки поставки товару у строки, передбачені цим договором або затримку заміни неякісного товару чи усунення недоліків постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості несвоєчасного поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Термін постачання товару починається з моменту направлення покупцем заявки на товар. Форма отримання заявки обумовлюється сторонами.
Оскільки судом встановлено, що відповідач порушив строк поставки товару вартістю 99302,40 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені за весь період прострочення.
Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Судом також встановлено, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання з поставки товару на понад 30 календарних днів, що зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 7% від вартості непоставленого в строк товару.
Наданий позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають попередня оплата за непоставлений товар у сумі 99 302,40 грн, пеня в розмірі 12 412,80 грн та штраф у розмірі 6 951,17 грн.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія Систем" (Україна, 01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона, буд. 40; ідентифікаційний код: 44876120) на користь Управління освіти, культури та спорту Кременецької міської ради (Україна, 47003, Тернопільська обл., Кременецький р-н, м. Кременець, вул. Шевченка, буд. 67; ідентифікаційний код: 45891616) попередню оплату в сумі 99302 (дев'яносто дев'ять тисяч триста дві) грн 40 коп., пеню в розмірі 12412 (дванадцять тисяч чотириста дванадцять) грн 80 коп., штраф у розмірі 6951 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн 17 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23.07.2025
Суддя О.В. Нечай