ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.07.2025Справа № 910/5825/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М. за участю секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянув матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙДЕНТІТІ ІНВЕСТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІТЕЙЛ ТЕХ СЕРВІС"
про стягнення 2 200 000,00 грн
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙДЕНТІТІ ІНВЕСТ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІТЕЙЛ ТЕХ СЕРВІС" з вимогою про стягнення коштів у сумі 2 200 000,00 грн за сплачений, проте непоставлений товар за договором поставки № 16/02-24 від 16 лютого 2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, визначив сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
28.05.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував посилаючись на настання обставин непереборної сили, що перешкоджає своєчасному виконанні зобов'язань за договором.
У судовому засіданні 10.06.2025 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 08.07.202 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
16.02.2024 між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) укладено договір поставки № 16/02-24, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, визначений специфікацією, а покупець зобов'язується приймати товар та здійснити оплату за нього на умовах даного договору.
Відповідно до п. 1.1 Договору, відповідач зобов'язався поставляти та передавати у власність Позивача телевізори SAMSUNG LH65QMCEBGCXEN у кількості 27 шт. та SAMSUNG LH75QMCEBGCXEN у кількості 16 шт., а позивач зобов'язувався приймати та оплачувати телевізори на умовах, передбачених Договором.
Загальна орієнтовна сума договору, згідно з п. 3.2 договору, становить 2 200 000,00 грн
Відповідно до п. 2.1 Договору, покупець здійснює вибірку товару з асортименту, наявного на складі постачальника, та направляє постачальнику замовлення на поставку товару, користуючись електронною формою. Загальне замовлення в об'ємі 43 (сорок три) одиниці Товару.
Згідно з п. 2.1.1 Договору, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання замовлення покупця, постачальник зобов'язаний надати Покупцю факсове, електронне повідомлення про готовність до поставки Товару.
Відповідно до п. 3.3.1 Договору, покупець зобов'язаний оплатити загальну партію Товару, у кількості 43 (сорок три) одиниці, що поставляється йому за цим Договором, на протязі 45 календарних днів. Оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури та в строк його дійсності, що надається Постачальником Покупцю.
Згідно з п. 6.1. Договору цей договір набуває чинності у дату його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 20 лютого 2025 року, але не раніше повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по ньому.
Згідно умов п. 6.2. Договору якщо на момент припинення дії цього Договору одна зі сторін має заборгованість перед іншою, що виникла у зв'язку з виконанням цього Договору, вона повинна повністю погасити таку заборгованість, а припинення дії Договору не припиняє зобов'язань такої сторони, які виникли під час дії цього Договору.
Матеріалами справи встановлено, що позивач на підставі платіжних інструкцій №№ 7 від 19.02.2024, 8 від 20.02.2024 здійснив перерахування коштів на рахунок відповідача 2 200 000 грн. попередньої оплати за договором.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару, у т.ч. у визначений строк не виконав, отримані кошти не повернув, у зв'язку із чим позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 2 200 000 грн. попередньої оплати.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки та підставою виникнення взаємних прав і обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Матеріалами справи встановлено та відповідачем не оспорюється факт перерахування позивачем відповідно до умов договору грошових коштів у сумі 2 200 000 грн. в якості попередньої оплати за поставку товару.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Доказів вчинення відповідачем дій щодо поставки товару на суму 2 200 000 грн. попередньої оплати суду не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
14.04.2025 позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою повернути одержану попередню оплату у розмірі 2 200 000 грн.
Всупереч ст. 74 ГПК України доказів повернення відповідачем одержаної попередньої оплати у розмірі 2 200 000 грн. суду також не надано.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності з ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 2 200 000 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Що стосується посилань відповідача про існування обставин форс-мажору, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 7.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по цьому договору, якщо вони доведуть, що таке невиконання сталося внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини).
За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Норма частини другої статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів існування обставин форс-мажору у правовідносинах між сторонами, які виникли при виконанні спірного Договору, зокрема, відповідного Сертифікату ТПП України.
Крім того, спірний Договір було укладено між сторонами вже в воєнний період (16.02.2024), з огляду на що суд відхиляє посилання відповідача на військову агресію росії як на форс-мажору обставину.
Крім того, відповідно до п. 7.2.3 Договору сторона, яка підпала під дію обставин непереборної сили і виявилася внаслідок цього нездатеою виконувати зобов'язання за цим договором, зобов'язана негайно, не пізніше 3 календарних днів з моменту їх виникнення, в письмовій формі проінформувати про це іншу сторону.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин, про які вказує відповідач у відзиві на позовну заяву.
Крім того, відповідальність за порушення зобов'язання є тим правовим наслідком, який наступає за його невиконання або виконання з порушенням умов, що визначають зміст зобов'язання (ст. 611 ЦК України). З огляду на це слідує, що законодавство розмежовує дії, які слід вчинити на виконання прийнятого обов'язку, що є складовою змісту зобов'язання, від дій, що є похідними від порушення обов'язку. Ці дії є окремими правовими категоріями, які мають самостійні способи захисту (ст. 16 ЦК України), та, відповідно, правові механізми, що визначають можливість їх застосування.
Вказане свідчить про те, що приписи ст. 617 ЦК України, яка визначає випадки звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, не можуть бути застосовані для регулювання дій, що складають зміст зобов'язання і стосуються безпосередньо його виконання.
Таким чином, військова агресія російської федерації проти України може бути визнана форс-мажорною обставиною, що може бути підставою для звільнення від відповідальності за прострочення поставки товару, однак не звільняє від виконання самого обов'язку щодо його поставки.
Тому посилання відповідача з цього приводу є безпідставними.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІТЕЙЛ ТЕХ СЕРВІС" (01021, місто Київ, вулиця М. Грушевського, будинок, 28/2, н/п 43, код 41753711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙДЕНТІТІ ІНВЕСТ" (01021, місто Київ, вулиця М. Грушевського, будинок, 28/2, н/п 43, код 41678561) 2 200 000 (два мільйони двісті тисяч) грн. попередньої оплати, 33 000 (тридцять три тисячі) грн. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 23.07.2025.
Суддя О.М.Ярмак