ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.07.2025Справа № 910/1899/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський вентиляторний завод";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-буд-логістик";
про стягнення 1 647 444,41 грн.
Суддя Мандриченко О. В.
Секретар судового засідання Рябий І. П.
Представники:
Від позивача: Биченко К.В., адвокат, ордер серії АІ № 1664665 від 17.02.2025;
Від відповідача: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський вентиляторний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-буд-логістик" суму заборгованості в розмірі 1 645 000,41 грн, яка складається із: 1 581 000,00 грн - основна заборгованість; 52 639,41 грн - пеня; 4 917,00 грн - 3 % річних; 8 888,00 грн - відповідальне зберігання товару на складі постачальника.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань згідно умов договору поставки №10/10-П від10.10.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/1899/25; справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 25.03.2025.
16.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський вентиляторний завод" подало до господарського суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-буд-логістик" суму заборгованості в розмірі 2 225 007,69 грн, з яких: 2 148 000,00 грн - основна заборгованість; 62 270,64 грн - пеня; 5 849,05 грн - 3 % річних; 8 888,00 грн - відповідальне зберігання товару на складі постачальника.
У підготовчому засіданні 22.04.2025 судом розглядалася заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський вентиляторний завод" про збільшення розміру позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Враховуючи вищезазначене, судом прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський вентиляторний завод" про збільшення розміру позовних вимог та постановлено продовжувати розгляд справи з її врахуванням.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/1899/25 до судового розгляду по суті.
04.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-буд-логістик" подало до господарського суду клопотання про витребування доказів та клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи.
У судовому засіданні 04.07.2025 розглядалося клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-буд-логістик" про витребування доказів.
Як передбачено ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Як передбачено ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
В свою чергу, за приписами ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
З наведеного вбачається, що в силу приписів вказаних норм, відповідач має подати клопотання про витребування доказів у строк, встановлений судом на подання відзиву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-буд-логістик" отримало ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2025, а відтак останнім днем для подання клопотання про витребування було 18.03.2025, однак таке клопотання ним подано лише 04.07.2025, тобто з суттєвим пропуском строку встановленого судом.
При цьому суд вказує, що за змістом ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Однак, як до 18.03.2025 так і після, уже під час звернення до суду з вказаним клопотання, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-буд-логістик" не просило продовжити строк на подання клопотання про витребування доказів.
А відтак, враховуючи вищевикладене, суд, за наслідками розгляду вказаного клопотання, вирішив відмовити у його задоволенні.
Крім того, у судовому засіданні 08.07.2025 судом також розглядалося клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-буд-логістик" про призначення у справі почеркознавчої експертизи.
За змістом п. 8 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.
Однак, як уже вказувалося судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/1899/25 до судового розгляду по суті.
Тобто, Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-буд-логістик" подане вказане клопотання вже після закриття підготовчого засідання.
Як передбачено ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Як вбачається з поданого клопотання, заявник жодним чином не обґрунтовує поважність та причини пропуску строку на його подання та не просить такий строк поновити.
Крім того суд вказує, що як роз'яснено у п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 4, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Системний аналіз ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що суд призначає експертизу у випадку коли для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з питань, вирішення яких має значення для справи. При цьому за змістом ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, питання про задоволення клопотання про призначення експертизи не залежить від обґрунтованості підстав для проведення експертизи, якщо сторона не обґрунтовує та не доводить обставини, які перешкоджали самостійному наданню висновків експерта.
Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 25.02.2021 у справі № 910/1668/19.
Дослідивши подане Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-буд-логістик" клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у справі суд, ухвалив відмовити у його задоволенні, оскільки представником заявника не обґрунтовано неможливості вирішення спору без призначення у справі експертизи та дійсної необхідності для застосування спеціальних знань. Також суд відзначає, що відповідач не був обмежений у праві надати суду висновок експерта на його замовлення відповідно до ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, зокрема враховуючи строк розгляду даної справи з моменту відкриття провадження.
Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 08.07.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
У судове засідання 08.07.2025 представники відповідача не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, оскільки ухвали направлялися в його електронний кабінет в системі "Електронний суд", та які були ним отримані, про що свідчать повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, які наявні в матеріалах справи.
Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Судом, враховано, що в силу вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду від 03.03.2025, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
08.07.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський вентиляторний завод" (далі також - позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-буд-логістик" (далі також - відповідач, Покупець) укладено договір поставки №10/10-П (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник передає у власність (поставляє), а Покупець приймає та оплачує Товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати визначаються Сторонами у Рахунках на оплату на замовлену партію Товару та/або у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору.
Як передбачено п. 2.1. Договору, ціна одиниці виміру Товару та загальна вартість кожної партії Товару визначаються Сторонами в рахунках на оплату Товару та/або у Специфікаціях до даного Договору, які є його невід'ємною його частиною.
За змістом п. 2.3., 2.4. Договору, після підписання Договору Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 300 000,00 грн (триста тисяч гривень 00 копійок) в т. ч. ПДВ - 50 000,00 грн. Подальші розрахунки за Товар, що поставляється, Продавцем проводяться шляхом оплати за фактично поставлений Товар протягом 7 робочих днів з дати документального підтвердження Продавцем доставки Товару Покупцю.
Як передбачено п. 3.5. Договору, перехід права власності на Товар відбувається в момент передачі Товару, що оформляється видатковою накладною, ТТН, актом-прийому передачі з моменту підписання представниками Сторін згідно довіреності рахунку-фактури, накладної на даний Товар. Усі підписані з боку Продавця документи, а саме рахунок - фактура, видаткові накладні, тощо, які були надіслані на адресу Покупця поштою або передані оригінали документів представнику Покупця та не повернулись у відповідь підписаними Покупцем на 15 (п'ятнадцятий) календарний день вважаються такими, що погоджені та підписані Покупцем, в разі відсутності зауважень зі сторони Покупця. Не надходження в 15 денний термін підписаних видаткової накладної, акту приймання-передачі Товару без будь-яких зауважень є підтвердженням прийому товару Покупцем. Товар, який був відправлений Покупцю згідно Специфікації або рахунку-фактури і не повернувся до Продавця протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з зауваженнями, вважається таким, щодо якого проведено реалізацію Товару на користь Покупця без зауважень.
Відповідно до п. 6.2., 6.3. Договору, у випадку прострочення оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості Товару за кожний день прострочення зобов'язання. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов'язань по оплаті Товару. Сторони погоджуються з тим, що у випадку, якщо Покупець, з власної вини, не отримує Товар у строк, вказаний в п. 3.3. цього Договору, останній зобов'язаний оплатити Постачальнику всі понесені у зв'язку з цим витрати, в тому числі і послуги за відповідальне зберігання Товару на складі Постачальника: із розрахунку 120 (сто двадцять) грн. за одну добу знаходження Товару на складі Постачальника. У разі необхідності Товар може бути перевезений на платний склад третьої особи, в такому випадку Покупець зобов'язується оплатити Постачальнику всі витрати за зазначене перевезення та зберігання Товару. Якщо Товар передається на умовах доставки із залученням організацій-перевізників, Покупець несе відповідальність за несвоєчасне отримання Товару зі складу перевізника та/або за несвоєчасне розвантаження Товару з транспортного засобу перевізника.
Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріпленням печатками Сторін і діє до "31" грудня 2024 року. У разі, якщо жодна зі Сторін не підтвердила письмово припинення дії цього Договору до дати такого припинення - він вважається продовженим на той же строк та на тих самих умовах (п. 7.1. Договору).
Відповідно до Специфікації №1 від 10.10.2024, яка є невід'ємною частиною договору (далі - Специфікація №1), загальна вартість Товару становить 6 725 000,00 грн з ПДВ.
Відповідно до Специфікації №1 від 31.10.2024, яка є невід'ємною частиною договору (далі - Специфікація №2), загальна вартість Товару становить 200 000,00 грн з ПДВ.
Позивач вказує, що ним, на виконання умов Договору, поставив відповідачеві Товар на суму 6 898 000,00 з ПДВ, однак покупець сплатив вартість поставленого товару не в повному обсязі, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість у розмірі, станом на день подання до суду заяви про збільшення розміру позовних вимог, 2 148 000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем, на виконання умов договору, поставлено відповідачеві Товар на загальну суму 6 898 000,00 з ПДВ, а Покупець, в свою чергу, в порушення умов Договору, частково сплатив за поставлений товар, а саме суму в розмірі 4 750 000,00 грн з ПДВ, порушуючи при цьому строки оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних та ТТН, що підтверджується наступним:
- видаткова накладна №1392 від 05.12.2024р. та ТТН №1392 від 05.12.2024 - частково, не сплачено 138 000,00 грн., з ПДВ - прострочка платежу 62 дня. (поставка 05.12.24 +7 робочих днів на оплату, початок прострочення платежу з 17.12.24);
- видаткова накладна №1401 від 06.12.2024 - повністю, не сплачено 178 500,00 грн, з ПДВ - прострочка платежу 61 дні (поставка 06.12.24 +7 робочих днів на оплату, початок прострочення платежу з 18.12.24);
- видаткова накладна №1402 від 09.12.2024 та ТТН №1402 від 09.12.2024 - повністю, не сплачено 175 000,00 грн з ПДВ - прострочка платежу 60 день (поставка 09.12.24 +7 робочих днів на оплату, початок прострочення платежу з 19.12.24);
- видаткова накладна №1467 від 20.12.2024 та ТТН №1467 від 20.12.2024 - повністю, не сплачено 75 000,00 грн з ПДВ - прострочка платежу 47 днів (поставка 20.12.24 +7 робочих днів на оплату, початок прострочення платежу з 01.01.25);
- видаткова накладна №1476 від 23.12.2024 та ТТН №1476 від 23.12.2024 - повністю, не сплачено 75 000,00 грн з ПДВ - прострочка платежу 46 днів. (поставка 23.12.24р. +7 робочих днів на оплату, початок прострочення платежу з 02.01.25);
- видаткова накладна №1483 від 24.12.2024 та ТТН №1483 від 24.12.2024 - повністю, не сплачено 75 000,00 грн з ПДВ - прострочка платежу 45 днів (поставка 24.12.24 + 7 робочих днів на оплату, початок прострочення платежу з 3.01.25);
- видаткова накладна №1502 від 26.12.2024 та ТТН №1502 від 26.12.2024 - повністю, не сплачено 175 000,00 грн з ПДВ - прострочка платежу 40 день (поставка 26.12.24 +7 робочих днів на оплату, початок прострочення платежу з 08.01.25);
- видаткова накладна №68 від 20.01.2025 та ТТН №68 від 20.01.2025 - повністю, не сплачено 696 000,00 грн з ПДВ - прострочка платежу 18 днів (поставка 20.01.25 +7 робочих днів на оплату, початок прострочення платежу з 30.01.25);
- видаткова накладна №229 від 14.03.2025 та ТТН №229 від 14.03.2025 повністю не сплачено 567 000,00 грн з ПДВ - прострочка платежу 20 днів (поставка 14.03.25 +7 робочих днів на оплату, початок прострочення платежу з 26.03.25).
Суд зазначає, що вказані накладні складені та підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
Крім того, суд вказує, що в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2024 - 20.01.2025, який підписаний сторонами, та відповідно до якого заборгованість відповідача складає 1 581 000,00 грн.
За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено п. 2.4. Договору, подальші розрахунки за Товар, що поставляється, Продавцем проводяться шляхом оплати за фактично поставлений Товар протягом 7 робочих днів з дати документального підтвердження Продавцем доставки Товару Покупцю.
В свою чергу, як встановлено судом, відповідач із порушенням визначених договором строків розрахунків за поставлений товар, здійснив частковий розрахунок на суму 4 750 000,00 грн з ПДВ.
Отже, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату вартості поставленого товару в узгоджені сторонами у договорі строки не здійснив, в зв'язку з чим за відповідачем обліковувалася заборгованість, станом на дату звернення до суду у розмірі 1 581 000,00 грн, а станом на 16.04.2025 - 2 148 000,00 грн.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Однак, станом на день подання позову, відповідач своє грошове зобов'язання у розмірі 2 148 000,00 грн не виконав.
За таких обставин, вимога про стягнення основного боргу в частині стягнення 2 148 000,00 грн визнаються судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
За змістом ч. 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
А відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач за зустрічним позовом, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, допустив прострочення виконання свого зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
А відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 5 849,05 грн.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем оплати за надані послуги у розмірі 5 849,05 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 62 270,64 грн.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.2. Договору, у випадку прострочення оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості Товару за кожний день прострочення зобов'язання. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов'язань по оплаті Товару.
Таким чином, при укладанні договору, сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання з оплати поставленого товару у строк, який визначений у договорі.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 62 270,64 грн підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути плату за відповідальне зберігання товару на складі постачальника у розмірі 8 888,00 грн.
Крім того, у п. 6.3. Договору сторони погодили, що у випадку, якщо Покупець, з власної вини, не отримує Товар у строк, вказаний в п. 3.3. цього Договору, останній зобов'язаний оплатити Постачальнику всі понесені у зв'язку з цим витрати, в тому числі і послуги за відповідальне зберігання Товару на складі Постачальника: із розрахунку 120 (сто двадцять) грн. за одну добу знаходження Товару на складі Постачальника.
Як передбачено п. 3.2., 3.3. Договору, Товар передається Покупцю на умовах EXW Ukraine, Brovary (Правила тлумачення міжнародних торгових термінів «Інкотермс-2010»), склад Постачальника. Сторони можуть додатково домовитися про інші базисні умови передачі Товару, у такому випадку змінені умови вказуються в рахунках-фактурах та/або Специфікаціях до цього Договору. Після отримання повідомлення від Постачальника про готовність партії Товару до відвантаження, Покупець зобов'язаний надати транспорт та забрати товар зі складу не пізніше ніж через 3 календарних дня з дня отримання такого повідомлення.
Судом встановлено, що позивач повідомленням про готовність товару до поставки (відвантаження) за вих. №04-12/2024 від 04.12.2024 (отримано нарочно директором відповідача 04.12.2024, з відповідною відміткою) повідомив покупця, що у відповідності до п. 3.3. Договору поставки, надати транспорт для відвантаження (поставки) Товару зі складу Постачальника, не пізніше 3-х календарних днів з дати отримання даного повідомлення, але Відповідач лише частково отримав товар партіями, тим самим несе зобов'язання перед Позивачем згідно п. 6.3. Договору, про оплату всіх понесених витрат і послуг за відповідальне зберігання товару на складі постачальника: із розрахунку 120,00 грн за одну добу знаходження Товару на складі Постачальника, строк нарахування послуг за відповідальне зберігання почав відлік із 08.12.2024.
А відтак, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення плати за відповідальне зберігання товару на складі постачальника у розмірі 8 888,00 грн підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-буд-логістик" (01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, буд. 16, к. 4, ідентифікаційний код 45323505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський вентиляторний завод" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Підприємницька, буд. 6, ідентифікаційний код 45120563) заборгованість у розмірі 2 148 000 (два мільйона сто сорок вісім тисяч) грн 00 коп., пеню у розмірі 62 270 (шістдесят дві тисячі двісті сімдесят) грн 64 коп., 3 % річних у розмірі 5 849 (п'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн 05 коп., оплату за відповідальне зберігання товару на складі постачальника у розмірі 8 888 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 33 375 (тридцять три тисячі триста сімдесят п'ять) грн 12 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 22.07.2025.
Суддя О.В. Мандриченко