14 липня 2025 року м. Харків Справа №922/4723/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників сторін у режимі відеоконференції:
позивача - Пивоваров О.М. (самопредставництво), посвідчення АБ№055162 від 24.12.2024 року, довідка з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ;
відповідача - Хоменко М.С. (адвокат), ордер серія ВІ№1317729 від 14.07.2025 року, свідоцтво №4106 від 26.08.2022 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вх.№1424Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 року у справі №922/4723/24,
за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6),
до Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7),
про стягнення коштів у розмірі 1018571,79 грн,-
У грудні 2024 року позивач - Державна екологічна інспекція у Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», про стягнення шкоди внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, зумовленого засміченням та забрудненням земельних ресурсів у розмірі 1018571,79 грн. Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 року у справі №922/4723/24 (повний текст складено 02.06.2025 року, суддя Аюпова Р.М.) позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7, код ЄДРПОУ 40081216) на користь держави на р/р UA 598999980333199331000020649, отримувач - Харківська міська ТГ, банк отримувач - Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37874947, МФО 899998, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», в розмірі 1018571,79 грн.
Стягнуто з Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, б.7, код ЄДРПОУ 40081216) на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6, код ЄДРПОУ 37999518; р/р UA938201720343120003000081164, Державна казначейська служба України м. Київ МФО 820172) судовий збір в розмірі 15280,00 грн.
Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 року у справі №922/4723/24 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що:
- під час розгляду справи відповідач неодноразово звертав увагу суду, що позивачем до позовної заяви взагалі не надано жодних документів щодо земельної ділянки з Державного земельного кадастру чи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які б підтверджували користування земельною ділянкою відповідачем. Ненадання вказаних документів унеможливлює перевірку підстав здійснених позивачем розрахунків, оскільки не дозволяє перевірити обґрунтованість застосованих позивачем коефіцієнтів, встановити цільове призначення земельної ділянки та її власника (користувача);
- суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення визнав встановленими обставини забруднення і засмічення земельної ділянки з помилковим (не існуючим) кадастровим номером 63239855:03:000:0263, існування якої не підтверджено документами з Державного земельного кадастру чи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
- суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення визнав встановленою обставиною застосовуваний розмір коефіцієнта еколого-господарського значення земель (КЕГ) на рівні 1,0 за відсутності у матеріалах справи відповідної довідки територіального органу Держгеокадастру;
- суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення визнав встановленою обставиною належність земельної ділянки до відповідної категорії за цільовим призначенням (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) за відсутності будь-яких документів з Державного земельного кадастру чи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
- під час розгляду справи позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву була визнана арифметична помилка у розрахунку за претензією №179 від 27.09.2021 року (№44-01-03), за якою розмір шкоди складає 31175,34 грн, хоча арифметично правильною сумою є 22150,90 грн, натомість суд першої інстанції не прийняв до уваги визнання позивачем помилковості розрахунків та прийшов до висновку про стягнення саме 31175,34 грн.
- неправильне тлумачення судом першої інстанції положень Методики №171 (підпункт 4.10.2 пункту 4.10 глави 4 та підпункт 5.7.2 пункту 5.7 глави 5), у результаті чого судом було самостійно встановлено коефіцієнт екологогосподарського значення земель (КЕГ) та віднесено земельну ділянку до відповідної категорії за цільовим призначенням, що може здійснюватися лише територіальним органом Держгеокадастру;
- суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішенні дійшов висновку про обрання позивачем належного способу захисту, проте це прямо суперечить положенням Бюджетного кодексу України (пункт 4 частини першої статті 691 та пункт сьомий частини третьої статті 29).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача - Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 року у справі №922/4723/24. Встановлено позивачу строк протягом якого він має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4723/24.
Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у системі Електронний суд і доставлена їм 20.06.2025 року.
24.06.2025 року матеріали справи №922/4723/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№8328 від 07.07.2025 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні 14.07.2025 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Державною екологічною інспекцією у Харківській області (надалі - Інспекція) з метою перевірки тверджень, викладених у зверненні гр. ОСОБА_1 від 01.04.2021 року, враховуючи погодження Державної екологічної інспекції України на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства при здійсненні господарської діяльності суб'єктом господарювання «Лозівська база служби матеріально-технічного забезпечення» Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Лозівська база МТЗРФПЗАТУЗ), місцезнаходження: вул. Залізнична, 5, с. Царедарівка, Лозівського району, Харківської області, 64661, керуючись ст. ст. 4, 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженим наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 07.04.2020 року за №230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 року за №350/34633, відповідно до наказу від 05.05.2021 року за №431/12-02 та направлення від 05.05.2021 року за №431/12-02/03-04, в термін з 12 по 14, з 17 по 21, з 24 по 25 травня 2021 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Лозівська база МТЗРФПЗАТУЗ.
За результатами перевірки Інспекцією складено акт від 25.05.2021 року №431/12-02/03-04, яким зафіксовано факти засмічення ґрунту на земельній ділянці з кадастровим номером 6323985500:03:000:0263 (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ№9803322 від 25.01.2005 року), що розташована за адресою: вул. Залізнична, 5, с. Царедарівка, Лозівського району, Харківської області, а саме 6 фактів розміщення відходів на відкритому ґрунті:
- розміщення відходів металу на земельній ділянці № 1 площею 1626,53 кв.м, об'ємом 3253,06 куб.м,
- розміщення відходів металу на земельній ділянці №2 площею 3027,23 кв.м, об'ємом 6054,46 куб.м,
- розміщення відходів металу на земельній ділянці №3 площею 2038,27 кв.м, об'ємом 4076,54 куб.м,
- розміщення відходів металу на земельній ділянці №4 площею 2147,77 кв.м, об'ємом 4295,54 куб.м,
- розміщення відходів металу на земельній ділянці №5 площею 306,02 кв.м, об'ємом 153,01 куб.м,
- розміщення відходів металу на земельній ділянці №6 площею 248,16 кв.м, об'ємом 124,08 куб.м, що відображено в додатку 11 до акту перевірки.
Акт перевірки не підписано директором Лозівська база МТЗРФПЗАТУЗ, тому акт перевірки направлено рекомендованим листом на адресу: Харківська обл., Харківський район, с. Царедарівка, вул. Залізнична, 5.
З метою усунення виявлених порушень вимог природоохоронного законодавства на адресу Лозівської бази МТЗРФПЗАТУЗ направлено припис від 26.05.2021 року №105/03-13, який через відмову від підписання керівником Лозівської бази МТЗРФПЗАТУЗ направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою добровільного відшкодування відповідачем збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, зумовлених засміченням земельних ресурсів, на адресу відповідача засобами поштового зв'язку направлено претензії з розрахунками збитків:
- №162 від 27.09.2021 року на суму 157122,80 грн,
- №163 від 27.09.2021 року на суму 292430,42 грн,
- №164 від 27.09.2021 року на суму 196896,88 грн,
- №165 від 27.09.2021 року на суму 207474,58 грн,
- №166 від 27.09.2021 року на суму 29561,53 грн,
- №167 від 27.09.2021 року на суму 23972,26 грн.
З метою добровільного відшкодування відповідачем збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, зумовлених забрудненням земельних ресурсів, на адресу відповідача засобами поштового зв'язку направлено претензії з розрахунками збитків:
- №168 від 27.09.2021 року на суму 17676,31 грн,
- №169 від 27.09.2021 року на суму 32898,42 грн,
- №170 від 27.09.2021 року на суму 23340,69 грн,
- №171 від 27.09.2021 року на суму 3325,68 грн,
- №172 від 27.09.2021 року на суму 2696,88 грн,
- №179 від 27.09.2021 року на суму 31175,34 грн.
Зазначені претензії були отримані відповідачем 05.10.2021 року, що підтверджується відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства розраховано у відповідності до «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 року №171 та зареєстрованої в Мін'юсті України 05.05.1998 року №285/2725 (зі змінами) (Методика №171).
Згідно з Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 року за №230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 року за №350/34633, Інспекцією, відповідно до Методики №171 розраховано загальну суму шкоди, яка становить 1018571,79 грн.
Таким чином, як вказує позивач, відповідачем, в порушення ст.17 Закону України «Про відходи», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 35 Закону України «Про охорону земель» допускається зберігання відходів у несанкціонованих місцях, не вживаються заходи щодо запобігання негативному та екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації його наслідків, не здійснюється контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів, а також не забезпечується захист земель від засмічення.
Вищевказані претензії щодо добровільного відшкодування збитків завданих державі порушеннями вимог природоохоронного законодавства відповідачем залишені поза увагою та у добровільному порядку не сплачені, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі ст.66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» громадяни України зобов'язані: берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів; не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів; вносити штрафи за екологічні правопорушення; компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище. Громадяни України зобов'язані виконувати й інші обов'язки у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до законів України.
Відповідно до ч.1 ст. 167 Земельного кодексу України, господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.
Також, згідно з положеннями ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, крім іншого, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.
Водночас, відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способом захисту цивільних прав та інтересів серед іншого є відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 ст.152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» забруднення земель - накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.
Псування земель - порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість (ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).
У пункті 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про управління відходами» визначено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися.
Приписами ч.2 ст.16 Закону України «Про управління відходами» передбачено, що утворювачі відходів, крім утворювачів відходів домогосподарств, зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; класифікувати свої відходи відповідно до Національного переліку відходів та Порядку класифікації відходів; обробляти відходи самостійно, за наявності дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів, або передавати їх для оброблення суб'єктам господарювання у сфері управління відходами, які мають такий дозвіл; у разі утворення побутових відходів укладати договір про надання послуги з управління побутовими відходами з виконавцем відповідної послуги та вносити плату за надання такої послуги відповідно до встановлених тарифів; не допускати змішування відходів, що можуть бути відновлені, з відходами, що не можуть бути відновлені; вести облік відходів, що утворилися в результаті їхньої діяльності, та подавати відповідну звітність; розробляти та виконувати плани управління відходами підприємств, установ та організацій у встановленому порядку; забезпечувати утримання в належному санітарному і технічному стані місць утворення та зберігання відходів, а також забезпечувати дотримання встановлених правил техніки безпеки та пожежної безпеки у таких місцях; надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність; призначати відповідальних осіб у сфері управління відходами; відшкодовувати шкоду, заподіяну здоров'ю та майну громадян України, навколишньому природному середовищу, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил управління відходами, відповідно до закону.
Відповідно до Методики №171, землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення) (п. 3.1 Методики).
Пунктом 3.2. Методики №171 визначено, що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Також, п. 3.3. вказаної Методики визначено, що факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Згідно з ч.1 ст.41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Статею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Статею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п.7 ч.3 ст. 29 Бюджетного кодексу України 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України.
Водночас, згідно з п.4 ч.1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до спеціального фонду місцевих бюджетів, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Згідно п 1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України №02-5/744 від 27.06.2001 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища», вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.
Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Суд першої інстанції вказав, що при досліджені в ході судового розгляду докази підтверджують доводи позивача щодо не вжиття відповідачем заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків такого впливу, допущено зберігання відходів у несанкціонованих містах та не здійснюється належний контроль щодо розміщення об'єктів власних відходів, та не забезпечується захист земель від засмічення. Тобто наявна з боку суб'єкта господарювання протиправна поведінка, як необхідна умова для застосування до нього встановленої законодавством відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу. При цьому відповідач не довів відсутності своєї вини у заподіянні шкоди порушенням природоохоронного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Виходячи з положень ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.
Отже, в даному випадку, зважаючи на заявлені позовні вимоги, мова йде про шкоду/збитки, яку завдано саме у зв'язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно в силу прямої вказівки закону настає відповідальність у вигляді шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2019 року по справі №914/2436/18.
Відповідно до ст.56 Закону України «Про охорону земель» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Розділом 1 Методики встановлено порядок визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства та розроблена вона відповідно до Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про відходи» та інших нормативно-правових актів, що у повній мірі кореспондується із суттю порушень, виявлених під час перевірки відповідача.
Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання та фізичними особами, через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, допущеного внаслідок дії чи бездіяльності і поширюється на всі землі України незалежно від їх категорії та форм власності.
Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.
Таким чином, оскільки перевіркою достовірно встановлено та зафіксовано, що відповідачем допущено факти забруднення (засмічення) земель, то саме дана методика має бути застосована для визначення розмірів шкоди.
Посилання ж щодо необхідності застосування для розрахунку збитків Постанови Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 року «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання» є неспроможним, оскільки даної методикою обчислюється шкода, яка була завдана не шляхом засмічення (забруднення), а внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання.
Розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.
Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена.
Віднесення відходів, що спричинили засмічення земельної ділянки, до категорії небезпечних (токсичних) відходів здійснюється у відповідності до чинних нормативних документів у сфері поводження з відходами, затверджених у встановленому порядку, переліків небезпечних (токсичних) відходів тощо.
Розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою (6):
Ршз = А x Б x Гоз x Пдз xКзз x Кег,
Ршз- розмір шкоди від засмічення земель, грн;
А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;
Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки відходами дорівнює 15, а небезпечними відходами - 300.
Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн/кв. м;
Пдз - площа засміченої земельної ділянки кв. м;
Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 5 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства №171 від 27.10.1997 року.
Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства №171 від 27.10.1997 року.
Значення коефіцієнта еколого-господарського значення земель (КЕГ) приймається відповідно до категорії земель, що зазнали засмічення, або їх статусу як таких, що підлягають особливій охороні
Відповідно до додатку 2 Методики коефіцієнт еколого-господарського значення при перевірці земельних ділянок відповідача встановлено на рівні 1.0, оскільки дані землі являються землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Таким чином посилання відповідача на неправильне застосування інспекторами Інспекції (КЕГ 1.0) не відповідає дійсності та суперечить вимогам діючих нормативно-правових актів.
Стосовно факту визначення земельної ділянки засміченою, слід вказати наступне.
Пунктом 3.2. Методики №171 визначено, що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Також, п. 3.3. вказаної Методики визначено, що факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Відповідно до наявного в матеріалах справи акту перевірки від 25.05.2021 року №431/12-02/03-04, під час проведення перевірки виявлено та зафіксовано розміщення відходів металу та твердих побутових відходів на земельній ділянці з кадастровим номером 63239855.03000.0263 (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ№9803322 від 25.01.2005 року), що розташована за адресою: вул. Залізнична, 5, с. Царедарівка, Лозівського району, Харківської області, а саме 6 фактів розміщення відходів:
- розміщення відходів металу на земельній ділянці №1 площею 1626,53 кв.м,
- розміщення відходів металу на земельній ділянці №2 площею 3027,23 кв.м,
- розміщення відходів металу на земельній ділянці №3 площею 2038,27 кв.м,
- розміщення відходів металу на земельній ділянці №4 площею 2147,77 кв.м,
- розміщення відходів металу на земельній ділянці №5 площею 306,02 кв.м,
- розміщення відходів металу на земельній ділянці №6 площею 248,16 кв.м.
Виходячи із наявних матеріалів справи, факт наявності відходів металу, твердих побутових відходів на вищевказаних земельних ділянках підтверджується актом перевірки від 25.05.2021 року №431/12-02/03-04. Матеріали, складені посадовими особами Інспекції за наслідками перевірки господарської діяльності відповідача, відповідають вимогам Законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»; «Про охорону навколишнього природного середовища»; Положенню «Про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції», затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 року №230 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 року за №350/34633.
Відповідачем не надано обґрунтованих доказів, які б могли спростовувати позицію позивача.
Твердження, що факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов'язку відшкодувати шкоду, є необґрунтованим та безпідставним.
18.06.2021 року на адресу Інспекції надійшов лист директора виробничого підрозділу «Лозівська база МТЗРФПЗАТУЗ» від 16.06.2021 року №412 з інформацією про здійснення заходів по усуненню порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення позапланової перевірки, на підставі припису від 26.05.2021 року №105/03-13, а також є встановленим факт відсутності дій з боку відповідача щодо оскарження припису Інспекції, що додатково підтверджує законність та правомірність виявлених та зафіксованих актом перевірки фактів вищенаведених порушень вимог природоохоронного законодавства.
Стосовно позиції про не підтвердження обставин відібрання зразків і проведення їх дослідження, слід вказати наступне.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі зазначає, що із доданого позивачем до позовної заяви протоколу вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів №19-2021/49-51 від 21.07.2021 року неможливо встановити, які саме проби досліджувалися, оскільки відсутня, як точна адреса місцезнаходження земельної ділянки, проби з якої досліджувалися, так і її кадастровий номер. Також у протоколі вимірювань не зазначено строк закінчення повірки Спектрофотометра Photolab Spectral 00200043.
Однак, відповідно до доданого до матеріалів справи протоколу №19-2021/49-51 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 21.07.2021 року, проведено вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів, відібраних на території: земельні ділянки на території ВП «Лозівська база служби матеріального забезпечення». Окремим абзацом зазначена адреса об'єкта (підприємства): Харківська обл., Лозівський р-н, с.Царедарівка.
Відповідно до вищевикладеного, суд вважає аргументи відповідача необґрунтованими, в частині не підтвердження обставин відібрання зразків і проведення їх дослідження.
Істотним є те, що у відповіді на відзив на позовну заяву від 21.01.2025 року, Інспекція зазначила: «Щодо помилкового зазначення Інспекцією кадастрового номера земельної ділянки: 63239855:03:000:0263, яка розташована за адресою: вул. Залізнична, 5, с.Царедарівка, Лозівський, Харківська область (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ№9803322 від 25.01.2005 року), то кадастровий номер земельної ділянки визначено: 6323985500:03:000:0263. Акт на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ№9803322 від 25.01.2005 року та її визначений кадастровий номер: 6323985500:03:000:0263 було надано Інспекції під час проведення заходу державного нагляду (контролю)». Тобто фактично було надано повідомлення про виправлення описки. Інспекцією було надано до суду та до відповідача вірний кадастровий номер земельної ділянки, яка розташована за адресою: вул. Залізнична, 5, с.Царедарівка, Лозівський, Харківська область, а саме 6323985500:03:000:0263, проте відповідач такі обставини проігнорував.
Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ№9803322 від 25.01.2005 року було надано уповноваженим особам Інспекції, під час проведення перевірки відповідача. Про це наявний запис в акті перевірки від 25.05.2021 року №431/12-02/03-04. Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ№9803322 від 25.01.2005 року, земельна ділянка з кадастровим номером: 6323985500:03:000:0263 має категорію: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Також ця інформація наявна у відкритих джерелах та у мережі інтернет. Саме відповідно до наданих під час перевірки документів, та інформації з них, працівниками Інспекції було проведено розрахунки шкоди спричиненої державі, внаслідок дій відповідача.
Уповноваженими особами Інспекції були застосовані коефіцієнти відповідно до норм чинного законодавства. Документів, або фактів не було надано відповідачем, які б могли спростувати позицію Інспекції. Крім того, відповідач не спростовує позицію Інспекції, про те, що під час перевірки, позивачу було надано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою СеріяЯЯ №9803322 від 25.01.2005 року за яким, категорія земельної ділянки з кадастровим номером: 6323985500:03:000:0263 встановлена, як: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Отже позиція відповідача про те, що Інспекцією не було надано довідку про віднесення земельної ділянки, що зазнала забруднення / засмічення, до категорій за цільовим призначенням, яка видається територіальним органом Держгеокадастру є неприпустимою, оскільки Інспекції не потрібно було її отримувати, через наявність інформації з державного акту на право постійного користування земельною ділянкою СеріяЯЯ№9803322 від 25.01.2005 року, на підставі якої і були застосовані коефіцієнті для визначення спричиненої шкоди.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди закріплено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомврність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У діях відповідача наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, зокрема:
- протиправна поведінка полягає у порушенні ст.17 Закону України «Про відходи», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 35 Закону України «Про охорону земель», а саме факти засміченні та забрудненні ґрунту на земельній ділянці з кадастровим номером 63239855.03000.0263 (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ №9803322 від 25.01.2005 року), що розташована за адресою: вул. Залізнична, 5, с. Царедарівка, Лозівського району, Харківської області;
- вина полягає у зберіганні відходів у несанкціонованих місцях;
- наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 року №171 та зареєстрованої в Мін'юсті України 05.05.1998 року №285/2725 (зі змінами) (Методика №171);
- причинний зв'язок, що виражений у заподіяні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою (бездіяльністю) відповідача.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у діях відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, тому майнова шкода повинна бути відшкодована у повному обсязі відповідачем.
Місцевий господарський суд задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі дійшов висновку, що внаслідок забруднення та засмічення земельної ділянки відповідачем, в порушення вимог ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст.17 Закону України «Про відходи» ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державі заподіяно шкоду у розмірі 1018671,79 грн, тому вимоги Державної екологічної інспекції у Харківській області є обґрунтованим, підтвердженими матеріалами справи, нормами чинного законодавства та не спростованими відповідачем.
У той час, з матеріалів справи вбачається, що позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву (другий та третій абзаци з кінця) визнано наявність арифметичної помилки у розрахунку за претензією №179 від 27.09.2021 року (№44-01-03), за якою розмір шкоди складає 31175,34 грн, хоча арифметично правильною сумою є 22150,90 грн.
Судом апеляційної інстанції перевірено надані розрахунки та встановлено, що дійсно вірною сумою за претензією №179 від 27.09.2021 року (№44-01-03) є 22150,90 грн.
Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, на таку обставину уваги не звернув та не врахував, що зумовлює скасування такого рішення у відповідній частині з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог і часткове відхилення позовних вимог за претензією №179 від 27.09.2021 року (№44-01-03).
Стосовно позиції відповідача про неналежний спосіб захисту, а саме що зарахування суми розміру шкоди у повному обсязі на рахунок Харківської міської ТГ є протиправним колегія суддів зазначає таке.
Стаття 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок:
б) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством;
Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок:
г) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Розподіл коштів, що надходять до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Згідно з п.7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України - до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Відповідно до вищевикладеного, вимога позивача про зарахування стягнення шкоди на користь держави на р/р UA 598999980333199331000020649, отримувач - Харківська міська ТГ є цілком прийнятною та обґрунтованою.
У суді першої інстанції відповідач надав заяву про застосування до вимог позивача строку позовної давності, оскільки акт №431/12-02/03-04, на який посилається позивач в обгрунтування позову, складено за результатами перевірки Інспекцією 25.05.2021 року.
Здійснивши розгляд такої заяви суд встановив, що у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) а також введенням воєнного стану в Україні відбувались зміни в законодавстві, зокрема продовжувались відповідні строки чи перебіг строку позовної давності зупинявся. Таким чином висновок, що строк позовної давності за вимогами позивача у цій справі не пропущений є обгрунтованим та відповідає наявним між стронами правовідносинам та обставина справи.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Згідно з пунктом 3 частини 1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
Зважаючи на викладене, апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції від 22.05.2025 року у даній справі слід скасувати в частині з прийняттям у такій частині нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, часткове скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, необхідно здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 240, 269, 270, ст.275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 22.05.2025 року у справі №922/4723/24 скасувати в частині повного задоволення позовних вимог.
Прийняти в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Резолютивну частину викласти в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7, код ЄДРПОУ 40081216) на користь держави на р/р UA598999980333199331000020649, отримувач - Харківська міська ТГ, банк отримувач - Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37874947, МФО 899998, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», в розмірі 1009547,35 грн.
Стягнути з Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, б.7, код ЄДРПОУ 40081216) на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6, код ЄДРПОУ 37999518; р/р UA938201720343120003000081164, Державна казначейська служба України м.Київ МФО 820172) судовий збір в розмірі 15145,54 грн.
В частині стягнення 9024,44 грн у позові відмовити».
Стягнути з Державної екологічної інспекції у Харківській області (61166, м.Харків, вул. Бакуліна, 6, код ЄДРПОУ 37999518; р/р UA938201720343120003000081164, Державна казначейська служба України м.Київ МФО 820172) на користь Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, б.7, код ЄДРПОУ 40081216) 161,36 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 23.07.2025 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук