23 липня 2025 року м. Харків Справа № 905/70/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Склярук О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» (вх. №1045) на рішення Господарського суду Донецької області від 07.04.2025 у справі №905/70/25
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49038, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» (85333, Донецька область, Покровський район, с.Сергіївка (Сергіївська с/р), пров.Верхній, 44, код ЄДРПОУ 36975983)
про стягнення 67800 грн,-
Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська», с.Сергіївка про стягнення штрафу у розмірі 67800 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що інформація про масу вантажу у вагоні №61911004, визначена Товариством з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» у накладній №49816754 не відповідала масі, встановленій внаслідок проведення контрольної перевірки станцією Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці, з огляду на що існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 67 800 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.04.2025 у справі №905/70/25 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» штраф у розмірі 67 800 грн, а також судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» з відповідним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. У разі ухвалення судом рішення про законність рішення суду першої інстанції, просить зменшити розмір стягуваного штрафу до 10% від заявленої суми або до 1 провізної плати.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що:
- що суд першої інстанції не врахував конкретні обставини справи та надані доводи щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій. При вирішенні питання про застосування штрафу, розмір якого визначений Статутом залізниць України, суд мав врахувати положення статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України. Відповідно до цих норм, розмір неустойки може бути зменшено за рішенням суду, якщо він є явно непропорційним збиткам, або за наявності інших істотних обставин, що потребують врахування;
- суд обмежився формальним застосуванням приписів Статуту, не з'ясувавши, чи існували підстави для пом'якшення відповідальності з огляду на конкретну ситуацію. Зокрема, скаржник підкреслює, що невірне зазначення ваги сталося у червні 2022 року, після початку повномасштабної військової агресії рф проти України. В умовах бойових дій, обстрілів, часткової зупинки господарської діяльності та перебування підприємства в зоні підвищеного ризику (м. Покровськ), відповідна помилка не може вважатися такою, що зумовлює стягнення максимального штрафу без будь-якого врахування гуманітарного та економічного контексту.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» на рішення Господарського суду Донецької області від 07.04.2025 у справі №905/70/25. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» на рішення Господарського суду Донецької області від 07.04.2025 у справі №905/70/25 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи. Позивачу встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові.
16.05.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу від Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
09.07.2025 витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з відпусткою судді Хачатрян В.С., сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.
У грудні 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» зі станції Удачна Донецької залізниці на станцію Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці було направлено за залізничною накладною №49816754 від 08.12.2024, зокрема, у вагоні №61911004, вантаж вугільний концентрат (вантажоодержувач Публічне акціонерне товариство «Арселорміттал Кривий Ріг»).
Крім того, накладна №49816754 від 08.12.2024 містила наступну інформацію:
- маса вантажу у вагоні №61911004 - 70000 кг (відомість вагонів);
- спосіб визначення маси на вагонних вагах (150 т) заводський №ВВЕТ-150№071201300ВВЕТ-150№088;
- ким завантажено вантаж у вагон (контейнер): відправником.
На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень та заперечень. При цьому, правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відтак, з оформленням та підписанням накладної №49816754 від 08.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» засвідчило, що маса вантажу (нетто) у вагоні №61911004 становила 70000 кг.
По прибуттю вагонів на станцію призначення Кривий Ріг Головний 09.12.2024 вагон №61911004 по накладній №49816754, по заявці вантажоодержувача ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» від 09.12.2024 №2, згідно ст. 52 Статуту залізниць України, було переважено на справних статистичних вагах (150 тн) заводський №10021 вантажоодержувача ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг», повірених 26.08.2024 КП «Кривбасстандартметрологія». Було виявлено що у вагоні №61911004 фактична маса вантажу не відповідала тій, що була вказана у накладній №49816754, а саме: 70350 кг, замість вказаних 70000 кг, що більше вантажопідйомності на 350 кг.
По заявці вантажоодержувача від 10.12.2024 № 5 згідно ст. 52 Статуту залізниць України, було проведення тарування порожнього вагону №61911004, тара вагона - 22950 кг. При розрахунках брутто 93200 кг, тара 22950 кг, нетто вантажу 70250 кг, що більше вказаної маси у накладній та вантажопідйомності на 250 кг.
На підставі заявки вантажоодержувача щодо переважування вантажу №5 від 10.12.2024 було складено комерційний акт форми ГУ-22 №467004/382 від 11.12.2024, який підписаний представником вантажоодержувача по Довіреності від 18.03.2024 № 14-105юр.
Факт зважування засвідчено та підтверджено випискою з Книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагоні ф.ГУ-78, відповідно до якої 10.12.2024 був зважений вагон №61911004, вантажопідйомністю 70 т, брутто 93200 кг, тара 22850 кг, нетто по документам 70000 кг, нетто фактичне 70350, різниці завантаження візків 350 кг.
Як вказує позивач та проти чого відповідач в порядку норм ст.13, 74 ГПК України не заперечує, провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №61911004 становила 13560 грн, внаслідок чого з урахуванням приписів ст.118 Статуту залізниць України розмір штрафу становить 67800 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 67800 грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.
Предметом судового розгляду даної справи є вимога Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення штрафу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська».
Підставою позовних вимог є порушення відповідачем приписів ст. 118, 122 Статуту залізниць України, а саме: інформація про масу вантажу у вагоні №61911004, визначена ТОВ «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» у накладній №49816754 не відповідала масі, встановленій внаслідок проведення контрольної перевірки станцією Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці.
За приписами ч.1 ст.909 ЦК України та ч.1 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із ч.2 ст.908 ЦК України та ч.5 ст.307 ГК України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом ч.5 ст.307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
За приписами ст.6 глави 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Статтею 37 вказаного Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Згідно із п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України, а також ст.23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до п.п.2.1, 2.2 цих Правил графи «Маса вантажу, визначена відправником, кг», «Спосіб визначення маси» заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно із ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.
За змістом п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2011 Міністерства транспорту України, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються перевізником до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони (контейнери) відкритого типу, приймаються до перевезення шляхом візуального огляду вагона (контейнера), вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
У грудні 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» зі станції Удачна Донецької залізниці на станцію Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці було направлено за залізничною накладною №49816754 від 08.12.2024, зокрема, у вагоні №61911004, вантаж вугільний концентрат (вантажоодержувач Публічне акціонерне товариство «Арселорміттал Кривий Ріг»).
Крім того, накладна №49816754 від 08.12.2024 містила наступну інформацію:
- маса вантажу у вагоні №61911004 - 70000 кг (відомість вагонів);
- спосіб визначення маси на вагонних вагах (150 т) заводський №ВВЕТ-150№071201300ВВЕТ-150№088;
- ким завантажено вантаж у вагон (контейнер): відправником.
На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень та заперечень. При цьому, правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відтак, з оформленням та підписанням накладної №49816754 від 08.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» засвідчило, що маса вантажу (нетто) у вагоні №61911004 становила 70000 кг.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом визначені Статутом залізниць України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457 (ст.2 Статуту залізниць України).
На підставі вказаного Статуту наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, затверджені Правила приймання вантажів до перевезення (7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб.
Згідно з п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом.
Відповідно до п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, у графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Правильність внесених відомостей до накладних на спірні вагони підтверджена електронним цифровим підписом представника відправника у графі 55.
Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення (п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення).
Таким чином, позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку маси та кількості вантажу завантаженого відправником, при цьому він не позбавлений права перевірити правильність відомостей про вантаж визначених у накладній.
З матеріалів справи вбачається, що на станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень та без перевірки маси та кількості вантажу, про що свідчить електронний цифровий підпис працівника станції відправлення у накладній.
Згідно з п.24 Статуту залізниці вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Частиною 2 ст.129 Статуту встановлено, що у разі встановлення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах складається комерційний акт.
На підставі вказаного акту загальної форми станції Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці складено комерційний акт ГУ-22 №467004/382 від 11.12.2024, в розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» якого зазначено, що вагон, з вантажем - концентрат вугільний, було подано на перевірку маси на справних статичних 150-ти тонних вагах №10021 (повірка 26.08.2024). По документу: тара перевірена 22850 кг, нетто 70000 кг, після зважування: брутто 93200 кг, тара з документа 22850 кг, нетто 70350 кг, що більше документа та вантажопідйомності на 350 кг. 11.12.2024 по заявці на контрольне тарування вагона, після вивантаження, відбулось зважування порожнього вагону із зупинкою без розчеплення на справних статичних 150-ти тонних вагах №10021 (повірка 26.08.2024) встановлено брутто 93200 кг, тара 22950, нетто 70250 кг, що більше документа та вантажопідйомності на 250 кг. При огляді виявлено, що навантаження рівномірне, у рівень бортів, вантаж маркований катком-ущільнювачем, маркування не пошкоджено, вагон технічно справний, двері суцільнометалеві, по прибуттю просипання вантажу відсутнє.
Відповідно до п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Таким чином, у п.10 Правил складання актів імперативно визначено суб'єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акта й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов'язковим реквізитами комерційного акта.
За змістом ч.ч.1, 3 ст. 64 та ч.3 ст. 65 Господарського кодексу України підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо), та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) виконавчий орган (одноосібний чи колегіальний) підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді (у разі її утворення). Керівник підприємства (одноосібний виконавчий орган), головний бухгалтер, голова та члени наглядової ради (у разі її утворення), голова та члени колегіального виконавчого органу підприємства є посадовими особами такого підприємства. Статутом підприємства посадовими особами підприємства можуть бути визнані й інші особи. Посадові особи підприємства мають обов'язки перед підприємством, передбачені законом, зокрема щодо належного, добросовісного та ефективного управління підприємством (фідуціарні обов'язки).
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.
Наданий в обґрунтування позовних вимог комерційний акт №467004/382 від 11.12.2024 на станції Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці підписали: начальник станції ОСОБА_4, комерційні агенти ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , прийомоздавальник ОСОБА_3 .
На підтвердження наявності у осіб, які підписали комерційний акт, повноважень на вчинення таких дій позивач надав наказ №272/ДС від 30.11.2023 начальника станції Великого П.В., згідно з яким затверджено перелік працівників станції, які уповноважені на підписання від імені залізниці комерційних актів, а саме комерційних агентів, зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Прийомоздавальник ОСОБА_5 уповноважений представляти інтереси Публічного акціонерного товариства «Арселорміттал Кривий Ріг» шляхом підписання комерційних актів відповідно до довіреності №14-105юр. від 18.03.2024.
З огляду на наведене, приймаючи до уваги зміст п.10 Правил складання актів, суд дійшов висновку, що комерційний акт підписаний особами, повноваження яких підтверджені належним чином.
Разом з цим, вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, внаслідок чого приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.
Відповідно до п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 цього статуту. Штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
Згідно з накладною №49816754 сума провізної плати нарахованої відправнику по станції відправлення складає:
- за вагон №61911004 - 13560,00 грн;
- 13560,00 грн - провізна плата за 1(один) вагон від станції Удачна Донецької залізниці до станції Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці за відстань 355 км;
- 5 - кількість провізних плат.
На підставі викладеного, сума штрафу, яка підлягає стягненню складає 67 800,00 грн (13560,00 х 5), що відповідає приписам чинного законодавства та заявленим вимогам позивача.
Відповідно до ст. 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до пункту 5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.
Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно зі статтею 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Тобто, чинне законодавство України пов'язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених ст.118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу.
За вказаних обставин, враховуючи, що факт порушення відповідачем Правил оформлення перевізних документів та положень Статуту залізниць України підтверджується матеріалами справи і не спростовується відповідачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у зв'язку з неправильним зазначенням в накладній маси відправленого вантажу. Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що п'ятикратний розмір штрафу позивачем розраховано відповідно до положень пунктів 118, 122 Статуту залізниць України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просив суд першої інстанції застосувати принцип справедливості та зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу до 10% від заявленої суми або до розміру однієї провізної плати.
В обґрунтування зменшення сум заявлених до стягнення штрафних санкцій відповідач акцентував увагу на тому, що місце знаходження відповідача - село Сергіївка Покровського району Донецької області. Відповідач здійснює свою господарську діяльність в ускладнених умовах у зв'язку із постійними обстрілами території м.Покровськ та прилеглих територій, місця знаходження майнового комплексу та усіх основних засобів відповідача, що призвело до отримання великих збитків та часткової зупинки господарської діяльності відповідача, консервації об'єкту. Відповідач зазначає, що перевезення вантажу більшої маси ніяким чином не нанесло будь-яких збитків позивачу, ці обставини не привели до тяжких наслідків, не спричинили небезпеку та загрозу дорожньому руху, також відсутнє додаткове зношення агрегатів, та самої залізної дороги, в той час, доказів, які б підтверджували ймовірність завдання чи наявність реальних збитків у позивача через допущену відповідачем помилку під час заповнення накладної, матеріали справи не містять. Відповідач зазначає, що з огляду на господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати і його ступінь вини, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок неправильно заповненої накладної, та неспівмірність заявленої до стягнення суми штрафу із фактом відсутності будь-яких збитків позивача, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд може дійти висновку, що стягнення з боржника заявленої до стягнення суми штрафу не може бути джерелом збагачення кредитора. Тобто у суду є усі необхідні підстави для застосування ст.551 ЦК України, 233 ГК України.
Аналогічні доводи викладено скаржником і в апеляційній скарзі.
Частиною 3 статті 551 ЦК України, на яку посилається апелянт, визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до положень статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України за відсутності в законі переліку виняткових обставин господарський суд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення штрафу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Положення пункту 24 Статуту залізниць України встановлюють чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликані забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначають критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Заявлена до стягнення штрафна санкція має позадоговірну правову природу і випливає із положень Статуту залізниць України.
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.
При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Підстав вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду немає, оскільки штраф має стягуватися з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.
Аналогічна за змістом правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі №914/2339/17, від 12.02.2018 року у справі №906/434/17.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафу.
Суд також звертає увагу, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення розміру заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань, кореспондує обов'язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів.
За частиною 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Колегія суддів враховує, що сторони укладаючи договір перевезення вантажу погодилися із передбаченою законом відповідальністю за неправильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній.
Статтями 1, 16 Закону України «Про транспорт» визначено, що транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.
Статтями 2, 11 Закону України «Про залізничний транспорт» залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення.
Так, навантаження вагону з перевищенням його вантажопідйомності (що має місце у даному випадку) фактично загрожує безпеці руху поїздів. З урахуванням цього, штраф за неправильно зазначену масу вантажу у випадку перевищення вантажопідйомності дисциплінує учасників даних відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.
За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Водночас суд вважає недоведеним факт винятковості наведених відповідачем обставин, адже за матеріалами справи неправильне зазначення саме відповідачем відомостей про масу вантажу в накладній №49816754 у вагоні №61911004, за що було складено комерційний акт ГУ-22 №467004/382 від 11.12.2024, приписами ст. 118, 122 Статуту залізниць передбачено нарахування штрафу саме відправнику.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не доведено наявність об'єктивних причин (в тому числі наявного нестабільного фінансового стану), які б перешкоджали йому сплатити суму нарахованих штрафних санкцій; не надано суду документів фінансової звітності, які б відображали загальний стан матеріального становища підприємства та його активів за певний обліковий період, що не дає можливість оцінити дійсне фінансове становище відповідача.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження своєї позиції по справі.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 07.04.2025 року у справі №905/70/25, яке відповідає вимогам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, має бути залишене без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 07.04.2025 у справі №905/70/25 залишити без змін.
Повна постанова складена 22.07.2025.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук