Постанова від 23.07.2025 по справі 927/1042/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2025 р. Справа№ 927/1042/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації» Чернігівської районної ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.01.2025 (повний текст складено та підписано 15.01.2025)

у справі №927/1042/24 (суддя Романенко А.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»

до Комунального підприємства «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації» Чернігівської районної ради

про стягнення 31921,12 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство « Облтеплокомуненерго» звернулось з позовом до Комунального підприємства «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації» Чернігівської районної ради про стягнення 31921,12 грн, з них: 30216,23 грн заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії на підставі типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, у редакції постанови КМУ № 1022 від 08.09.2021), за період з січня 2023 по квітень 2024 років, 1316,04 грн інфляційних втрат за період з червня по вересень 2024 року та 388,85 грн 3% річних за період з 01.06.2024 по 04.11.2024, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань в частині своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії в спірному періоді.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що договір між сторонами не був укладений; він не користується приміщеннями під'їзду і допоміжними приміщеннями багатоквартирного житлового будинку № 106 по вул. Шевченка в місті Чернігові (де розміщений його об'єкт нерухомості), а також місцями загального користування і допоміжними приміщення багатоквартирного житлового будинку № 108 по вул. Шевченка в місті Чернігові. Відповідачу невідома інформація про те, хто і коли прийняв рішення про встановлення одного приладу обліку теплової енергії на два окремі багатоквартирні житлові будинки (за вказаними вище адресами). Вважає, що визначення частки теплової енергії, що підлягає оплаті за рахунок відповідача, є безпідставною оскільки: позивач неправомірно розподіляє обсяг теплової енергії, спожитої мешканцям будинку № 106 на два будинки (бо один вузол обліку), а відповідачу лише на площу будинку № 106 (як наслідок, його частка в загальнобудинкових витратах штучно збільшена); позивач неправомірно визначає обсяг витрат на загальнобудинкові потреби в спірному періоді (без урахування вимог чинної Методики № 315) та завищує вартість послуг з опалення місць загального користування; не обґрунтовує належними доказами вихідні дані при здійсненні розподілу теплової енергії між споживачами; поставив під сумнів правомірність наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вартості послуг з теплопостачання. Проти похідних вимог (3% річних та інфляційних втрат) заперечив, з огляду на відсутність укладеного сторонами договору та не погодження строку виконання грошового зобов'язання.

У відповіді на відзив позивач спростовує доводи відповідача, зазначаючи, що договірні відносини між позивачем (виконавцем послуг з постачання теплової енергії) та споживачем (власником (користувачем) нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку по вул. Шевченка 106 в м. Чернігові) врегульовані Типовим індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019), що є публічним договором приєднання. Зазначив, що внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення і гарячого водопостачання належать до інженерного (технічного обладнання) житлового будинку і є його невід'ємною частиною, а співвласники житлового будинку повинні брати участь у витратах на його утримання пропорційно своїй частці в будинку (тобто пропорційно до займаної ними площі в будівлі). Звертав увагу, що за п. 6 розділу І Методики № 315 в разі, якщо дві та більше будівлі/будинки мають загальний ввід зовнішньої інженерної мережі зі спільним для них вузлом комерційного обліку, розподіл здійснюється як для однієї будівлі/будинку відповідно до вимог цієї Методики. Щодо рахунку № 1-0548 від 31.01.2023 позивач повідомив, що різниця в нарахуванні відбулася за рахунок уточнення відповідачем площі по належному йому нежитловому приміщенню (сума до сплати скоригована в наступному місяці на « 2589,86 грн»). Щодо загальної площі, відповідно до якої здійснюється розподіл обсягу теплової енергії для визначення частки співвласника будинку у витратах на опалення місць загального користування, зауважив, що така площа визначена виходячи з загальної площі житлових будинків 106 і 108 і складає 10902,31 кв. м. (до уточнення відповідачем площі його нежитлового приміщення складала 11104,81 кв. м.). Також звертав увагу, що п. 9 розділу IV Методики № 315 зобов'язує Теплопостачальника здійснювати коригування обсягу витрат на загальнобудинкові потреби з урахуванням площі приміщень з індивідуальним опаленням у будівлях (формула 26 цього пункту), що враховано позивачем.

Відповідачем подано письмові заперечення на відповідь на відзив та підтримано правову позицію, наведену у відзиві на позов, звернуто увагу на розбіжності в опалювальних площах, використаних позивачем у розрахунку частки теплової енергії, розподіленої на загальнобудинкові потреби будівель.

Позивачем також подані додаткові пояснення по суті спору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.01.2025 у справі №927/1042/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації» Чернігівської районної ради на користь Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» 30198,24 грн основного боргу, 1315,25 грн інфляційних втрат, 388,62 грн 3% річних та 3026,20 грн судового збору.

В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з наявністі у відповідача простроченої заборгованості за спожиті комунальні послуги з постачання теплової енергії (на загальнобудинкові потреби з опалення будівлі) в період з січня 2023 по квітень 2024 років у загальному розмірі 30198,24 грн.

Суд відмовив у стягненні з відповідача 17,99 грн суми боргу за абонентське обслуговування (донараховане в листопаді 2023 року) за безпідставністю позову в цій частині вимог.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка оплати відповідачем вартості послуг з постачання теплової енергії, з урахуванням зазначених у розрахунках періодів, суд дійщов висновку, що позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1315,25 грн інфляційних втрат за період з червня по вересень 2024 року та 388,62 грн 3% річних за період з 01.06.2024 по 04.11.2024.

Суд відмовив у частині вимог про стягнення з відповідача 0,79 грн інфляційних втрат та 0,23 грн 3% річних, як похідних вимог, нарахованих на суму боргу 17,99 грн, що як встановлено судом, у відповідача відсутній.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 31.01.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 31.01.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати у частині задоволених позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

1)судом не була дана правова оцінка доводам Відповідача, наведеним у відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив, що Позивачем не був дотриманий порядок укладання договору про постачання теплової енергії, а Відповідач не приєднувався до публічного договору, запропонованого Позивачем, не потребує послуг Позивача, оскільки його приміщення обладнані системою індивідуального опалення, Відповідач має окремий вихід, не має доступу до місць загального користування, фактично не отримує від Позивача послуг з постачання теплової енергії, а отже між Позивачем та Відповідачем відсутні договірні відносини.

Жодної інформації щодо послуг позивача, що надаються ним будинку № 106 по вулиці Шевченка у м.Чернігові, не розміщувалося позивачем ні на сайті Чернігівської міської ради, ні на сайті АТ «Облтеплокомуненерго».

Опублікований позивачем на його сайті договір про постачання теплової енергії є загальним типовим, відомостей щодо конкретного будинку він не містить. Саме тому і виник даний спір, оскільки позивач не надав, не опублікував достовірної інформації, зокрема, щодо загальної опалювальної площі будинку №106, щодо площі приміщень загального користування у будинку, яка є необхідною для розрахунку вартості послуг.

Відповідач не вчиняв жодних дій, які б свідчили про його згоду на приєднання до запропонованого позивачем публічного договору про надання комунальних послуг.

При надходженні від позивача перших рахунків на оплату послуг з опалення з посиланням на типовий договір, відповідач одразу надіслав АТ «Облтеплокомуненерго» зауваження про суттєве завищення вартості послуг.

Вважає, що суд дішов помилкового висновку щодо акцептування Відповідачем договору з теплопостачальником.

2) Судом першої інстанції встановлено, що приміщення Чернігівського районного БТІ у будинку № 106 по вул.Шевченка у м.Чернігові обладнані індивідуальною системою опалення, у приміщеннях Відповідача встановлений котел індивідуального опалення, який живиться від газової мережі.

Отже предметом спору є: а) обсяг частини теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, розподілений на Відповідача; б) обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, розподілений на Відповідача.

Судом встановлено, що приміщення Відповідача обладнані системою індивідуального (газового) опалення, має окремий вихід.

Відповідач не тільки має індивідуальне опалення, але також не користується і будь-якими «площами загального користування», оскільки не має доступу ні до сходових клітин у під'їздах, ні до горища, ні до підвалу житлового будинку № 106, а тим більше - до таких приміщень у будинку №108 по вул.Шевченка у м.Чернігові.

Судом зазначено, що через приміщення відповідача проходять транзитні стояки діаметром 20мм у кількості 10 шт, через які подається теплова енергія на весь житловий будинок.

Саме цей факт дав підстави суду вважати, що відповідач отримує від позивача послуги з постачання теплової енергії.

Вказані труби йдуть транзитом на вищі поверхи житлової частин будинку, не мають ніякого відношення до опалення місць загального користування, оскільки МЗК ізольовані від житлової частин приміщень будівельними конструкціями будинку.

Тепловіддача від вказаних труб є настільки незначною, що не може слугувати приводом для твердження, що відповідач отримує від позивача послуги з теплопостачання та розподіляти на відповідача витрати на опалення місць загального користування у двох 10 та 9-ти поверхових житлових будинках.

3) Судом не враховано факт, що розрахунок заборгованості КП «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації», здійснений позивачем, ґрунтується на приблизних даних та не відповідає вимогам законодавства.

Обсяг теплової енергії, з якого Позивач здійснює розрахунок витрат на опалення приміщень загального користування для кожного із споживачів, визначається на підставі даних комерційного приладу обліку теплової енергії, який встановлений не в будинку № 106, а в будинку № 108 по вулиці Шевченка у м.Чернігові, та який обліковує теплову енергію по вказаним двом багатоквартирним будинкам.

В порушення вимог ст. 3 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» будинок № 106, в якому знаходяться, зокрема, і приміщення Відповідача, не оснащений окремим вузлом комерційного обліку теплової енергії.

Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Мінрегіонрозвитку від 22.11.2018 № 315 у редакції наказу від 28.12.2021 № 358 (надалі - Методика), на яку посилається Позивач при визначенні для Відповідача обсягу отриманої ним теплової енергії, яка підлягає оплаті, також не містить опису порядку такого розподілу між співвласниками декількох будівель на наявності одного вузлу комерційного обліку.

За таких обставин визначення обсягу теплової енергії, затраченої Позивачем на опалення місць загального користування у будинку № 106 по вулиці Шевченка у місті Чернігові, у всякому разі не відповідає вимогам Методики, оскільки Позивач не обліковує із застосуванням приладів комерційного обліку окремо затрати на опалення конкретно у будинку № 106. Очевидно, що після проходження теплової енергії спершу в будинку № 108 споживачі теплової енергії будинку № 106 одержують менший обсяг теплової енергії.

Позивач в своєму розрахунку плати за опалення приміщень загального користування не зазначає дійсну площу місць загального користування у кожному із будинків (106 та 108 по вул. Шевченка), а застосовує коефіцієнт 0,2 (див. графу 4 Довідки про розподіл спожитого обсягу теплової енергії) від загальної площі будинку.

В судовому засіданні в суді першої інстанції спеціаліст (працівник АТ «Облтеплокомуненерго») пояснила, що площа приміщень загального користування у будинках №106 та № 108 по вул.Шевченка у м.Чернігові їй невідома, тому при розрахунку вона користувалася п.8 розділу IV Методики.

Проте, відповідно до п.5 розділу IV Методики у разі відсутності встановлених вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії у МЗК та допоміжних приміщеннях обсяг теплової енергії, витрачений на загально будинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається відповідно до проекту будівлі/будинку або за результатом енергоаудиту.

Судом не враховано пояснення відповідача, що дані щодо місць загального користування у будинку № 108 по вулиці Шевченка у місті Чернігові є доступними для позивача, як для надавача комунальних послуг. Позивач запитав у Чернігівського міжрайонного бюро технічної інвентаризації копії технічних паспортів кожного із споживачів-юридичних осіб, розміщених у будинку № 106, та додав їх до свого позову, проте не надав інформації про дійсну площу місць загального користування у кожному із будинків.

Відповідно до довідки ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації» від 25.12.2024р., який доданий до відповідачем до письмових пояснень суду першої інстанції, площа місць загального користування по двом будинкам (106 та 108) становить 1379,2 кв. метрів.

В довідках про розподіл обсягу теплової енергії між споживачами, що додані Позивачем до розрахунку заборгованості по кожному місяцю, зазначається загальна опалювальна площа по двом будинкам. Наприклад в лютому 2023р. загальна опалювальна площа зазначалася 10902,31 кв.м.

Якщо керуватися Методикою, то 20% від цієї площі мають становити місця загального користування, якщо на їх опалення розподіляється 20% спожитої теплової енергії. Проте, по факту площа місць загального користування становить 12,65% (1379,2 х 100 : 10902,31). Очевидно, що застосування п.8 Методики замість з'ясування дійсної площі МЗК призводить до безпідставного завищення Позивачем плати за опалення місць загального користування.

Судом не враховано надані письмові пояснення від 09.01.2025 та довідку про дійсну площу МЗК, з посиланням на їх подання вже після початку розгляду справи по суті.

Справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження. Під час розгляду справи по суті на судовому засіданні 16.12.2024 представник Позивача не зміг надати пояснення суду з питань вихідних даних, що використовувались Позивачем в розрахунку. Фактично з ініціативи суду був запрошений до участі у справі бухгалтер АТ «Облтеплокомуненерго» для дачі пояснень.

Судом була заслухана бухгалтер позивача, яка пояснила, що у позивача відсутні дані про площу місць загального користування, що обсяг теплової енергії, витраченого на загальнобудинкові потреби опалення нею визначено спрощено - 20% від загального обсягу теплової енергії відповідно до п.8 Методики.

Дії суду під час розгляду справи - надання Позивачу можливості додатково пояснювати свої розрахунки та ігнорування додаткових пояснень Відповідача на спростування таких додаткових пояснень, є порушенням принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, закріплених в ст.2 ГПК України.

Судом не враховано явну невідповідність розрахунку Позивача приписам пункту 13 Методики.

Так, обсяг теплової енергії обліковується засобом комерційного обліку у ГДж, а подальший розподіл теплової енергії здійснюється Позивачем у Гкал. При переході з однієї одиниці виміру теплової енергії на іншу повинен застосовуватися коефіцієнт 0,2388 (п.13 Методики).

Але, як пояснювала допитана судом першої інстанції спеціаліст (працівник Позивача)

Позивач застосовував коефіцієнт 4,1868, який застосовується при зворотному переході - з Гкал в ГДж.

Застосування Позивачем в розрахунках неналежного коефіцієнта призводить до завищення обсягу теплової енергії.

Наприклад, при розрахунку за січень 2023 покази лічильника останні - 12417,782ГДж, попередні - 11776,1393 ГДж. Різниця становить 641,6427 ГДж. 641,6427 х 0,2388 = 153,2243 Гкал.

У довідці про розподіл теплової енергії за січень 2023 перша графа «Загальний обсяг теплової енергії» зазначений у Гкал - 153,3893, тобто не відповідає вищевказаному арифметичному розрахунку.

Вказаний факт свідчить про необґрунтованість визначеної Позивачем суми боргу Відповідача, необґрунтованістю вихідних даних при здійсненні розподілу теплової енергії між споживачами.

Відповідач вважає, що розрахунки плати за опалення місць загального користування, визначення частки теплової енергії, яка підлягає оплаті, здійснено АТ «Облтеплокомуненерго» безпідставно, в порушення ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, ґрунтуються на приблизних даних, а отже, у суду першої інстанції були відсутніми підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості. У зв'язку із відсутністю підстав для задоволення позову у частинні стягнення основної заборгованості судом безпідставно задоволено позов і у частині похідних вимог - про стягнення інфляційних втрат, детальний розрахунок яких Позивач не надавав та не наводить їх суд у своєму рішенні, а також 3% річних.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

14.02.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 14.02.2025) через підсистему «Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено сканкопію платіжної інструкції №2653 від 13.02.2025 про доплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2,16 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації» Чернігівської районної ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.01.2025 у справі №927/1042/24, ухвалено розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації» Чернігівської районної ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.01.2025 у справі №927/1042/24 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

24.02.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 24.02.2025) через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує доводи апелянта, оскаржуване рішення просить залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити.

28.02.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 28.02.2025) через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій апелянт підтримує доводи своєї апеляційної скарги.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025 справу №910/19806/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Кравчука Г.А., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Комунального підприємства «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації» Чернігівської районної ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.01.2025 у справі №927/1042/24, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

За приписами частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), яка кореспондується з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі ГК України), за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язалася надавати другій стороні (споживачу, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язався оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов'язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг врегульовані нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», за п. 5 частини 1 статті 1 якого житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

За статтею 5 цього Закону до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги, послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

Згідно з частинами 1, 2 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України (далі КМУ) або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Послуга надається споживачу згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

За п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021) надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору в загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, факт отримання послуги (п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії).

01.10.2021, на виконання вимог абз. 2 частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», АТ «ОТКЕ» опублікований Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії на офіційному веб-сайті за адресою http://new.teplo.cn.ua, який знаходиться в вільному доступі.

Згідно п. 1 оприлюдненого АТ «ОТКЕ» Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період.

Розпорядженнями Чернігівської міської ради від 12.10.2022 № 101-р «Про початок опалювального сезону 2022-2023 років на території міста Чернігова», № 46-р від 28.03.2023 «Про завершення опалювального сезону 2022-2023 років», від 17.10.2023 № 113-р «Про початок опалювального періоду 2023/2024 років на території міста Чернігова» та № 55-р від 27.03.2024 «Про завершення опалювального періоду 2023-2024 років на території міста Чернігова» вирішене питання про початок та звершення опалювальних сезонів 2022-2023 та 2023-2024 років на території міста Чернігова.

АТ «ОТКЕ» (виконавець) відповідно до Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-ІV, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 (далі Правила), є теплопостачальною організацією та виконавцем послуг з постачання теплової енергії за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 108, що підтверджується роздруківкою витягу з переліку житлових будинків, в яких позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води.

Відповідно до схеми теплових мереж від котельні по просп. Л. Лук'яненка, 4а та ЦТП по вул. Кривулевська, 1 в м. Чернігові, прокладення мережі центрального теплопостачання, під'єднання житлового будинку № 106 відбулося через ввід до житлового будинку №108, тобто житлові будинки №106 та №108 розташовані з примиканням один до одного, відповідно трубопровід центрального опалення проходить через житловий будинок №106 та має одне під'єднання / ввід через житловий будинок №108 (а. с. 46).

Згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика № 315)), абзац 1 п. 6 розділу 1, в разі якщо дві та більше будівлі/будинки мають загальний ввід зовнішньої інженерної мережі зі спільним для них вузлом комерційного обліку, розподіл здійснюється як для однієї будівлі/будинку відповідно до вимог цієї Методики.

Актами про підключення теплової енергії для опалення від 24.10.2022 та від 09.11.2023 в опалювальні періоди 2022/2023 та 2023/2024 років (долучені до матеріалів справи) підтверджується, що в зв'язку з початком опалювальних періодів 2022/2023 та 2023/2024 років здійснювалося підключення та подача теплової енергії для опалення до житлового будинку розташованого за адресою вул. Шевченка, буд. 108 у м. Чернігові.

Таким чином, оскільки багатоповерхові житлові будинки № 106 та № 108 по вул. Шевченка в місті Чернігові мають загальний ввід зовнішньої інженерної мережі зі спільним для них вузлом комерційного обліку, то згідно з перерахованими актами підключення теплової енергії в опалювальні сезони 2022/2023 та 2023/2024 років здійснювалась Теплопостачальником до цих будинків одночасно.

Відповідач є користувачем адміністративної будівлі, загальною площею 331,8 кв. м., вбудованої в багатоповерховий житловий будинок в м. Чернігів по вул. Шевченка, буд. 106, що підтверджується інформаційною довідкою 5004690099903-14716959214 від 15.08.2024 про реєстрацію іншого виду речового права права господарського відання.

Будинки в м. Чернігів по вул. Шевченка, 106, 108 обладнані комерційним приладом обліку теплової енергії, заводський номер 97107015, що підтверджується актом від 12.02.1998 (а. с. 43).

За актом від 13.06.2023 загального огляду нежитлового приміщення, що знаходиться в багатоквартирному житловому будинку по вул. Шевченка, 106 у м. Чернігові, приміщення відповідача має індивідуальне (газове) опалення; також через його приміщення проходять транзитні стояки діаметром 20 мм у кількості 10 шт., через які подається теплова енергія на весь житловий будинок.

Судом встановлено, що об'єкт (нежитлове приміщення адміністративна будівля, загальною площею 331,8 кв. м.), що належить відповідачу на праві господарського відання, розташований на 1 поверсі 9-ти поверхового будинку та є вбудованим приміщенням у житловий будинок за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 106, який приєднаний до мереж постачання теплової енергії, спільно з будинком по вул. Шевченка, 108 (мають спільній ввід зовнішньої мережі). Комерційний прилад обліку теплової енергії, заводський номер 97107015, установлений на два житлові багатоквартирні будинки: по вул. Шевченка, 106 та по вул. Шевченка, 108 в м. Чернігові (загальна опалювальна площа об'єктів 10902,31 кв. м., виходячи з відомостей внесених до інвентарних справ та технічної документації, доданих до матеріалів справи). Окреме встановлення лічильників тепла технічно неможливе. Обумовлене технічною особливістю прокладання теплових мереж.

Оскільки нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною багатоквартирного житлового будинку, за адресою: вул. Шевченка, 106 в м. Чернігів, за відсутності прийнятого співвласниками цього будинку рішення про вибір моделі договірних відносин та укладеного з виконавцем комунальної послуги відповідного договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з 01.11.2021 між позивачем та відповідачем, як одним із співвласників цього будинку, вважається укладеним індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.

Зазначене спростовує доводи відповідача (апелянта) про те, що індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії сторонами не укладався.

Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що співвласник багатоквартирного будинку власник квартири або нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку приміщення загального користування (в тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Наведене спростовує заперечення відповідача (апелянта), що він не користується і не може користуватися приміщеннями під'їзду і допоміжними приміщеннями житлового будинку № 106 по вул. Шевченка в м. Чернігові.

За частиною 1 статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Обсяг спожитої послуги, визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика № 315) (п. 11 Типового індивідуального договору).

За п. 5 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої в будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Наведене спростовує доводи відповідача (апелянта), що частка його витрат на загальнобудинкові потреби на опалення має бути обмежена виключно площею місць загального користування будинків по вул. Шевченка № № 106, 108 у м. Чернігові (виходячи з матеріалів первинної технічної інвентаризації на ці об'єкти).

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Обсяг спожитої в будинку послуги, визначений Теплопостачальником у спірному періоді на підставі актів надання послуг, згідно з якими зафіксовані поточні показання вузла комерційного обліку, заводський номер 97107015.

За підпунктом 3 п. 41 типового Договору споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, установленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування в строки, встановлені цим Договором.

Згідно з частиною 5 статті 13 Закону «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; та плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений КМУ. Наведене узгоджується зі змістом п. 30 типового Договору.

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://www.teplovodo.com.ua. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього Договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п. 31 типового Договору).

Згідно п. 32 типового Договору розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

За п. 33, 34 типового Договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, в тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату за цим Договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

За умовами п. 51, 52 цей Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від Договору, він вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказав, що в період з січня 2023 по квітень 2024 років, відповідач належним чином не виконує зобов'язання з оплати вартості спожитої теплової енергії, як наслідок, за ним утворилась заборгованість у розмірі 30216,23 грн, на яку позивачем нараховано 1316,04 грн інфляційних втрат за період з червня по вересень 2024 року та 388,85 грн 3% річних за період з 01.06.2024 по 04.11.2024, на підставі статті 625 ЦК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до положень статей 626 - 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а в визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання в випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого КМУ, чи в випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору в вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, установлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (частина 3 статті 184 ГК України).

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлена обов'язковість виконання договору сторонами.

За визначенням у статті 1 Закону України «Про теплопостачання», постачання теплової енергії (теплопостачання) господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Частина 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлює, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 2 частини 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а в випадках, передбачених частиною 2 статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої в будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (в разі обліку теплової енергії в гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в наступному порядку, зокрема, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, установлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Згідно п. 12 розділу IV Методики № 315 обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Пунктом 6 розділу ІІІ Методики № 315 визначено, що в будівлі/будинку, в якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється на опалення опалювального приміщення, оснащеного вузлом розподільчого обліку, визначається на підставі показань відповідного вузла розподільчого обліку з урахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, що визначається пропорційно до загальних/опалювальних площ/об'ємів цих приміщень, та враховуючи вимоги розділів VI, VIII цієї Методики.

Наказами АТ ОТКЕ № 377 від 01.11.2022 та № 432 від 02.11.2023 установлений розмір плати за абонентське обслуговування в розрахунку на одного абонента (споживача), для комунальних послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води, що надаються споживачам АТ «ОТКЕ» за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг, що для відповідача в період з січня по жовтень 2023 року, за один місяць, складало 17,99 грн (з ПДВ) та з листопада 2023 по квітень 2024 років 24,09 грн (з ПДВ).

За підпунктом 1.1.3.2.1. п. 1.1. рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 03.11.2022 № 536 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води по Акціонерному товариству «Облтеплокомуненерго» для потреб населення, бюджетних установ, релігійних організацій, інших споживачів» встановлено АТ «Облтеплокомуненерго» тариф на теплову енергію з урахуванням витрат на центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання індивідуальних теплових пунктів для потреб інших споживачів (крім населення) на рівні 4438,17 грн/Гкал (без ПДВ). Тарифи на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води, встановлені цим рішенням, вводяться в дію з початку опалювального сезону 2022-2023 років.

Згідно з підпунктом 2.2.3.1. п. 2.2.3. рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 03.11.2023 № 709 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води по Акціонерному товариству «Облтеплокомуненерго» для потреб населення, бюджетних установ, релігійних організацій, інших споживачів» встановлено АТ «Облтеплокомуненерго» тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів на рівні 3829,07 грн/Гкал (без ПДВ). Тарифи на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води, встановлені п. 2 цього рішення, застосовуються з 01.10.2023 та діють до 30.09.2024 включно.

За п. 2 постанови КМУ № 1209 від 10.11.2021 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв'язку із змінами ціни природного газу» (далі постанова № 1209) установлено, що механізм зміни теплопостачальною організацією (виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води) розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в зв'язку із щомісячною зміною ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника) застосовується до споживачів теплової енергії, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) з урахуванням диференціації тарифів, що визначається згідно з Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженим постановою КМУ від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги».

Зміна розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) у зв'язку із щомісячною зміною ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника) починаючи із нарахувань за жовтень 2021 року відображається щомісяця в платіжних документах зазначених споживачів, надісланих у місяці, що настає за розрахунковим періодом.

Про прийняте рішення щодо зміни розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) теплопостачальна організація (виконавець послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води) інформує шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті інформаційного повідомлення з наведенням відповідних обґрунтувань.

Відповідно до п. 2 постанови КМУ № 1209, у зв'язку із щомісячною зміною ціни природного газу: в жовтні 2023, у листопаді 2023, у грудні 2023, у січні 2024, у лютому 2024, у березні 2024 років (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника) Теплопостачальником переглядався розмір нарахувань за теплову енергію в указаних місяцях, що відображено в платіжних документах споживача, виставлених у місяці, що настає за розрахунковим.

Про прийняті рішення щодо зміни розмірів нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії, в установленому порядку АТ «ОТКЕ» також інформувало споживачів шляхом розміщення на власному веб-сайті в вільному доступі інформаційних повідомлень з наведенням відповідних обґрунтувань, починаючи з 01.10.2021 по кожному розрахунковому періоду.

Наказами АТ ОТКЕ: № 456 від 04.12.2023, № 457 від 04.12.2023, № 471 від 28.12.2023, № 20 від 30.01.2024, № 37 від 26.02.2024, № 62 від 25.03.2024 «Щодо коефіцієнту перерахунку вартості» затверджені розміри коефіцієнту перерахунку вартості для споживачів теплової енергії, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій), визначений згідно з додатком 1 в м. Чернігів, а саме: за жовтень 2023 року в розмірі 1,14; за листопад 2023 року в розмірі 1,12; за грудень 2023 року в розмірі 1,06; за січень 2024 року в розмірі 1,03; за лютий 2024 року в розмірі 1,004; за березень 2024 року в розмірі 0,98.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, на виконання умов Договору, надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби з опалення (складовою яких є витрати на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення) будівель за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 106 та вул. Шевченка, 108, та нарахував плату за абонентське обслуговування, в період з січня 2023 по квітень 2024 років, у наступному обсязі: у січні 2023 року на суму 6378,34 грн (обсяг споживання: 1,1976 Гкал); у лютому 2023 року на суму 870,83 грн (обсяг споживання: 0,1635 Гкал, скоригований (зменшений) за рахунок попереднього місяця на -0,5835 Гкал); у березні 2023 року на суму 3072,19 грн (обсяг споживання: 0,5768 Гкал); у квітні 2023 року на суму 677,08 грн (обсяг споживання: 0,1271 Гкал); у травні липні 2023 року виставлена абонентська плата за послуги в сумі 17,99 грн (з ПДВ), що за три місяці, за підсумком, складає 53,97 грн (з ПДВ); у жовтні 2023 року на суму 829,87 грн (обсяг споживання: 0,17669 Гкал), у тому числі абонентська плата в сумі 17,99 грн (з ПДВ); у листопаді 2023 року на суму 3478,98 грн (обсяг споживання: 0,6248 Гкал; проведене коригування вартості послуг з урахуванням попереднього місяця на підставі п. 2 постанови КМУ № 1209), у тому числі абонентська плата в сумі 24,09 грн (з ПДВ) за цей місяць та в сумі 125,92 грн (з ПДВ) за попередні сім місяців; у грудні 2023 року на суму 3782,99 грн (обсяг споживання: 0,7718 Гкал; додатково проведене коригування вартості послуг на підставі п. 2 постанови КМУ № 1209), у тому числі абонентська плата в сумі 24,09 грн (з ПДВ); у січні 2024 року на суму 4863,75 грн (обсяг споживання: 1,02259 Гкал; додатково проведене коригування вартості послуг на підставі п. 2 постанови КМУ № 1209), у тому числі абонентська плата в сумі 24,09 грн (з ПДВ); у лютому 2024 року на суму 3101,01 грн (обсяг споживання: 0,66697 Гкал, додатково проведене коригування вартості послуг на підставі п. 2 постанови КМУ № 1209), у тому числі абонентська плата в сумі 24,09 грн (з ПДВ); у березні 2024 року на суму 3083,12 грн (обсяг споживання: 0,67933 Гкал, додатково проведене коригування вартості послуг на підставі п. 2 постанови КМУ № 1209), у тому числі абонентська плата в сумі 24,09 грн (з ПДВ); у квітні 2024 року нарахована плата за абонентське обслуговування в сумі 24,10 грн (з ПДВ).

На оплату перелічених послуг позивачем виставлені відповідачу до сплати рахунки фактури: № 1-0548 від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023, від 30.04.2023, від 31.05.2023, від 30.06.2023, від 31.07.2023, від 31.10.2023, від 30.11.2023, від 31.12.2023, від 31.01.2024, від 29.02.2024, від 31.03.2024 та від 30.04.2024, - на загальну суму 30216,23 грн.

Обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби з опалення в указаних будівлях у спірному періоді визначений пропорційно до займаної відповідачем площі, зокрема, в січні 2023 року виходячи зі співвідношення 415,60 кв. м. до 11104,81 кв. м. (де 415,60 кв. м. опалювальна площа приміщення відповідача за актом від 14.04.1995, доданим до заявки споживача від 18.03.2003 на укладення договору з Теплопостачальником (а. с. 196 - 198); та 11104,81 кв. м. загальна опалювальна площа двох будівель по вул. Шевченка 106 та 108, у тому числі з урахуванням опалювальних площ нежитлових приміщень згідно з технічною документацією та витягам з інвентарних справ по об'єктам нерухомості, наявних у матеріалах справи (а. с. 229 - 247)); у лютому квітні 2023 року виходячи зі співвідношення 213,10 кв.м. до 10902,31 кв.м. (де 213,10 кв.м. - опалювальна площа приміщення відповідача згідно з витягом з технічного паспорту на цей об'єкт нерухомості, наданим Теплопостачальнику споживачем в ході листування (а. с. 52 - 59, 176); та 10902,31 кв. м. - загальна опалювальна площа двох будівель по вул. Шевченка, 106 та 108, скоригована з урахуванням площі приміщення відповідача на 202,5 кв. м.); у жовтні листопада 2023 року виходячи зі співвідношення 213,10 кв. м. до 10904,81 кв. м. (де 10904,81 кв. м. - загальна опалювальна площа двох будівель по вул. Шевченка, 106 та 108, скоригована на 2,5 кв. м. на підставі довідки про опалювальні площі квартир у житловому будинку по вул. Шевченка, 108 (а. с. 248 - 249); у грудні 2023 березні 2024 років виходячи із співвідношення 213,10 кв. м. до 10904,71 кв. м. (де 10904,71 кв. м. - загальна опалювальна площа двох будівель по вул. Шевченка, 106 та 108, скоригована на -0,1 кв. м. на підставі довідки про опалювальні площі квартир у житловому будинку по вул. Шевченка, 108 (а. с. 250 - 251).

Суд, з урахуванням заперечень відповідача, обґрунтовано зазначив, що коригування опалювальної площі відповідача починаючи з лютого 2023 року (зменшення її на 202,5 кв. м.) стало підставою для зменшення останньому нарахувань за спожиту теплову енергію в попередньому місяці на 2589,86 грн (вирахувано вартість 0,5835 Гкал, що обліковувалась як спожита відповідачем у січні 2023 року) (а. с. 73,75).

Позивачем, при визначенні обсягу теплової енергії на загальнобудинкові потреби з опалення будівель по вул. Шевченка, 106 та 108, правомірно враховані вимоги пунктів 8, 9 розділу ІV Методики № 315 (всупереч доводам відповідача), за змістом яких у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення в підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі / будинку, зокрема, для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20% (формули 23, 24).

Водночас, визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз. б. п. оп. проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку (формули 25, 26).

Суд здійснив перевірку механізму розподілу Теплопостачальником між кінцевими споживачами теплової енергії на загальнобудинкові потреби з опалення будівель по вул. Шевченка, 106 та 108, дійшов висновку про його обґрунтованість та дотримання вимог чинного законодавства.

За частиною 1 статті 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

За умовами п. 34 типового Договору споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Водночас, неотримання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, за висновком суду, неотримання рахунку-фактури не звільняє споживача від обов'язку з оплати отриманої послуги.

Таким чином, строк оплати відповідачем за спожиті послуги на момент ухвалення судового рішення настав.

Виходячи з встановлених обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про доведення позивачем на підставі належних доказів у справі наявність у відповідача простроченої заборгованості за спожиті комунальні послуги з постачання теплової енергії (на загальнобудинкові потреби з опалення будівлі) в період з січня 2023 по квітень 2024 років у загальному розмірі 30198,24 грн.

При цьому судом правильно відмовлено у стягненні з відповідача 17,99 грн суми боргу за абонентське обслуговування (донараховане в листопаді 2023 року) за безпідставністю позову в цій частині вимог.

За умовами договору, плата за абонентське обслуговування нараховується споживачам Теплопостачальною організацією щомісячно, виходячи з діючих тарифів.

Як установлено судом, у період з січня по жовтень 2023 років, розмір абонплати для відповідача складав 17,99 грн (з ПДВ), таким чином, Підприємству, станом на 01.11.2023, до сплати мало бути виставлена плата за абонентське обслуговування за попередні місяці (в межах спірного періоду): січень квітень, серпень, вересень 2023 року, за підсумком шість місяців, що складає 107,94 грн (з ПДВ), позаяк, попередньо, згідно з наявними в матеріалах справи рахунками, останньому до сплати, станом на 01.11.2023, вже була виставлена абонентська плата за чотири місяці (в межах спірного періоду), а саме: травень - липень, жовтень 2023 року.

Позивач у межах даного спору також пред'явив до стягнення з відповідача 1316,04 грн інфляційних втрат за період з червня по вересень 2024 року та 388,85 грн 3% річних за період з 01.06.2024 по 04.11.2024 (похідні вимоги), нараховані на підставі статті 625 ЦК України, за порушення останнім грошових зобов'язань по оплаті вартості спожитих послуг.

Статтею 625 ЦК України врегульовані правові наслідки порушення грошового зобов?язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Матеріалами справи підтверджується прострочка оплати відповідачем вартості послуг з постачання теплової енергії, а тому з урахуванням зазначених у розрахунках періодів, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1315,25 грн інфляційних втрат за період з червня по вересень 2024 року та 388,62 грн 3% річних за період з 01.06.2024 по 04.11.2024, які задоволено судом.

При цьому правильно відмовлено в частині вимог про стягнення з відповідача 0,79 грн інфляційних втрат та 0,23 грн 3% річних, як похідних вимог, нарахованих на суму боргу 17,99 грн, який у відповідача був відсутній.

На спростування доводів апелянта колегією суддів враховано наступне.

Теплопостачання - це особливий вид комунальної послуги.

Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов'язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов'язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища.

Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень, які є невід'ємною частиною житлового будинку. За рахунок теплопровідності, випромінювання і конвекції теплова енергія, що подається в житловий будинок через приєднану мережу розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо).

Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до вимог частини другої статті 3 цього Закону:

1) обсяг споживання теплової енергії визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря.

На виконання положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 була затверджена «Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (далі - Методика розподілу №315).

Відповідно до визначених термінів у Методиці розподілу № 315 між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг:

- загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

п. 7 Розділу IV Методики розподілу № 315, визначає, що у разі відсутності проекту на будівлю/будинок та результатів енергоаудиту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення розраховується за формулою (24), однією зі складовою якої є обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, Гкал, який не врахований Відповідачем при приведенні прикладу самостійного розрахунку за березень 2023р. та листопад 2023р.

Обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення розраховується за формулою (23). Вихідною інформацією для розрахунку є довжини трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах (м), яка для житлових будинків за №№106,108 по вул. Шевченка у місті Чернігові у АТ «ОТКЕ» відсутня.

Щодо застосування коефіцієнту 0,2 (згідно графи 4 Довідки про розподіл спожитого обсягу теплової енергії), відповідний коефіцієнт визначений згідно п. 8 розділу ІV Методики розподілу №315. У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії витрачений на загальнобудинкові потреби опалення визначено спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд):

для 6 - 10 поверхової будівлі/будинку - 20 %.

Приведений відповідачем приклад самостійного розрахунку за березень 2023р. та листопад 2023р. не може бути застосований, т.я. не включає обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення. (Врахована тільки перша складова формули 24 Методики розподілу №315).

Щодо зауважень до нарахувань по рахунку № 1-0548 за 31.01.2023р., судом враховано наступне.

Відповідно до наявних АТ «ОТКЕ» документів при укладенні Договору про постачання теплової енергії споживачеві - Державне комунальне підприємство «Чернігівське районне БТІ» разом з заявкою, надало Акт від 14.04.1995р., відповідно до якого Характеристика приміщення: загальна площа якого складала 415,6 м2 (копія заявки та акту наявні в матеріалах справи), тобто, до початку ведення листування з КП «Чернігівське районне БТІ» (відповіді АТ «ОТКЕ» на листи КП «Чернігівське районне БТІ» наявні в матеріалах справи), відповідно до якого КП «Чернігівське районне БТІ» надало оновлені документи по нежитловому приміщенню, в тому числі і технічний паспорт, та з яких в подальшому було встановлено площу даного об'єкту в розмірі - 213,1 м2.

Позивач зазначає, що відповідна різниця у нарахуванні за вказаний період, при ретельному вивченні документів відбулася за рахунок уточнення відповідачем площі по належному йому нежитловому приміщенню, до речі це питання було досліджено, з'ясовано та перевірено розрахунковим методом під час судового засідання 16.12.2024.

Щодо загальної площі, відповідно до якої здійснюється розподіл обсягу теплової енергії для визначення частки співвласника будинку витрат на опалення місць загального користування, вона визначається з загальної площі житлових будинків 106 та 108 і складає 10902,31 м2 (до уточнення площі нежитлового приміщення КП «Чернігівське районне БТІ» - 11104,81 м2).

Твердження відповідача щодо відсутності застосування додаткових коефіцієнтів при спрощеному визначенні обсягу теплової енергії для опалення приміщень загального користування та Методика їх не передбачає, не відповідає дійсності, так як, п. 9 розділу ІV Методики зобов'язує здійснювати коригування у відповідності до наведеної формули 26 цього пункту.

Щодо встановлення вузла комерційного обліку, судом враховано, що відповідно до п. 6 ст. 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено визначення поняття вузла обліку, що він забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

Щодо повідомлення Відповідача про відсутність у Методиці розподілу №315 опису щодо порядку розподілу між співвласниками декількох будівель за наявності одного вузлу комерційного обліку, позивачем роз'яснено, що безпосередньо у відповідності до п. 6 розділу І цієї ж Методики встановлено: «У разі, якщо дві та більше будівлі/будинки мають загальний ввід зовнішньої інженерної мережі зі спільним для них вузлом комерційного обліку, розподіл здійснюється як для однієї будівлі/будинку відповідно до вимог цієї Методики», тобто безпосередньо АТ «ОТКЕ» діє та проводить відповідні нарахування у відповідності до вимог цієї Методики розподілу №315.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Доводи апелянта про порушення судом норм матеріального та процесуального права, незясування всіх обставин справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Доводи та міркування скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній справі, та не впливають на прийняття рішення у даному спорі, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги відповідача належить відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації» Чернігівської районної ради на рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.01.2025 у справі №927/1042/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 13.01.2025 у справі №927/1042/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації» Чернігівської районної ради.

4. Матеріали справи №927/1042/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук