вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"21" липня 2025 р. Справа№ 910/6518/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Отрюха Б.В.
Доманської М.Л.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Сопільник О.Ю. орд.;
від відповідача 1: Мосейчук А.І. орд.;
від відповідача 2: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві заяву представника ТОВ "Три Ведмеді" про відшкодування судових витрат за результатами розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 (повний текст складено 20.05.2025)
у справі №910/6518/19 (суддя Г.П. Бондаренко - Легких)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром"
2) Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"
за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром"
про дострокове припинення дії свідоцтва № 19356 від 16.04.2001,
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30 червня 2025 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром" залишені без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 13 травня 2025 року - без змін.
08.07.2025 від представника позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат (подана 07.07.2025 через систему "Електронний суд"), у якій він просить покласти на ТОВ "Хладопром" та ТОВ "Фабрика морозива Хладопром" відшкодування судових витрат ТОВ "Три ведмеді" на професійну правничу допомогу у розмірі 29774 грн 47 коп.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 розгляд заяви призначено на 21.07.2025.
21.07.2025 від відповідача 1 надійшли заперечення на заяву позивача про відшкодування судових витрат, у яких він посилається на відсутність поважних причин неподання доказів до прийняття постанови; безпідставність покладання судових витрат на третю особу; не підтвердження належними доказами витрат на правничу допомогу; відсутність доказів направлення рахунку позивачу; безпідставність включення ПДВ до витрат на професійну правничу допомогу; необґрунтованість розміру витрат на юридичну допомогу, їх неспівімірність із обсягом наданої правничої допомоги.
21.07.2025 від відповідача 2 надійшли пояснення на заяву позивача про відшкодування судових витрат, у яких він вказує на те, що ним апеляційна скарга не подавалась, тому відсутні підстави для покладання на нього відшкодування витрат позивача. Також просить розглядати заяву без участі його представника.
21.07.2025 від третьої особи надійшли заперечення на заяву позивача про відшкодування судових витрат, у яких він посилається на відсутність поважних причин неподання доказів до прийняття постанови; безпідставність покладання судових витрат на третю особу; не підтвердження належними доказами витрат на правничу допомогу; необґрунтованість та неспівмірність суми обсягу наданої правничої допомоги.
За клопотанням представника відповідача 1 судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.
Неявка у судове засідання представників відповідача 2 та третьої особи не перешкоджає розгляду заяви позивача.
Представник позивача у судовому засіданні просила задовольнити заяву про відшкодування судових витрат в повному обсязі.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні заяви позивача.
Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву відповідача про відшкодування судових витрат, апеляційний господарський суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, у тому числі, судом не вирішено питання про судові витрати.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У відзиві на апеляційні скарги відповідача 1 і третьої особи позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на правову допомогу становить 30000,00 грн, докази понесення яких будуть подані протягом 5 днів після ухвалення апеляційним судом судового рішення.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30 червня 2025 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром" залишені без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 13 травня 2025 року - без змін.
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
08.07.2025 від представника позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат (подана 07.07.2025 через систему "Електронний суд"), у якій він просить покласти на ТОВ "Хладопром" та ТОВ "Фабрика морозива Хладопром" відшкодування судових витрат ТОВ "Три ведмеді" на професійну правничу допомогу у розмірі 29774 грн 47 коп.
До вказаної заяви позивача додано наступні докази:
- копія рахунку № U55220 від 30.06.2025 В, на звороті якого наведена детальна інформація щодо виконаних робіт;
- копія електронного листа від 04.07.2025 щодо направлення рахунку № U55220 позивачу;
- докази направлення заяви з додатками іншим учасникам справи.
Отже, позивачем була зроблена відповідна заяви та подані відповідні докази протягом п'яти днів, після ухвалення апеляційним господарським судом рішення у даній справі.
Доводи відповідача 1 та третьої особи про відсутність поважних причин неподання доказів до ухвалення судового рішення відхиляються судом, оскільки вказані докази подані позивачем у відповідності до наведених положень ч.8 ст.129 ГПК України.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, а саме, у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 ГПК України).
У мотивувальній частині постанови, прийнятої за результатами розгляду апеляційних скарг відповідача 1 та третьої особи, зазначено, що витрати, пов'язані із поданням апеляційних скарг, покладаються на апелянтів.
Щодо можливості покладення витрат на правничу допомогу на третю особу, то апеляційним господарським судом враховані правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 14.09.2023 у справі №916/3622/14 предметом розгляду у якій, серед іншого, була законність ухвали Південно-Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023, якою задоволено вимоги відповідача 1 про стягнення, за наслідками розгляду апеляційної скарги поданої особою, яка не була учасником судового процесу та апеляційне провадження у якій було закрито через відсутність у скаржника правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням, з такої особи витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом такої апеляційної скарги.
Апеляційний господарський суд зауважує і на тому, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі №357/380/20 сформульовані наступні правові висновки, які хоч і стосуються дещо іншого випадку (розподілу судових витрат за наслідками закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою апелянта від апеляційної скарги) і здійснені в межах іншого судочинства (цивільного), однак за своєю суттю є близькими до вирішення спірного питання і стосуються застосування аналогічних за своїм змістом норм процесуального права:
- під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах учасники процесу несуть певні витрати;
- подання стороною апеляційної (касаційної) скарги та відкриття апеляційного (касаційного) провадження у справі потребує відповідної підготовки інших учасників справи: вивчення апеляційної (касаційної) скарги, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на скаргу, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо. Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України;
- подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги. Тому і у випадку закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв'язку зі зверненням з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження. У такому випадку в апеляційного суду немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки така особа реалізує своє право на апеляційний перегляд судового рішення, однак самостійно прийняла рішення в межах принципу диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2, стаття 13 ЦПК України) про відмову від апеляційної скарги, усвідомлюючи наслідки такої відмови, а саме згідно з частиною п'ятою статті 364 ЦПК України унеможливлення для цієї особи апеляційного перегляду судового рішення. Отже, у разі закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи, яка падала апеляційну скаргу, від такої, унеможливлюється повторне звернення цієї особи з апеляційною скаргою на оскарження судового рішення, однак інші учасники справи, які добросовісно реагували на відкриття апеляційного провадження поданням відзиву на апеляційну скаргу, понесли судові витрати, оскільки, у цьому випадку, звернулися за правничою допомогою до адвоката (стаття 15 ЦПК України), а відтак могли розраховувати на відшкодування вказаних витрат у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги;
- тому у випадку закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Апеляційний господарський суд, з врахуванням наведених висновків Верховного Суду, виходить із того, що подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги, тому за наслідками розгляду апеляційної скарги, у разі відмови у її задоволенні, судові витрати можуть бути покладені не лише на сторони, але й на третіх осіб, у разі подання ними апеляційної скарги, чи на особу, яка не є учасником справи, у разі подання нею апеляційної скарги.
За вимогами частин 5, 8 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Так, згідно зі статтею 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договору про надання послуг.
Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність";
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім того, на такий договір поширюється дія загальних норм та принципів договірного права, включаючи, але не обмежуючись визначені главою 52 ЦК України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Указані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Указане передбачено як положеннями цивільного права, так і нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічну правову позицію наведено в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до суду договір про надання правової допомоги від 20.02.2019, укладений між Адвокатським об'єднанням "Дубинський і Ошарова" та ТОВ "Три Ведмеді" (далі - договір).
Згідно п.1.1 договору його предметом є надання виконавцем усіма законними методами та способами правової допомоги з захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та/або відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах визначених договором.
Пунктом 1.3.2 договору визначено, що на виконання п.1 даного договору клієнт надає право (уповноважує) виконавця при здійсненні своїх повноважень, у тому числі, представляти інтереси клієнта в судах загальної юрисдикції (місцевих загальних, господарських, адміністративних, інших судах, визначених як місцеві суди), апеляційних судах, вищих спеціалізованих судах, Верховному Суді.
Згідно п.1.5 договору виконавцю надається право сплачувати судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, в тому числі витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду, а також здійснювати будь-які ніші платежі, пов'язані з розглядом справи клієнта.
Формою звернення клієнта є доручення та/або інструкції, які мають бути здійснені письмово та підписані належною посадовою особою. У термінових випадках звернення клієнта може бути в усній формі, однак, з наступним підтвердженням письмово (п.2.2 договору).
Згідно п.2.4 договору виконавець письмово інформує клієнта про хід виконання доручення, а після його завершення складає письмовий звіт про його виконання.
Пунктом 2.5 договору встановлено, що для виконання зобов'язань за договором виконавець крім адвокатів об'єднання має право залучати інших адвокатів та позаштатних спеціалістів (експертів та консультантів), а також наймати субвиконавців в Україні та за її межами.
Клієнт зобов'язаний, у тому числі, сплачувати рахунки виконавця (п.3.1 договору).
Згідно п.5.2 договору суми, належні до оплати, складаються з гонорарів виконавця та відшкодування витрат.
Гонорари виконавця розраховуються одним чи кожним з нижчезазначених методів:
- за фіксованими тарифами, тобто відповідно до розцінок, які додаються до договору;
- за погодинною оплатою, тобто виходячи з фактичних витрат часу фахівців виконавця.
Фіксовані тарифи визначаються за розцінками, які додаються до договору. Погодинна оплата визначається шляхом множення погодинної ставки кожного фахівця виконавця, залученого до виконання доручення та/або інструкції клієнта на кількість годин, витрачених таким працівником на виконання доручення, погодинні ставки додаються до договору (п.5.4, 5.5 договору).
У пункті 5.6 договору встановлено, що виконуючи доручення клієнта виконавець може зазнавати певних витрат, а саме (цей перелік не є вичерпним): на телефонні розмови, включаючи міжміські та міжнародні; на використання факсимільного зв'язку; на виготовлення копій; на поштові відправлення; на доставку документів; на кур'єрську доставку; на оплату відряджень, добових, інших супутніх витрат, які є необхідними для виконання доручення клієнта у встановлений строк. Клієнт зобов'язується відшкодувати витрати виконавця у повному обсязі. За запитом клієнта виконавець може надавати докладний звіт про понесені витрати.
Виконавець регулярно, як правило, один раз на місяць виставляє клієнту рахунки. Клієнт здійснює оплату банківським переказом на розрахунковий рахунок виконавця протягом трьох банківських днів після отримання рахунку (п.6.1, 6.2 договору).
Цей договір укладений на невизначений термін, і він є дійсним, доки одна з сторін не заявить про своє бажання його припинити (п.10.1 договору).
Матеріалами справи підтверджується, що правничу допомогу у справі позивачу в суді апеляційної інстанції під час розгляду апеляційних скарг відповідача 1 і третьої особи надавали адвокати Сопільняк В.Ю. та Сопільняк О.Ю., які діяли на підставі виданих адвокатським об'єднанням ордерів.
Також позивачем наданий рахунок №U55220 від 30.06.2025 на суму 29774,47 грн з ПДВ, на звороті якого наведена детальна інформація щодо виконаних робіт, зокрема: виконавці: Сопільняк В.Ю. (адвокат, партнер), тариф за годину - 200 Євро, Сопільняк О.Ю. (адвокат), тариф за годину - 150 Євро; Ярошевська Я.Ю. (адвокат), тариф за годину - 150 Євро; 1. Підготовка відзиву на апеляційні скарги ( Ярошевська Я.Ю. ) - 2,0 години - 300 Євро; 2. Підготовка відзиву на апеляційні скарги ( Сопільняк В.Ю. ) - 0,4 години - 80 Євро; 3.Подання відзиву на апеляційні скарги ( Сопільняк В.Ю. ) - 0,1 години - 20 Євро; 4. Участь у судовому засідання ( Сопільняк О.Ю. ) - 0,7 години - 105 Євро, всього 24812,06 грн, ПДВ (20%) - 4962,41 грн, до оплати 29774,47 грн, курс НБУ на дату 30.06.2025 - 100 Євро = 4913,28 грн.
Матеріали справи не містять доказів оплати вказаних послуг, однак відповідно до правових позицій Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено
Отже, позивачем доведено понесення ним витрат на оплату правничої допомоги в даній справі в суді апеляційної інстанції у сумі 29774,47 грн.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Відповідач 1 і третя особа скористались правом подати заперечення на заяву позивача, у яких, в тому числі, вказують на необґрунтованість розміру витрат на юридичну допомогу, їх неспівімірність із обсягом наданої правничої допомоги.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 зробив висновок, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, тому подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору. Таким чином, заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним реальним витратам, тому, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, їх значення для спору, тривалість та кількість судових засідань, в яких брала участь адвокат, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат позивача в сумі 8000,00 грн, яка підлягає стягненню в рівних частинах з обох апелянтів (відповідача 1 та третьої особи).
В іншій же частині заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у цій справі не відповідають критеріям їх реальності та розумності, а тому не розподіляються судом.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Задовольнити частково заяву представника ТОВ "Три ведмеді" про відшкодування судових витрат.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" (61046, місто Харків, вулиця Хладопромівська, будинок 1; ідентифікаційний код: 01548734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" (02095, місто Київ, вулиця Зрошувальна, будинок 7; ідентифікаційний код: 31450478) - 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика морозива Хладопром" (61046, місто Харків, вулиця Хладопромівська, будинок 1; ідентифікаційний код: 39106394 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Ведмеді" (02095, місто Київ, вулиця Зрошувальна, будинок 7; ідентифікаційний код: 31450478) - 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
5. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна додаткова постанова складена 22.07.2025.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді Б.В. Отрюх
М.Л. Доманська