вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" липня 2025 р. Справа № 910/9916/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Кравчука Г.А.
Пономаренка Є.Ю.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 17.07.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Київської міської прокуратури
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024
Повний текст рішення складено 17.12.2024
у справі № 910/9916/24 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс"
про стягнення 10 188 044,55 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва (прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" (відповідач) про стягнення до бюджету міста Києва коштів пайової участі у розмірі 10 188 044,55 грн .
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач, як замовник будівництва введеного в експлуатацію, не виконав свого обов'язку щодо укладення з органом місцевого самоврядування договору пайової участі та сплати пайового внеску щодо об'єкта будівництва у визначені законодавством строки, чим порушив права та інтереси Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА). Таким чином, замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури столиці, який становить 10 188 044,55 грн., а отже зобов'язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9916/24, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
07.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/9916/24 у позові відмовлено повністю.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що відповідач зобов'язання по сплаті коштів пайової участі за договором № 191 від 26.12.2014 виконав у повному обсязі, відтак зобов'язання відповідача за вказаним правочином є припиненими відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України внаслідок їх виконання, проведеного належним чином. Звертаючись до суду з позовом, прокурором не обґрунтовано правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у заявленому розмірі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/9916/24, 06.01.2025 Київська міська прокуратура звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/9916/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що 27.08.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано ТОВ «Буйфіш Холдінгс» сертифікат № ІУ 123210819902 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, з якого вбачається, що площа збудованого об'єкту становить 39 858,3 кв.м, є більшою та відрізняється від площі, за яку забудовником вирішено питання пайової участі згідно з договором. За доводами прокурора, ТОВ «Буйфіш Холдінгс» зобов'язано сплатити до бюджету міста Києва кошти у розмірі 10 188 044, 55 грн., які мало перерахувати як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, але зберегло у себе без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2025 матеріали апеляційної скарги Київської міської прокуратури у справі № 910/9916/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Демидова А.М., Пономаренко Є.Ю.
13.01.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9916/24.
03.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/9916/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/9916/24 за апеляційною скаргою Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 та призначено розгляд справи на 05.03.2025.
04.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що відповідач зобов'язання по сплаті коштів пайової участі за договором № 191 від 26.12.2014 виконав у повному обсязі.
05.03.2025 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Демидової А.М. у відпустці.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у зв'язку з перебуванням судді Демидової А.М., яка входить до складу колегії суддів і не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9916/24.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 для розгляду справи № 910/9916/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Пономаренко Є.Ю.
10.03.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 910/9916/24 за апеляційною скаргою Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 та призначено справу до розгляду на 17.04.2025.
17.04.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 № 09.1-08/1018/25 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Тищенко О.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/9916/24.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025 для розгляду справи № 910/9916/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Пономаренко Є.Ю., Кравчук Г.А.
28.04.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 910/9916/24 за апеляційною скаргою Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 та призначено справу до розгляду на 22.05.2025.
22.05.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Сибіги О.М. з 21.05.2025 на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 розгляд справи призначено на 26.06.2025.
В судовому засіданні 26.06.2025 оголошувалася перерва до 17.07.2025.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Київської міської прокуратури слід задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/9916/24 скасувати, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 22.07.2014 Державною архітектурною-будівельною інспекцією України видано ТОВ "Буйфіш Холдінгс" дозвіл № ІУ 115142030157 на виконання будівельних робіт для будівництва об'єкту: "Будівництво житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення та паркінгу на вул. Кіквідзе, 17 у Печерському районі м. Києва".
26.12.2014 між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - позивач, департамент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" (надалі - відповідач, забудовник) укладено договір № 191 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (надалі - договір), предметом якого є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі - пайовий внесок) у зв'язку з будівництвом житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення та паркінгу на вул. Кіквідзе, 17 у Печерському районі м. Києва, а саме:
- 1 п.к. І черга: житлові секції № 1 та № 2 (загальна площа квартир - 6372,87 кв.м.) з вбудованими нежитловими приміщеннями загальною площею 643,42 кв.м. (в т.ч. інтернет-кафе - 300,21 кв.м., магазин продовольчих товарів - 147,67 кв.м., приймальний пункт хімчистки - 93,79 кв.м., аптека - 101,75 кв.м.) з гостьовою автостоянкою на 15 машиномісць загальною площею 187,50 кв.м., та автостоянкою для інвалідів на 1 машиномісце загальною площею 17,50 кв.м., трансформаторної підстанції загальною площею 61,20 кв.м. та котельні площею 111, 70 кв.м.;
- 2 п.к. І черга: житлові секції № 3, № 4 та № 5 (загальна площа квартир - 8200,68 кв.м.) з гостьовою автостоянкою на 25 машиномісць загальною площею 312,50 та автостоянкою для інвалідів на 1 машиномісце загальною площею 17,50 кв.м..
Відповідно до п. 1.3. договору розмір пайового внеску згідно з розрахунками 1.1, 1.2.1, 1.2.2., 1.2.3., , 1.2.4., 1.3, 2.1. та 2.2. від 26.12.2014 становить 5356,12 тис. грн., в т.ч. за 1 п.к. І черги - 2548,48 тис. грн, за 2 п.к. І черги - 2807, 64 тис. грн. та підлягає уточненню після надання фактичних даних технічної інвентаризації та техніко-економічних показників об'єктів, визначеного в п. 1.1. цього договору. Дані розрахунки є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.1. договору забудовник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 5356,12 тис. грн (без ПДВ), в т. ч. за 1 п.к. І черги - 2548,48 тис. грн, за 2 п.к. І черги - 2807, 64 тис. грн на умовах, визначених у цьому договорі.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що забудовник сплачує пайовий внесок у сумі, вказаній у п. 2.1. цього договору, за наступним графіком:
- за І пусковий комплекс у сумі 2548,48 тис. грн (без ПДВ) з січня 2015 року по вересень 2016 року включно щомісячно рівними частинами, але не пізніше 28-го числа кожного місяця та до введення в експлуатацію об'єкта будівництва;
- за ІІ пусковий комплекс у сумі 2807,64 тис. грн (без ПДВ) з січня 2015 року по вересень 2017 року включно щомісячно рівними частинами, але не пізніше 28-го числа кожного місяця та до введення в експлуатацію об'єкта будівництва на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за реквізитами, наведеними у п. 3.1. договору.
15.12.2016 між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" укладено додаткову угоду № 1 до договору, за умовами якої зобов'язання забудовника по сплаті пайової участі згідно умов договору від 26.12.2014 № 191 станом на 30.11.2016 (дата прийняття постійною комісією Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку рішення про перенесення строку оплати пайової участі) згідно з розрахунком від 12.12.2016, який є невід'ємною частиною цієї угоди, складає заборгованість - 6412,69 тис. грн (без ПДВ) (в т.ч. пеня - 805, 85 тис. грн), залишок пайової участі - 1373,40 тис. грн (без ПДВ).
Відповідно до рішення постійної комісії Київради з питань бюджету та соціального-економічного розвитку від 30.11.2016 (протокол № 46/59) забудовник зобов'язується сплатити заборгованість за 1 та 2 пускові комплекси І черги у сумі 6412,69 тис. грн (без ПДВ) (в т.ч. пеня - 805,85 тис. грн) та залишок пайової участі за 2 пусковий комплекс І черги у сумі 1373,40 тис. грн (без ПДВ) в термін до 28.12.2017 включно, але не пізніше введення об'єкта будівництва в експлуатацію (або відповідної частини), на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за реквізитами, наведеними у п. 2 додаткової угоди.
31.01.2018 між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" укладено додаткову угоду № 2 до договору, за умовами якої зобов'язання забудовника по сплаті пайової участі згідно умов договору від 26.12.2014 № 191 (зі змінами) станом на 18.12.2017 (дата прийняття постійною комісією Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку рішення про перенесення строку оплати пайової участі) згідно з розрахунком від 18.01.2018, який є невід'ємною частиною цієї угоди, складає заборгованість - 5 946 063,20 грн. (без ПДВ), залишок пайової участі - 1 603 847,24 грн. (без ПДВ).
Відповідно до рішення постійної комісії Київради з питань бюджету та соціального-економічного розвитку від 18.12.2017 (протокол № 45/107) забудовник зобов'язується сплатити заборгованість за 1 та 2 пускові комплекси І черги у сумі 5 946 063,20 грн (без ПДВ) та залишок пайової участі за 2 пусковий комплекс І черги у сумі 1 603 847,24 грн (без ПДВ) в термін до 31.12.2018 включно, але не пізніше введення об'єкта будівництва в експлуатацію (або відповідної частини), на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за реквізитами наведеними у п. 2 додаткової угоди.
Згідно з експертним звітом, на підставі якого здійснено розрахунок розміру пайового внеску до договору пайової участі № 191 від 26.12.2014, щодо розгляду проектної документації за проектом, затвердженим Державним підприємством "Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи" 23.05.2014 № 00-0275-14/ЦБ, площа житлового будинку 1 та 2 пускових комплексів І черги складає 19 630,28 кв.м.
27.08.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано ТОВ "Буйфіш Холдінгс" сертифікат № ІУ 123210819902 про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за проектом "Будівництво житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення та паркінгу на вул. Кіквідзе, 17 у Печерському районі м. Києва І черга будівництва", відповідно до якого площа збудованого об'єкту становить 39 858,3 кв.м.
Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) проведено розрахунок пайового внеску, що підлягає сплаті виходячи з усієї площі І черги (1, 2, 3, 4 пускові комплекси) з відрахуванням площ, за які вирішено питання пайової участі згідно з договором від 26.12.2014 № 191 (1, 2 пускові комплекси І черги).
21.03.2024 та 07.06.2024 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звертався до ТОВ "Буйфіш Холдінгс" з вимогами № 050/08-1042 від 11.03.2024 та № 050/08-2205 від 07.06.2024 щодо необхідності сплати коштів пайової участі. Вказані вимоги відповідачем залишено без відповіді та задоволення.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідно до інформації, наведеної у сертифікаті № ІУ 123210819902 площа збудованого об'єкту становить 39 858,3 кв.м, що є більшою та значно відрізняється від площі, за яку забудовником вирішено питання пайової участі згідно з договором № 191 від 26.12.2014. За вказаних обставин, ТОВ «Буйфіш Холдінгс» зобов'язано сплатити до бюджету міста Києва кошти у розмірі 10 188 044, 55 грн., які мало перерахувати як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, але зберегло у себе без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що зобов'язання по сплаті коштів пайової участі за договором № 191 від 26.12.2014 ним виконано у повному обсязі, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 у справі № 910/16045/19.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина п'ята статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у статті 23 Закону "Про прокуратуру".
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 Закону "Про прокуратуру").
У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
Разом з тим, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина четверта статті 23 Закону "Про прокуратуру").
Тобто, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Відповідна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
У постанові від 20.10.2020 у справі № 924/250/19 Верховний Суд зауважив, що звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб'єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 07.12.2021 у справі № 903/865/20 наголосив, що насамперед повинен звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі того органу владних повноважень, на відновлення прав якого безпосередньо спрямований позов у спірних правовідносинах та на задоволення прав та інтересів якого заявлено позовну вимогу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (узагальнила висновки щодо застосування вищевказаних норм права та виснувала, що: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
21.03.2024 та 07.06.2024 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звертався до ТОВ "Буйфіш Холдінгс" з вимогами № 050/08-1042 від 11.03.2024 та № 050/08-2205 від 07.06.2024 щодо необхідності сплати коштів пайової участі.
20.03.2024 за № 57-2285вих-24 Печерською окружною прокуратурою міста Києва на адресу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) направлено лист, яким прокурор повідомив позивача про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000002409 від 26.11.2022, у зв'язку із чим просив повідомити чи вживались заходи щодо усунення порушень інтересів держави щодо стягнення недоотриманих коштів пайової участі.
25.06.2024 за № 57-5088вих-24 Печерською окружною прокуратурою міста Києва на адресу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) направлено лист, яким прокурор повідомив позивача про вирішення питання щодо наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру у бюджетній сфері, у зв'язку з чим просив надати інформацію про вжитті заходи щодо усунення порушень інтересів держави щодо стягнення недоотриманих коштів пайової участі та розрахунок заборгованості зі сплати пайової участі.
Однак, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), будучи обізнаним про встановлені порушення у підконтрольній сфері, маючи встановлені законодавством повноваження щодо вжиття відповідних заходів, не вжив достатніх та необхідних заходів для захисту інтересів територіальної громади.
За наведених обставин, Печерська окружна прокуратура міста Києва листом від 01.08.2024 № 57-6036ВИХ-24 повідомила Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про вжиття заходів щодо захисту інтересів Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) шляхом подання до суду позову про стягнення коштів пайової участі.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
На час отримання (22.07.2014) ТОВ "Буйфіш Холдінгс" дозволу № ІУ 115142030157 на виконання будівельних робіт для будівництва об'єкту: "Будівництво житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення та паркінгу на вул. Кіквідзе, 17 у Печерському районі м. Києва" та початку відповідного будівництва стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і надалі в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин - до 01.01.2020) передбачала, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частини перша-третя вказаної статті).
На момент прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за проектом "Будівництво житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення та паркінгу на вул. Кіквідзе, 17 у Печерському районі м. Києва І черга будівництва" 27.08.2021 статтю 40 Закону № 3038-VI виключено на підставі Закону № 132-ІХ з 01.01.2020.
Так, 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX (надалі - Закон № 132-IX), якими з 01.01.2020 було виключено статтю 40 Закону № 3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
За змістом Закону № 132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону № 3038-VI обов'язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.
Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладеною в постановах від 08.10.2019 у справі № 911/594/18 та від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, перерахування замовником об'єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов'язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов'язковим на підставі закону.
Відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 виклала висновок щодо вирішення правової проблеми, пов'язаної з застосуванням норм права до правовідносин, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір.
Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Стаття 40 Закону № 3038-VI визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а отже, і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.
Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 01.01.2020. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.
Водночас, у зв'язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом.
У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Отже, у разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.
Для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
У постанові від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 Верховний Суд виснував, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22.
Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок), відповідно до пункту 3.1. розділу ІІІ якого (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033) пайова участь є обов'язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.
Відповідно до п. 3.1. розділу ІІІ Порядку пайова участь є обов'язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.
Згідно з п. 3.3. розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Пунктом 3.4. розділу ІІІ Порядку визначено, що Департамент є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).
За змістом п. 4.3. розділу IV Порядку кошти пайової участі сплачуються замовником у повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов'язку її сплати.
Визначений цим Порядком обов'язок замовника будівництва сплатити пайову участь у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва узгоджується з імперативними приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 132-IX, якими установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у визначеному Законом України № 132-IX розмірі та порядку.
Абзацом першим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
За висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об'єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме:
- договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону № 3038-VI, залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац перший пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними.
Отже, нова редакція Закону не має зворотної дії в часі та передбачає дійсність договорів укладених до її прийняття, тому відповідний договір пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 26.12.2014 № 191 залишився дійсним до його повного виконання і після виключення статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
У зв'язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом.
У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже, у разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.
Зважаючи на встановлення на підставі наданих учасниками справи доказів обставин, які свідчать про закінчення ТОВ «Буйфіш Холдінгс» будівництва спірного об'єкту у серпні 2021 року із отриманням сертифікату готовності об'єкта до експлуатації 27.08.2021 та водночас відсутності укладення ТОВ «Буйфіш Холдінгс» з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до 01.01.2020, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин норм абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ, які встановлюють розмір та порядок пайової участі замовників будівництва протягом 2020 року.
Відповідно до підпункту 6.4.2. пункту 6.4. розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва розмір належної до сплати пайової участі визначається за такою формулою: РПУ = S об'єкта х Nжитл х 2%, де: РПУ - розмір пайової участі об'єкта (грн); S об'єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об'єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м); Nжитл - норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв.м житлових будинків для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату здійснення розрахунку (грн/кв.м).
Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), як єдиним уповноваженим Київською міською радою органом в даних правовідносинах, здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв'язку з будівництвом об'єкта "Будівництво житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення та паркінгу на вул. Кіквідзе, 17 у Печерському районі м. Києва І черга будівництва", який становить 10 188 044,55 грн.
При цьому, колегія суддів наголошує, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва на виконання вимог підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості. Натомість відповідно до закріпленого в статтях 2, 13 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності замовник будівництва наділений правом спростувати здійснений органом місцевого самоврядування розрахунок пайової участі шляхом надання відповідних доказів, зокрема, контррозрахунку тощо, що не було здійснено відповідачем під час розгляду справи.
Перевіривши здійснений Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства.
Таким чином, встановивши порушення відповідачем обов'язку, передбаченого "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону № 132-IX, щодо перерахування коштів пайової участі у розвиток інфраструктури міста Києва, колегія суддів дійшла висновку про правомірність звернення прокурора з даним позовом до відповідача про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розмірі 10 188 044,55 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Доводи відповідача щодо виконання ним зобов'язання по сплаті коштів пайової участі за договором № 191 від 26.12.2014, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2020 у справі № 910/16045/19, колегією суддів відхиляються, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розмірі 10 188 044,55 грн., що підлягає сплаті виходячи з усієї площі І черги (1, 2, 3, 4 пускові комплекси) з відрахуванням площ, за які вирішено питання пайової участі згідно з договором від 26.12.2014 № 191 (1, 2 пускові комплекси І черги), а саме: пайової участі, нарахованої на різницю площ між загальною площею збудованого і введеного в експлуатацію об'єкта (39 858,30 кв.м) та площею частини об'єкта будівництва за яку вирішено питання пайової участі згідно з договором від 26.12.2014 № 191 (19 630,28 кв.м).
Виходячи з встановлених обставин справи, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).
При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, невірно встановив обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову.
Судові витрати
Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) за подачу позову до суду першої інстанції та судовий збір за подачу апеляційної скарги - покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс"
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/9916/24 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі № 910/9916/24 - скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва - задовольнити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" (код ЄДПРОУ 34762558, адреса: 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 17) пайовий внесок у розмірі 10 188 044,55 грн. (десять мільйонів сто вісімдесят вісім тисяч сорок чотири гривні 55 копійок) на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за наступними реквізитами: Одержувач: ГУК у м. Києві; банк одержувача: Казначейство України (ЕАП); код доходів: 24170000; код ЄДРПОУ: 37993783; рахунок IBAN: UA 538999980314131921000026001).
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" (код ЄДПРОУ 34762558, адреса: 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 17) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019, адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) судовий збір у розмірі 122 256,54 грн. (сто двадцять дві тисячі двісті п'ятдесят шість гривень 54 копійки).
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буйфіш Холдінгс" (код ЄДПРОУ 34762558, адреса: 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 17) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ 02910019, адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 183 384,81 грн. (сто вісімдесят три тисячі триста вісімдесят чотири гривні 81 копійка).
7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання цієї постанови.
8. Матеріали справи № 910/9916/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Повний текст постанови складено та підписано 18.07.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді Г.А. Кравчук
Є.Ю. Пономаренко