№ 0827/2-3434/2011
19 грудня 2011 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі
головуючого судді Гончар М.С.
при секретарі Мєжиньскій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, -
13.10.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому зазначив наступне. 22.05.2011 року о 19 год. 45 хв. по пр-ту Леніна у м. Запоріжжі відбулась ДТП, а саме, водій автомобіля «Хюндай-Соната'д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 не витримав безпечну швидкість руху та дистанцію і допустив зіткнення з автомобілем «БМВ'д.н. НОМЕР_2 , який належить позивачеві на праві власності, та у той час автомобілем керувала його дружина - ОСОБА_3 . У результаті ДТП автомобіль позивача допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , в результаті чого остання отримала незначні тілесні ушкодження. Вина ОСОБА_2 у цій ДТП встановлена постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.06.2011 року. Внаслідок ДТП транспортний засіб позивача було пошкоджено. Вартість матеріальної шкоди, спричиненої позивачу становить загальну суму 83.018,55 грн. Проте, 18.08.2011 року страхова компанія відповідача АСК «Інго-Україна», в якій було застраховано цивільну відповідальність відповідача, в рахунок часткового погашення шкоди здійснила виплату на користь позивача у розмірі 49468,46 грн. Таким чином, залишилась невідшкодованою шкода у розмірі 33.528,55 грн., яка складається із матеріальної шкоди 29.069,76 грн. (розрахунок: 78.538,22 грн. -49.468,46 грн.)+ витрат на послуги евакуатора по доставці пошкодженого автомобіля позивача до місця стоянки 300,0 грн. + витрат на послуги евакуатора по доставці автомобіля позивача для проведення експертизи 350,0 грн. + витрат на телеграму 30,33 грн. + вартості проведення автотоварознавчої експертизи 700,0 грн. + вартості послуг спеціаліста у галузі права 3.000,0 грн.). У зв'язку із чим, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в сумі 33.550,09 грн. та понесені ним документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
У судові засідання по цій справі позивач ОСОБА_1 повторно (16.11.2011 року о 09.30 годині та 19.12.2011 року о 11.00 годині) не з'явився без поважних причин, заяв про відкладення розгляду цієї справи суду не подавав.
Представник позивача за довіреністю (а.с.19) Гайворонський О.Ю. у судовому засіданні 19.12.2011 року зазначав, що позивач ОСОБА_1 бажає приймати участь у цій справі не особисто, а через нього, як представника; позов позивача та викладене у ньому підтримав з урахуванням заяви про описку через арифметичні помилки у розрахунку загальної суми для стягнення, просив правильною вважати замість суми «33.528,55 грн.»суму «33.550,09 грн.»(а.с.46), просив справу розглядати заочно за відсутністю сторін на підставі наявних у справі матеріалів та доказів, надав суду відповідну заяву для долучення до матеріалів цієї справи (а.с.35), а також на запитання суду пояснив, що він не є адвокатом, але зареєстрований ФОП і має право надавати юридичні послуги; також надав для долучення до матеріалів цієї справи оригінали квитанції на підтвердження зазначених у позові витрат позивача на послуги евакуатора по доставці пошкодженого автомобіля позивача до місця стоянки 300,0 грн.; на послуги евакуатора по доставці автомобіля позивача для проведення експертизи 350,0 грн.; на телеграму 30,33 грн.; на вартість проведення автотоварознавчої експертизи 700,0 грн.; послуги спеціаліста у галузі права 3.000,0 грн. (а.с.40-45); додатково на запитання суду пояснив, що дружина позивача керувала автомобілем на час ДТП на підставі довіреності, копії останньої, нажаль, надати суду не може, але позивач був присутній в автомобілі на час ДТП, він, як представник позивача, бачив довіреність та надавав копію останньої страховій компаній; позивач ремонт пошкодженого автомобілю частково робив, при цьому частково власними силами, частково у ремонтників «на дому»; запчастини, які замінювались, зберігаються у цих ремонтників, але позивач просить стягувати з відповідача ні вартість проведеного відновлюваного ремонту, а шкоду, розраховану в дослідженні спеціалістом, оскільки страхова компанія виплатила позивачу шкоду у межах страхового полісу в межах 50.000,0 грн. за виключенням франшизи; відповідач позивачу нічого не відшкодував у добровільному порядку, навіть не сплатив суми франшизи; страховій компаній надавався позивачем лише звіт №239 від 01.07.2011 року, при проведенні якої були присутні і відповідач, і представник страхової компанії; інші квитанції про інші витрати не надавались позивачем страховій компанії відповідача через недоцільність, оскільки лише шкода за звітом перевищувала суму 50.000,0 грн.
У судові засідання по цій справі відповідач ОСОБА_2 повторно (16.11.2011 року о 09.30 годині та 19.12.2011 року о 11.00 годині) не з'явився, причину своєї неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином (а.с.30,32 відповідно), у зв'язку із чим судом визнана неповажною причина неявки відповідача у вищезазначені судові засідання.
Також відповідач не надавав суду будь-яких клопотань про відкладення розгляду цієї справи, заяв про визнання позову або заперечень проти позову.
Згідно із ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. 224 ЦПК України, зі згоди представника позивача суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи за відсутністю сторін на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали цієї справи та матеріали справи № 37522995 (0827/3-2010/11) відносно ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення за ознаками ст. 124 КпАП України, суд приходить до переконання, що позов позивача підлягає частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Встановлено, що 22.05.2011 року о 19 год. 45 хв. в районі електроопори № 198 по пр-ту Леніна у м. Запоріжжі відбулась ДТП, а саме: водій автомобіля «Хюндай-Соната» д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 не витримав безпечну швидкість руху та безпечну дистанцію, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «БМВ'д.н. НОМЕР_2 - водій ОСОБА_3 , який рухався попереду в попутному напрямку, і яка, в свою чергу, після зіткнення скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка рухалась по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо по ходу руху автомобілів, чим порушив п. 12.1, 13.1 ПДР, внаслідок ДТП автомобілі пошкоджено, пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження (постанова суду а.с.20).
У порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за результатами цієї ДТП було відмовлено.
Проте, було встановлено, що ДТП 22.05.2011 року за участю автомобіля «Хюндай-Соната» д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 сталася з вини останнього, а тому ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, грн. постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.06.2011 року (копія а.с. 20).
Зазначена постанова суду ОСОБА_2 не оскаржувалась, останній сплатив призначений судом штраф у добровільному порядку, тому постанова набрала чинності і є чинною на час розгляду цієї справи.
Згідно із ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Встановлено, що на час ДТП і час розгляду цієї справи автомобілі належать на праві власності: «БМВ'д.н. НОМЕР_2 -позивачу ОСОБА_1 , «Хюндай-Соната'д.н. АР 61-92 ВА -відповідачу ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою ВРЕВ-1 УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області (а.с.33).
На час ДТП ОСОБА_3 керувала автомобілем «БМВ'д.н. НОМЕР_2 на підставі довіреності.
Цивільна відповідальність ОСОБА_2 , як водія автомобілю «Хюндай-Соната'д.н. НОМЕР_1 , на час ДТП була застрахована в АСК «Інго Україна'із сумою виплати страхового відшкодування 50.000,0 грн. за шкоду, заподіяну майну потерпілого (копія страхового полісу а.с.38).
У результаті дорожньо-транспортної пригоди 22.05.2011 року пошкоджено автомобіль «БМВ'д.н. НОМЕР_2 , що належить позивачу ОСОБА_1 .
Згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Встановлено, що у серпні-вересні 2011 року АСК «Інго Україна'виплатила позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування на загальну суму 49.468,46 грн. (а.с.21-22) в межах страхової суми за виключенням франшизи виключно за виключно на підставі звіту № 239 від 01.07.2011 року про оцінку шкоди у сумі 78.538,22 грн., завданої в ДТП власнику автомобіля «БМВ'д.н. НОМЕР_2 (а.с.5-12).
Позивач ОСОБА_1 у своєму позові наполягав на стягненні з відповідача саме шкоди, завданої в ДТП йому, як власнику автомобіля «БМВ'д.н. НОМЕР_2 , згідно звіту № 239 від 01.07.2011 року (а.с.12).
Таким чином, на час розгляду цієї справи залишилась невідшкодованою позивачу сума шкоди, завданої в ДТП як власнику автомобіля «БМВ'д.н. НОМЕР_2 , згідно звіту № 239 від 01.07.2011 року (а.с.12) у сумі 29.069,76 грн. (розрахунок: 78.538,22 грн. -49.468,46 грн.).
При цьому, представник позивача у судовому засіданні 21.12.2011 року підтримав позов позивача, хоча на запитання суду зазначав, що позивач ремонт пошкодженого автомобілю частково робив, при цьому частково власними силами, частково у ремонтників «на дому»; запчастини, які замінювались, зберігаються у цих ремонтників, але позивач просить стягувати з відповідача ні вартість проведеного відновлюваного ремонту, а шкоду, саме розраховану у звіті спеціаліста.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі пошкодженням речі, а також витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ч. 2 ст. 22 ЦК України).
Згідно із ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Крім того, позивач у своєму позові та його представник у судовому засіданні наполягали на віднесенні до збитків позивача також витрат позивача, які документально підтверджені, на послуги евакуатора по доставці пошкодженого автомобіля позивача до місця стоянки 300,0 грн. (товарний чек від 22.05.2011 року на суму 300,0 грн., оригінал а.с.45); на послуги евакуатора по доставці автомобіля позивача для проведення експертизи 350,0 грн.(квитанція оригінал на суму 350,0 грн. а.с.44); на телеграму 30,33 грн. (оригінальний фіскальний чек від 27.05.2011 року на суму 30,33 грн. та текст телеграми а.с.41-42); на вартість проведення автотоварознавчої експертизи 700,0 грн. квитанція № 29 від 31.05.2011 року на суму 700,0 грн., оригінал а.с.43); послуги спеціаліста у галузі права ОСОБА_5 - ФОП (свідоцтва, договір, копії а.с.16-18) 3.000,0 грн. (квитанція до прибуткового касового ордеру № 154 на суму 3.000,0 грн., оригінал а.с.40).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
Встановлено, що зазначена вище шкода відповідачем ОСОБА_2 не відшкодована позивачу ОСОБА_1 та відповідач відмовляється від її відшкодування у добровільному порядку.
Згідно із ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.
Відповідач ОСОБА_6 у судові засідання по цій справі жодного разу не з'явився, заперечень проти позову позивача та доказів на їй підтвердження по цій справі суду не подавав, а, відповідно, й у спростування обставин, зазначених позивачем в обґрунтування його позову та встановлених судом.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При вищевикладених обставинах, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду 29069,76 грн. витрати на послуги евакуатора 650,0 грн., витрати на телеграму 30,33 грн. вартість проведення авто товарознавчої експертизи 700,0 грн., в решті позовних вимог позивачу -відмовити за їх необґрунтованістю.
Оскільки, суд вважає, що витрати позивача на послуги спеціаліста у галузі права ОСОБА_5 - ФОП (свідоцтва, договір, копії а.с.16-18) у сумі 3.000,0 грн. (квитанція до прибуткового касового ордеру № 154 на суму 3.000,0 грн., оригінал а.с.40), не належать до збитків позивача у результаті порушення цивільного права позивача, а саме його права власності на автомобіль «БМВ'д.н. НОМЕР_2 , а є судовими витратами, питання про компенсацію яких має здійснюватись судом з урахуванням вимог ст. 88 ЦПК України та Граничних розмірів компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, затверджених постановою КМУ № 590 від 27.04.2006 року.
П. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди'від 27.03.1992 року № 6 передбачено, що постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Проте, судом встановлено, що ремонт пошкодженого автомобіля позивачем у повному обсязі на час розгляду цієї справи не проведено, та відповідач ОСОБА_6 не заявляв клопотання перед судом про передачу йому, після відшкодування ним у повному обсязі стягнутої судом за рішенням суду шкоди позивачу, автозапчастин автомобіля останнього, які були замінені у ході відновлювального ремонту цього автомобіля.
Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України позивачеві, на користь якого ухвалено рішення, суд присуджує з відповідача понесені позивачем документально підтверджені судові витрати пропорційно до суми задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір у сумі 305,50 грн. (оригінал квитанції на суму сплати судового збору 335,0 грн. а.с.1) (розрахунок: 1% від суми задоволених позовних вимог 30550,09 грн. (розрахунок: 29069,76 грн. +300,0 грн. +350,0 грн. + 30,33 грн. +700,0 грн.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120,0 грн. (оригінал квитанції а.с.2).
Крім того, встановлено, що в силу ст. ст. 79, 84 ЦПК України витрати позивача на послуги спеціаліста у галузі права ОСОБА_5 - ФОП (свідоцтва, договір, копії а.с.16-18) у сумі 3.000,0 грн. (квитанція до прибуткового касового ордеру № 154 на суму 3.000,0 грн., оригінал а.с.40) належать до судових витрат, оскільки, ОСОБА_5 згідно свідоцтва про сплату єдиного податку (а.с.18) має здійснювати вид діяльності -юридичні послуги; однак, згідно Граничних розмірів компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, затверджених постановою КМУ №590 від 27.04.2006 року, компенсації може підлягати лише сума, яка не перевищує 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.
Звідси, позивач має право лише на часткову компенсацію понесених ним витрат на правову допомогу за рахунок відповідача, а саме: у сумі 602,40 грн.
Розрахунок:
Встановлено, що мінімальна заробітна плата на час розгляду цієї справи у суді складає з 01.12.2011 року 1.004,0 грн. (ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»).
40% від 1.004,0 грн. складає 401,60 грн. - за годину роботи, 401,60 грн. /2 =200,80 грн. -за півгодини роботи.
Представник позивача був присутній лише у одному судовому засіданні по цій справі 19.12.2011 року з 11 години 00 хвилини до 12 години 30 хвилини, тобто 1 година 30 хвилин або 90 хвилин (журнал судового засідання а.с.47-48).
Звідси, 401,60 грн. +200,80 грн.=602,40 грн. -це розмір витрат позивача на правову допомогу, якій може бути стягнутий судом на користь позивача за рахунок відповідача відповідно до Граничних розмірів компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, затверджених постановою КМУ № 590 від 27.04.2006 року, та який слід стягнути з відповідача на користь позивача за рішенням суду по цій справі.
Оскільки, позивач до свого позову та його представник у судовому засіданні не надали суду доказів того, скільки ОСОБА_5 витратив часу на надання позивачу інших правових послуг (консультації, складання позову тощо).
Керуючись ст. ст. 22, 1166, 1187, 1194 ЦК України, ст. ст. 10-11, 61, 79, 84, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , матеріальну шкоду 29069,76 грн. (двадцять дев'ять тисяч шістдесят дев'ять гривень сімдесят шість копійок), витрати на послуги евакуатора 650,0 грн. (шістсот п'ятдесят гривень нуль копійок), витрати на телеграму 30,33 грн. (тридцять гривень тридцять три копійки), вартість проведення автотоварознавчої експертизи 700,0 грн. (сімсот гривень), та понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 305,50 грн. (триста п'ять гривень п'ятдесят копійок), на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120,0 грн. (сто двадцять гривень), на правову допомогу у сумі 602,40 грн.(шістсот дві гривні сорок копійок).
В решті позовних вимог -відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя М.С. Гончар