Справа № 2-1329/11
м. Запоріжжя 13 жовтня 2011 року
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого -судді Зарютіна П.В.,
при секретарі Коврижних Ю.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом АТ «Банк «Фінанси та Кредит'до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, -
Позивач звернувся до суду зі своїм вищевказаним позовом, за яким зазначив, що на підставі кредитного договору позивач надав відповідачу ОСОБА_1 15000 гривень.
Крім того, між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за яким відповідач зобов'язався нести повну відповідальність за виконання обов'язків ОСОБА_1 .
Проте відповідачі, взяті на себе зобов'язання не виконують, через що утворилася заборгованість у загальному розмірі 39591,27 гривень, яку позивач і просить стягнути з відповідачів солідарно.
У судовому засіданні представник позивача наполіг на позові, а представник відповідача ОСОБА_2 на позов заперечив, вказуючи на те, що на момент пред'явлення позову порука відповідача за договором поруки від 31. 08. 2007 № 9 -4290 -087 П була припинена у порядку ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Крім того, представник відповідача зазначив, що розмір пені, який підлягає стягненню, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, а отже, сума боргу за позовом розрахована невірно та безпідставно, та ще й перевищує річну позовну давність щодо вимог про стягнення неустойки. Аналогічні заперечення виклала суду письмово і відповідач ОСОБА_1 .
Всебічно з'ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Судом встановлено, що 31.08.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 9-4290-087ФД (надалі -кредитний договір), відповідно до якого відповідач отримала кредитні ресурси в сумі 15 000,00 гривень, строком повернення до 30.08.2010 р.
Проте, ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов'язання по поверненню кредиту та сплати відсотків за користування ним, що, відповідно до ст.610 ЦК України, є порушенням зобов'язань.
В забезпечення виконання основного зобов'язання за зазначеним кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 9-4290-087П від 31.08.2007р., відповідно до умов якого, поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань за кредитним договором, відповідно до умов якого:
«п. 2.1 У випадку невиконання Боржником зобов'язання за кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
п. 2.2 Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й Боржник, у т.ч. за основним боргом, сплаті щомісячних відсотків, сплаті підвищених відсотків, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки за основною заборгованістю та відсоткам, також за відшкодування всіх збитків».
Статтею 611 ЦК України встановлено, що «у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання, сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди».
Разом з тим, пунктом 6.1 Кредитного договору встановлена відповідальність позичальника щодо прострочення виконання договірних зобов'язань, відповідно до якого, «за прострочення повернення Кредитних ресурсів та/або сплати процентів, Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення».
Листами від 12.02.2010 року Відповідачам були направлені відповідні листи-вимоги про погашення заборгованості у повному обсязі та повернення кредитних ресурсів, проте відповідачами зазначені листи залишені без відповіді та задоволення.
Таким чином, порука відповідача ОСОБА_2 за договором поруки від 31. 08. 2007 № 9 -4290 -087 П не була припинена у порядку ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Крім того, зважаючи на вимоги п.3 ч.1 ст. 3 та ст. 627 ЦК України щодо свободи договору, на правильність висновку суду не впливають посилання сторони відповідачів на невідповідність розрахунку пені вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Оскільки, на думку суду, відповідач не вживав активних дій по захисту своїх прав, фактично такими діями сприяв збільшенню розміру збитків, не вживав заходів по їх зменшенню, розмір пені більш ніж в 2,5 рази перевищує розмір заподіяних збитків, то суд вважає за неможливе стягувати з відповідачів на користь позивача пеню в таких розмірах і приходить до висновку, що суму пені необхідно зменшити до 18728,80 грн., що і не перевищує її розміру за 1 календарний рік відповідно до наданих розрахунків.
Право суду на таке вирішення вимог в цій частині закріплене в ст. ст. 551, 616 ЦК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57-60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 526, 543, 553, 554, 610-612, 624, 625, 629, 1054, 1055 ЦК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути на користь акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит'солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 9-4290-087ФД від 31.08.2007 року у загальному розмірі -29591,27 гривень, в рахунок судового збору -295,91 гривень, в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -120 гривень.
В іншій частині позову -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 10 днів після проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя П.В Зарютін