Справа № 991/7223/25
Провадження 1-кс/991/7290/25
17 липня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд) ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
власника майна (підозрюваного) ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 про часткове скасування арешту майна
у кримінальному провадженні №52024000000000612 від 21.11.2024
1. Стислий опис судового провадження.
14.07.2025 до ВАКС надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 (далі-заявник) в інтересах власника майна ОСОБА_3 про часткове скасування арешту майна, для розгляду якого відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) і протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено слідчого суддю ОСОБА_1 , яким здійснено судовий розгляд 17.07.2025.
2. Короткий виклад клопотання і позицій учасників судового провадження.
2.1. В клопотанні заявник просив «Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 від 16 червня 2025 року у кримінальному провадженні №52024000000000612 від 21.11.2024 року у справі №991/5951/25 в частині заборони користуватися автомобілем «VOLKSWAGEN PASSAT» з д.н.3. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 »,
що обґрунтовувалось зокрема таким: «На підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 від 13 травня 2025 року у кримінальному провадженні №52024000000000612 від 21.11.2024 року, 12 червня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1, детективом Національного бюро Другого підрозділу детективів першого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 , було проведено обшук.
Крім цього 12 червня 2025 року було проведено обшук та вилучення автомобіля «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_3 дозвіл на проведення обшуку якого в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного сулу від 13 травня 2025 року у кримінальному провадженні №52024000000000612 від 21.11.2024 року, не надано.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_5 від 16 червня 2025 року у кримінальному провадженні №52024000000000612 від 21.11.2024 року, клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000612 задоволено. Накладено арешт (із забороною відчужувати, розпоряджатися та користуватися) на майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 , а саме на: мобільний телефон iPhone 14 S/N: НОМЕР_4 ІМЕН: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 ; грошові кошти у сумі 367 600 гривень та 24 950 доларів США; авто VOLKSWAGEN PASSAT з д.н.з. НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_2 …
Вважаю, що накладення арешту у цьому випадку є не співмірним з завданням Звертаю увагу суду на те, що потерпілого у кримінальному провадженні немає, цивільний позов заявленим бути не може. В порушення вимог статті 170 КПК України, арешт накладено без належного обґрунтування необхідності збереження речових доказів або забезпечення конфіскації. Органом досудового розслідування не надано доказів, на підтвердження того, що майно (автомобіль) є предметом або знаряддям кримінального правопорушення, тобто має місце недоведеність причетності майна до злочину. Майно належить добросовісному набувачу - арешт порушує права співвласника, який не є стороною кримінального провадження. Ризики, на які посилається слідчий суддя є нічим не підтверджені»,
2.2. В судовому засіданні власник майна (підозрюваний) ОСОБА_3 підтримав клопотання і просив таке задовольнити. Представник власника майна (адвокат) ОСОБА_4 не прибув, надіславши заяву, де підтримав клопотання і просив таке задовольнити, здійснивши судовий розгляд за його відсутності.
Детектив НАБУ ОСОБА_6 , який входить до групи детективів у кримінальному провадженні №52024000000000612 від 21.11.2024, за клопотанням якого накладено арешт, в судове засідання не прибув, проте подав заяву, де не заперечував проти скасування арешту в частині заборони користування автомобілем, й просив здійснити судовий розгляд за його відсутності.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження.
Частиною 3 статті 132 КПК визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням
3.2. Відповідно до частини 1 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з частиною 2 статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 5 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 цієї статті (тобто арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з частиною 10 статті 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна., заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до частини 1 статті 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 цього кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини 4 статті 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
3.3. Згідно із частиною 1 статті 174 КПК, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом . Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Тобто учасники кримінального провадження, які подали клопотання про скасування арешту майна, повинні довести окрему або одночасну наявність фактів необґрунтованості накладення такого арешту та/ або відпадіння подальшої потреби в його застосуванні.
3.4. Згідно з наявними матеріалами суд встановив такі обставини:
12.06.2025 у кримінальному провадженні №52024000000000612 від 21.11.2024 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 27/ частиною 2 статті 15/ частиною 4 статті 369 КК. а саме в підбуренні громадянина ОСОБА_7 до надання неправомірної вигоди в розмірі 30 000 доларів США начальнику управління Державної судової адміністрації України ОСОБА_8 , заступнику Голови Державної судової адміністрації України, який виконує обов'язки Голови Державної судової адміністрації України ОСОБА_9 , а також іншим особам за забезпечення призначення ОСОБА_7 на посаду заступника начальника територіального управління Державної судової адміністрації України однієї з областей України, проте цей злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_3
12.06.2025 на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 13.05.2025 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого у ОСОБА_3 вилучено мобільний телефон iPhone 14 S/N: НОМЕР_4 IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 та грошові кошти у сумі 367 600 гривень та 24 950 доларів США.
12.06.2025 постановою детектива цей мобільний телефон та інформація, що на ньому міститься, визнано речовим доказом.
12.06.2025 на підставі ухвали слідчого судді ВАКС від 13.05.2025 проведено обшук автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT з д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , за результатами чого вилучено цей автомобіль, власником якого є ОСОБА_3 .
16.06.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_5 у справі №991/5951/25 накладено арешт (із забороною відчужувати, розпоряджатися та користуватися) на майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 , а саме на: - мобільний телефон iPhone 14 S/N: НОМЕР_4 IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 ; - грошові кошти у сумі 367 600 гривень та 24 950 доларів США; - авто VOLKSWAGEN PASSAT з д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ,
що обґрунтовувалось зокрема таким «(3.5) Арешт на грошові кошти та автомобіль необхідно накласти з метою забезпечення можливої конфіскації як виду покарання..
Під час встановлення правової підстави, що зумовлює арешт майна слідчий суддя зважає насамперед на те, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369 КК України. Санкція цієї статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Такий злочин, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до тяжких.
Тому, арешт рухомого майна обумовлюється можливим застосуванням до підозрюваного покарання у виді конфіскації майна. При цьому, слідчий суддя зважає на альтернативність такого виду покарання, однак на цей час позбавлений повноважень вирішувати питання доцільності чи недоцільності застосування покарання у майбутньому, а лише зважає на мету накладення арешту - забезпечення збереження цього майна до того часу поки відповідне рішення за результатами розгляду провадження не буде прийнято компетентним суб?єктом.
(3.6) Завдяки арешту буде досягнуто завдань, для виконання яких детектив звертається із клопотанням. Завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження. У випадку ненакладення арешту на майно слідчий суддя вважає обґрунтованою можливість його знищення, відчуження, приховування і псування. Такі ризики є реальним та випливають насамперед із можливої особистої зацікавленості ОСОБА_3 в уникненні зазначеного виду покарання за умови направлення обвинувального акта до суду та прийняття ним відповідного судового рішення…Заборона користування автомобілем у цьому випадку є доцільною, оскільки фактичне використання цього майна створює ризики потенційного пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди або неналежної експлуатації, тощо. Накладення арешту на майно не є припиненням або позбавленням права власності на нього. Такий захід є лише тимчасовим обмеженням права власності. Крім цього, слідчий суддя доходить висновку, що арешт у цьому випадку є достатнім для забезпечення конфіскації майна як виду покарання, є пропорційним втручанням у права власника майна, та не матиме надмірних наслідків для нього та інших осіб.»
3.5. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. В той же час обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96), та будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява № 8793/79).
Дослідивши клопотання з доданими матеріалами, суд вважає, що втручання у право власності власника майна пов'язано із здійсненням кримінального провадження щодо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, тому таке обмеження права власності не є свавільним та відповідає вимогам законності із дотриманням справедливого балансу між суспільним інтересом та захистом права власності особи, й застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна необхідне для досягнення мети цього кримінального провадження.
Разом з тим, в цьому випадку обмеження права власності в частині користування майном є очевидно непропорційним втручанням в права законного власника майна, яке призвело до неможливості власника добувати корисні властивості речей для задоволення його потреб, тоді як достатнім способом арешту буде заборона розпорядження майном та його відчуження з метою запобігання його зміні чи знищенню, оскільки розпорядження майном - це можливість його власника визначати долю такого майна, що зокрема полягає в можливості зміни фізичної сутності майна аж до його повного знищення або шляхом відмови від права на майно, а право відчуження полягає у можливості переходу прав власності від однієї особи до іншої.
3.6. Враховуючи вищенаведене, суд вважає необхідним задовольнити клопотання та скасувати арешт, накладений на автомобіль, в частині заборони користування таким.
Керуючись статтями 131, 132, 170-174, 309, 369-372, 532 КПК суд
Задовольнити клопотання та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.06.2024 у справі №991/5951/25, в частині заборони користування автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT з номерним знаком НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_2 .
Ухвала не підлягає оскарженню і набирає законної сили негайно після оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 22.07.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1 __________