Провадження № 33/821/367/25 Справа № 705/1812/25 Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП Головуючий у І інстанції Піньковський Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
18 липня 2025 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисника Іванова А.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 травня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. 00 коп.
Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 26 березня 2025 року близько 17 години 50 хвилин по АДРЕСА_3 , як колишня невістка ОСОБА_2 , вчинила відносно останньої домашнє насильство психологічного характеру, а саме штовхала її та ображала нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її фізичному та психологічному здоров'ю, а також стукала по вікнах. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану постанову та провадження у справі закрити.
Зазначає, що до матеріалів справи не долучено належних, допустимих та достатніх доказів, які дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Також, вважає, що обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зазначені в протоколі від 26 березня 2025 року не відповідають фактичним обставинам і суттєво відрізняються від змісту наданих пояснень іншими учасниками конфлікту.
На думку сторони захисту при розгляді даної справи суддею не було дотримано вимог ст. 280 КУпАП.
Вказує, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені свідки, потерпілий та поняті.
Стверджує, що ОСОБА_1 прибула до місця проживання ОСОБА_2 , оскільки її син перебував за місцем проживання остання.
Покликаючись на пояснення ОСОБА_2 , переконаний, що в протоколі відсутня інформація щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованих їй діянь. Відзначає, що в цих поясненнях не зазначено, що ОСОБА_1 когось штовхала, перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_2 .
Тобто обставини адміністративного правопорушення вчиненого ОСОБА_1 , зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають фактичним обставинам і суттєво відрізняються від змісту наданих пояснень іншими учасниками конфлікту.
Сторона захисту вважає, що суд першої інстанції фактично вийшов за межі наданих повноважень та редагував фабулу правопорушення, відображену в протоколі, та взяв до уваги неналежні та недопустимі докази, а саме пояснення осіб, які не відображені в протоколі про вчинення адміністративного правопорушення серії ВАБ №996849 від 26 березня 2025 року, що є недопустимим.
З цього приводу посилається на рішення ЄСПЛ у справах: «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016).
Також зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано в чому саме таке насильство полягало і яка шкода заподіяна, хоча це прямо випливає з диспозиції статті 173-2 КУпАП.
У даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 , у виді спричинення шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 , хоча і відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом «поза розумним сумнівом.
Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
У судове засідання потерпіла ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про час та місце судового засідання, не з'явилася, що відповідно до ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення захисника Іванова А.А., який підтримав вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п.п.4, 14 ч.1 ст.3 Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, домашнє насильство, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого, або можливість її заподіяння.
Слід вказати, що конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить. Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
Важливими елементами складу правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, є саме вчинення насильства у будь-якій формі його прояву та наслідки його застосування, які виражаються у заподіянні шкоди психічному або фізичному здоров'ю потерпілого, або можливого його заподіяння яке могло настати та не настало незалежно від волі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що психологічне насильство в частині висловлювання словесних образ, буде мати місце тоді, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З огляду на наведене, сам лише факт висловлювання, зокрема, словесних образ не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону.
Повертаючись до обставин цієї справи апеляційний суд зауважує, що особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що 26 березня 2025 року близько 17 години 50 хвилин по АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 , як колишня невістка ОСОБА_2 , вчинила відносно останньої домашнє насильство психологічного характеру, а саме штовхала її та ображала нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її фізичному та психологічному здоров'ю, а також стукала по вікнах.
Наведене знайшло своє відображення у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення.
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Разом з тим зазначені обставини в цьому протоколі не підтверджуються іншими доказами, на які послався суд першої інстанції.
При винесені постанови про накладення адміністративного стягнення суд першої інстанції покликався на пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілої.
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , 26 березня 2025 року, близько 17 год. 50 хвил. у неї виник конфлікт із колишнім чоловіком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , з приводу того, з ким залишиться дитина. У зв'язку з чим вона зайшла не територію проживання колишнього чоловіка з метою побачити свою дитину та почала стукати у вікна. Після чого з будинку вийшов колишній чоловік та попросив її покинути територію домоволодіння. Вона погодилась та пішла.
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_2 , 26 березня 2025 року, близько 17 год. 50 хвил. до домоволодіння, де вона проживає, прийшла її колишня невістка, ОСОБА_1 з працівниками поліції, які хотіли, щоб її син ОСОБА_3 показав їхнього спільного сина ОСОБА_4 . ОСОБА_3 , але пустив до будинку працівників поліції, для того, щоб вони пересвідчились, що дитина у безпеці та поспілкувалися з нею. Коли ОСОБА_3 разом з поліцейськими зайшли до будинку, в двір зайшла ОСОБА_1 та почала стукати по вікнам та виривати двері. На зауваження припинити ці дії, ОСОБА_1 не звертала уваги та продовжувала ображати нецензурною лайкою. Після цього ОСОБА_3 викликав поліцію.
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_3 , 26 березня 2025 року, близько 17 год. 50 хвил. до домоволодіння, де він проживає приїхала його колишня дружина ОСОБА_1 разом з працівниками поліції та хотіла, щоб він показав їх спільну дитину. Він запропонував працівникам поліції пройти до будинку та пересвідчитись, що дитина в безпеці. Колишню дружину він не захотів пускати до будинку. Коли працівники поліції зайшли у будинок, ОСОБА_1 почала стукати по вікнам та смикати за ручку дверей, на зауваження не реагувала. Після цього він викликав поліцію.
З показань особи, що притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої та свідка випливає, що між ними виникла конфліктна ситуація через протилежні інтереси і погляди з приводу виховання та утримання дитини.
З пояснень наведених осіб випливає, що ОСОБА_1 разом з поліцейськими прибула до місця проживання ОСОБА_2 з метою з'ясування питання місця перебування та стану дитини, в ході якого виник конфлікт.
Будь-яких об'єктивних даних, на підставі яких можливо прийти до висновку, що в ході цього конфлікту ОСОБА_1 штовхнула ОСОБА_2 не має.
З огляду на вказане, в діях ОСОБА_1 не вбачається ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
З фактичних даних форми оцінки ризиків вчиненого домашнього насильства, складений поліцейським ОСОБА_5 , неможливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У матеріалах справи відсутні фактичні дані, на підставі яких можливо прийти до висновку, що дії ОСОБА_1 викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, що є обв'язкою ознакою наявності в діях винної особи адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-2 КУпАП.
Заразом, відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»).
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
З огляду на викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Суддя суду першої інстанції всупереч вимогам ст.245 КУпАП не дав в повній мірі належної оцінки доказам у справі та безпідставно визнав ОСОБА_1 винуватим та притягнув до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, аналізуючи у сукупності викладені в протоколі обставини та докази по справі, апеляційний суд дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасування.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Іванова А.А. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 травня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.173-2 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173 - 2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф.Люклянчук