Справа № 162/602/25 Провадження №33/802/483/25 Головуючий у 1 інстанції:Цибень О. В.
Доповідач: Гапончук В. В.
21 липня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
судді - Гапончука В.В.,
за участю
захисника - Пасевича О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Пасевича О.П. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Любешівського районного суду Волинської області від 25 червня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ,
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп судового збору.
Згідно постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він ухилився від виконання передбачених ст. 150 СК України обов'язків щодо виховання своєї малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого остання 05.05.2025 в період часу з 18 по 19 год здійснювала написи чорним маркером на дерев'яних конструкціях дитячого майданчика в сел. Любешів по вул. Незалежності. У зв'язку з вказаним, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КпАП України.
Також відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №598424 від 22.05.2025 ОСОБА_1 ухилився від виконання передбачених ст. 150 СК України обов'язків щодо виховання своєї малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого остання 05.05.2025 в період часу з 18 по 19 год здійснювала написи чорним маркером на дерев'яних конструкціях дитячого майданчика в сел. Любешів по вул. Незалежності. У зв'язку з вказаним, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КпАП України.
Не погоджуючись з вказаною постановою захисник Пасевич О.П. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді та закри, не містить інформації, що саме малолітні діти ОСОБА_1 здійснювали написи чорним маркером на дерев'яних конструкціях дитячого майданчика. Отже достатніх доказів, які свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КпАП України, не надано суду, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь.
Відповідно до ст. 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 251 КпАП України обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КпАП України.
Так, ч. 1 ст. 184 КпАП України передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.
Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям, тощо), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні. одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх. А об'єктивна сторона за ч. 1 ст. 184 КУпАП полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги захисника фактично зводяться лише до заперечення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 184 КпАП України та до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.
Висновок суду першої інстанції підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну правову оцінку іправильно врахував обставини, зазначені у наданих доказах, а саме: протоколах про адміністративні правопорушення серії ВАД №598423 та серії ВАД №598424 від 22.05.2025, рапорті про прийняття та реєстрацію заяв в ІКС ІПНП ВПД №1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області 08.05.2025 за №3743, письмових поясненнях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та малолітнього ОСОБА_7 , рапорті поліцейського СРПП М. Куха, відеоматеріалах.
Поміж тим, наявні в матеріалах справи письмові пояснення свідків узгоджуються між собою та з відомостями встановленими відеозаписом, слугують належним підтвердженням обставин, які мали значення для вирішення справи та правильної кваліфікації вчинених ОСОБА_1 адміністративних правопорушень.
При цьому в апеляційній скарзі не наведено переконливих доводів, підтверджених відповідними доказами, які б давали апеляційному суду підстави ставити під сумнів правильно встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги стосовно того, що в постанові суду висновки не відповідають фактичним обставинам справи, є неспроможними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які є взаємодоповнюючими та не суперечать один одному.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, під час апеляційного перегляду не встановлено.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, врахував ступінь тяжкості вчинених правопорушень, особу порушника та наклав стягнення у мінімальних його межах, встановлених цим Кодексом. Саме таке покарання, на думку апеляційного суду, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 .
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,
Апеляційну скаргу захисника Пасевича Олександра Петровича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Любешівського районного суду Волинської області від 25 червня 2025 року стосовно ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В. В. Гапончук