Справа № 761/29474/25
Провадження № 1-кс/761/19499/2025
17 липня 2025 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023100100001357 від 20.04.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 362 КК України
В провадження слідчої судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023100100001357 від 20.04.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 362 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що слідчим відділом Шевченківського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100100001357 від 20.04.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 362 КК України.
У клопотанні прокурор зазначає, що попередньо встановлено, що група невстановлених осіб створила злочину схему щодо набуття фіктивних підстав, які в подальшому можуть бути ними використанні для реєстрації право власності за собою на нерухоме майно.
Так, група невстановлених осіб, з метою створення законних підстав для подальшого проведення реєстраційних дій щодо визнання права власності на приміщення (група приміщень) за адресою: м. Київ, вулиця Скоропадського Павла Гетьмана (минула назва Льва Толстого), будинок 15, група нежитлових приміщень 64 за ПП «АГРОПРОДПОСТАЧ» виготовили підроблене Свідоцтво про право власності видане нібито Головним управлінням комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради щодо виникнення у ПП «АГРОПРОДПОСТАЧ». Право власності на приміщення (група приміщень) за адресою: м. Київ, вулиця Скоропадського Павла Гетьмана (минула назва Льва Толстого), будинок 15, група нежитлових приміщень 64, на підставі наказу Головного управління комунальної власності № 197-В від 22.02.2007.
Як наслідок, отримавши вищевказане завідомо підроблене Свідоцтво про право власності, невстановлені особи, звернулись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 з метою проведення подальшої державної реєстрації право власності за ПП «АГРОПРОДПОСТАЧ».
В подальшому приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 здійснив реєстраційні дії щодо вищевказаних нежитлових приміщень та зареєстрував право власності на них за ПП «АГРОПРОДПОСТАЧ».
Як наслідок, невстановлені особи на підставі підроблених документів протиправно отримали у власність вищевказані нежитлові приміщення.
Як зазначає прокурор у клопотанні, у ході досудового розслідування отримано відповідь від Департаменту комунальної власності КМДА, який повідомив, що ПП «АГРОПРОДПОСТАЧ» не видавалось Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради Свідоцтва про право власності на групу нежитлових приміщень № 64 загальною площею 199,70 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 15, Літера Б .
На даний час власниками вищевказаної будівлі є ПП "АГРОПРОДПОСТАЧ", код ЄДРПОУ: 31989169.
Постановою в порядку ст. 98 КПК України вищевказані нежитлові приміщення, визнані в якості речових доказів по кримінальному провадженню так як вони є матеріальними об'єктами, які містять сліди кримінального правопорушення, а також отримані у власність внаслідок вчинення протиправних дій.
Прокурор у судове засідання не з'явився, в той же час прокурором ОСОБА_3 до суду подано заяву з додатками, у якій просив розглянути клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №12023100100001357 без його участі, клопотання просив задовольнити в повному обсязі.
З огляду на обставини викладені у клопотанні, його розгляд здійснюється без виклику володільця майна відповідно до ч.2 ст. 172 КПК України, якою визначено можливість розгляду клопотання прокурора про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Дослідивши клопотання, додані на його обґрунтування матеріали, документи, що надійшли на адресу суду, слідча суддя приходить до наступного висновку.
Із матеріалів клопотання вбачається, що слідчим відділом Шевченківського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100100001357.
07.07.2025 постановою прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , приміщення (група приміщень) загальною площею 199.7 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Скоропадського Павла Гетьмана (Голос., Солом., Шевч. р-ни), будинок 15, група нежитлових приміщень 64, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2877105680000, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Як на мету накладення арешту прокурор посилається на необхідність збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Згідно ч 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім того, при вирішенні клопотання прокурора, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Разом з цим, зважаючи на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя виходить з того, що критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчою суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження про який просить прокурор.
Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідча суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для задоволення клопотання та накладення арешту на майно, шляхом накладення заборони будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, а також із забороною користування будь-якими особами.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 170-173, 309, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідча суддя
Клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт на приміщення (група приміщень) загальною площею 199.7 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Скоропадського Павла Гетьмана (Голос., Солом., Шевч. р-ни), будинок 15, група нежитлових приміщень 64, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2877105680000, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншими особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямовані на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, а також із забороною користування будь-якими особами.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Слідча суддя ОСОБА_6