Справа № 761/29033/25
Провадження № 1-кс/761/19217/2025
11 липня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого 4 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України, в рамках кримінального провадження № 22025000000000743 від 21.06.2025, -
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання зазначено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000743 від 21.06.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
09.07.2025 о 13 год. 58 хв. ОСОБА_4 затримано за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369- 2 КК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369- 2 КК України.
З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших співучасників інкримінованого йому злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання за вищевказаними підставами та просив його задовольнити.
Захисник у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, подав відповідні письмові заперечення.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника.
Слідчий суддя, заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000743 від 21.06.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
09.07.2025 о 13 год. 58 хв. ОСОБА_4 затримано за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369- 2 КК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369- 2 КК України.
Частиною 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді на даному етапі кримінального провадження доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є його причетність до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.
Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а саме:
- трьома протоколами допиту свідка ОСОБА_7 від 23.07.2025, від 08.07.2025, від 09.07.2025, відповідно до яких свідок надав пояснення щодо відомих йому фактів та обставин вчинення злочину;
- протоколом огляду від 09.07.2025, відповідно до якого на мобільному телефоні «Iphone 14 Pro», який належить ОСОБА_4 , виявлено листування останнього з іншими фігурантами кримінального провадження щодо обставин вчинення злочинів;
- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, відповідно до яких отримано відомості про причетність ОСОБА_4 до вчинення злочинів;
- протоколом обшуку транспортного засобу ОСОБА_4 «Renault Logan», відповідно до якого в ході проведення обшуку виявлено та вилучено грошові кошти (долари США), які останній отримав в якості неправомірної вигоди за вчинення протиправних дій;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження обставини, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру від 09.07.2025, вчинив зазначені кримінальні правопорушення та на даному етапі досудового розслідування є достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри, оскільки в розпорядженні органу досудового розслідування є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному органом досудового розслідування.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369- 2 КК України.
Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованість.
Так, наявність ризику переховуватися від органів досудового слідства та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення. Усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу є підстави вважати, що ОСОБА_4 може виїхати за межі території України та переховуватися від органів досудового слідства та суду. Крім того, за версією органу досудового розслідування ОСОБА_4 у протиправній діяльності активно застосовував заходи конспірації, тому у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу матиме змогу використовувати вказані вміння і навики для переховування від слідства і суду
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України) зумовлений тим, що на цей час не встановлено всіх речей та документів, які можуть бути використані як докази обставин кримінального правопорушення. ОСОБА_4 , перебуваючи не під вартою, може знищити або сховати вказані матеріальні об'єкти та документи, які мають істотне значення.
Наявність ризику незаконно впливати на свідків, інших співучасників інкримінованого йому злочину (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що не встановлено та не допитано усіх осіб, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Перебуваючи не під вартою, ОСОБА_4 зможе вільно спілкуватись з такими особами, впливати на них шляхом тиску, погроз, підкупу чи іншим чином. Крім того, злочинна діяльність ОСОБА_4 може свідчити про його зв'язки з керівниками органів влади, а також іншими особами, тому у разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу може використовувати їх для впливу на свідків, а також з метою уникнення кримінального покарання іншим чином.
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Підставою вважати обґрунтованим ризики перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) вказує те, що підозрюваний може намагатись створити штучні докази та підбурювати осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій. Також зазначений ризик може бути реалізований підозрюваним шляхом зловживання процесуальними правами шляхом неявки для проведення слідчих дій у справі чи затягуванні з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов'язковим під час проведення досудового розслідування. Окрім цього, перебуваючи на волі, підозрюваний зможе попередити інших учасників злочину, які наразі не встановлені органом досудового розслідування, надавши їм відповідні настанови та поради, щодо подальших спільних дій, а також обговорити з ними спільну версію своєї невинуватості у злочинах, перешкоджати провадженню іншим чином.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та наявними міжнародними контактами на території Республіки Білорусь та рф.
Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Таким чином, в судовому засіданні підтверджується наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Метою застосування на стадії досудового розслідування запобіжного заходу відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав прокурор у клопотанні.
Підозрюваний відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України відноситься до осіб, до яких можливо бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , обставини вчинення злочину та його наслідки і суспільну небезпеку, особу підозрюваного, а також те, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, зазначених у клопотанні, для запобігання яких слідчий суддя вважає недостатнім застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Крім того, слідчий суддя вважає, що обставина, яка виправдовує тримання особи під вартою, належить введений в країні з 24.02.2022 воєнний стан в зв'язку із військовою агресією рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
У зв'язку з наведеним, клопотання в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 ЦПК України, наявність яких встановлена в судовому засіданні.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо розміру застави.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Однак, згідно ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи обставини кримінального провадження, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 114-1 КК України, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 309 КПК України, суд, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 13 год. 58 хв. 09.07.2025, тобто по 06 вересня 2025 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали - по 06.09.2025.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1