Провадження №2-а/760/758/25
Справа №303/6904/24
22 липня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Усатової І.А.,
при секретарі - Омельяненко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського четвертої роти батальйону Управління патрульної поліції у Закарпатській області Головки Івана Васильовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся із позовом поліцейського УПП у Закарпатський області Головки І.В., ДПП у якому просив cкасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2756631 від 04.08.2024 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що поліцейським УПП в Закарпатській області Головком І.В. складено постанову серії ЕНА № 2756631 від 04.08.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності, за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Із зазначеною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення він не згоден, оскільки вважає себе таким, що не вчиняв адміністративного правопорушення, а постанову серії ЕНА № 2756631 від 04.08.2024 необґрунтованою, безпідставною, складеною з істотним порушенням його прав.
Зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, однак доказів скоєного правопорушення поліцейським, який складав постанову про притягнення до адміністративного правопорушення, надано не було.
Посилається, що розгляд справи взагалі не проводився як такий, будь-які його заяви, клопотання не розглядались, докази правопорушення не вивчались та не оцінювались, а тому діючи упереджено, що не відповідає вимогам п. 10 Розділу ІІІ Інструкції.
Стверджує, що він не керував транспортним засобом «BMW 3181», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Більш того, вказаний в постанові автомобіль взагалі не здійснював рух та іншого не доведено працівником поліції.
Вказує, що в п.7 оскаржуваної постанови не вказано чи здійснювався відеозапис, якщо так, то за допомогою якого технічного засобу тощо, тобто постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, а будь-які відеозаписи, здійснені інспектором поліції під час документування правопорушення, не відповідають вимогам КУпАП та не можуть бути застосовані як докази, оскільки вони не вказані у відповідній постанові, тобто не є належними.
Зазначає, що поліцейським проведено розгляд справи не у відповідності до ст. 245-252, 276-279, 280 КУпАП, та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, чим було грубо порушено його права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Посилається, що інспектор із незрозумілих причин не обмежився усним зауваженням про малозначності вчиненого адміністративного правопорушення.
З огляду на наведене, позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.08.2024 справу передано на розгляд до Солом'янського районного суду міста Києва.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04.11.2024 було відкрито провадження у справі та розгляд призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивачу судом було надіслано копію ухвали суду від 04.11.2024. Відповідачам судом було надіслано копію ухвали суду від 04.11.2024 та копію позовної заяви із додатками.
24.09.2024 представником відповідача-2 було подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він проти позовних вимог заперечував.
Свої заперечення мотивував тим, що 04.08.2024 під час несення служби в м. Мукачево по вул. Свято-Михайлівська, буд. 14-А інспектором патрульної поліції в Закарпатській області Головкою І.В. було виявлено транспортний засіб «BMW 318 І», д.н.з. НОМЕР_2 , який здійснював рух з неосвітленим номерним знаком, чим порушив вимогу пункту 2.9.в ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Вказує, що на підставі п. 2 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію України» поліцейський здійснив зупинку вищевказаного транспортного засобу «BMW 318 І», д.н.з. НОМЕР_2 . Водієм даного транспортного засобу виявився позивач.
Зазначає, що інспектор належним чином представився, пояснив суть правопорушення, попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 ПДР України.
Після дослідження доказів скоєння позивачем порушення вимог пункту 2.9.в ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а саме факт керування транспортним засобом «BMW 318 І», д.н.з. НОМЕР_2 , з неосвітленим номерним знаком, водію було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. На підставі викладеного, поліцейським прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 1 190 грн та винесено постанову серії ЕНА № 2756631 від 04.08.2024 за вчинення вищеназваного адміністративного правопорушення.
Посилається, усі доводи позивача були взяті до уваги про розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Стверджує, що доводи позивача про нездійснення поліцейським розгляду справи, а також не керування ним транспортним засобом спростовуються відеозаписом, доданим до відзиву.
Вказує, що поліцейським також було виявлено ознаки керування відповідачем т/з у стані алкогольного сп'яніння та після проходження відповідного тесту результат склав 2,11 проміле, тобто позивачем було вчинено декілька правопорушень, а тому поліцейський вважав недопустимим обмежитися лише усним зауваженням.
Тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
18.10.2024 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області надіслано за належністю відзив на позовну заяву відповідача-2, який є аналогічний змісту попереднього.
Оскільки розгляд справи відбувається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, то сторони у судове засідання не викликалися.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 04.08.2024 відносно позивача працівником поліції було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а саме за те, що 04.08.2024 близько 22 год 22 хв у м. Мукачево по вул. Свято-Михайлівська, 14-А, ОСОБА_1 керував «BMW 318 І», д.н.з. НОМЕР_2 , з неосвітленим номерним знаком (відео 471618, 471595), чим порушив п.2.9.в ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 190 грн.
Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 2.9. «в» ПДР визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Диспозиція частини 1 статті 121-3 КУпАП визначає відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Положеннями п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 07.11.2015 року №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
За правилами ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
У позовній заяві позивач зазначає, що транспортний засіб «BMW 318 І», д.н.з. НОМЕР_2 , не рухався.
Водночас такі твердження спростовуються наданими до позову відеозаписами зі службового автомобіля та нагрудної камери поліцейського, які підтверджують як рух позивача на транспортному засобі «BMW 318 І», д.н.з. НОМЕР_2 , так і відсутність освітлення лівої частини заднього номерного знаку.
Посилання на такі відеозаписи безпосередньо є у оскаржуваній постанові, що судом було зазначено вище.
У даному випадку закінчений склад правопорушення, з огляду на конструкцію правової норми, настає з того моменту коли особа рухалась на транспортному засобі з неосвітленим номерним знаком.
Тому суд відхиляє доводи позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки вина у адміністративному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, може бути виражена як у формі умислу, так і у формі необережності, а адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП накладається, серед іншого, саме за керування водієм транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.
З огляду на це, факт порушення позивачем п. 2.9.в ПДР є доведеним, а тому інспектором правильно було установлено наявність складу адміністративного правопорушення та кваліфіковано дії позивача за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Безпідставними є також доводи позивача про те, що поліцейський порушив процесуальний порядок розгляду справи.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, зокрема, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
За правилами ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
У наведених положеннях правових норм визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
У постанові від 17 липня 2019 року у справі № 655/470/16-а Верховний Суд підкреслив, що стаття 278 КУпАП вказує на те, що працівник патрульної поліції зобов'язаний дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.
Тож, положення КУпАП закріплюють процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, та містить застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Недотримання інспектором поліції у процесі винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, визначеної КУпАП процедури призводить до порушення права особи приймати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення та інших прав, визначених статтею 268 КУпАП , що є підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення
Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20 березня 2018 року № 690/233/17 та від 31 січня 2019 року №760/10803/15-а.
При цьому, суд підкреслює, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався у встановленому зазначеними приписами законодавства спрощеному порядку, тому твердження позивача про те, що під час розгляду справи поліцейським не вжито всіх заходів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи є помилковими.
Також слідчий суддя відхиляє доводи позивача про те, що поліцейський не обмежився усним зауваженням у зв'язку із малозначністю правопорушення, оскільки застосування певного виду стягнення та ухвалення рішення про звільнення особи від відповідальності у зв'язку із малозначністю діяння належить виключно до дискреційних повноважень поліцейського.
У цій справі поліцейський на підставі повного та всебічного розгляду справи ухвалив рішення накласти на позивача стягнення у вигляді штрафу розміром 1 090 грн., що відповідає його повноваженням та санкції ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає в частині вимог до відповідача-1.
Щодо позовних вимог до поліцейського УПП у Закарпатський області Головки І.В.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням, що міститься у п. 7 ч. 1 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ст. 245 Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами п. 5 ст. 213 КпАП України справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають:
1) центральний орган управління поліцією;
2) територіальні органи поліції.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Стаття 222 КпАП України встановлює, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, частина друга статті 44-3, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Приписами ч. 3 статті 288 КпАП України визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 121-3 КпАП України, інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за № 724/716/16-а.
Так, Верховний Суд у вказаних справах вказав, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Суд приходить до висновку, що органом Національної поліції у даній справі є Департамент патрульної поліції та судом було здійснено розгляд справи по суті заявлених вимог саме до відповідача Департаменту патрульної поліції, як суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги до поліцейського УПП у Закарпатський області Головки І.В. не підлягають задоволенню, оскілки пред'явлені до неналежного відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, відносяться на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 121, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського четвертої роти батальйону Управління патрульної поліції у Закарпатській області Головки Івана Васильовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Усатова І.А.