Справа № 758/4624/25
07 липня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді Левицької Я.К.,
за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2025 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 03.06.2024-100003031 від 03.06.2024 року в розмірі 20 701,99 грн, а також судового збору в сумі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 03.06.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 03.06.2024-100003031. Відповідно до умов вказаного договору відповідачеві надано кредит у розмірі 8 000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 03.06.2024, строком на 112 днів, з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту, включаючи всі транші (залишку від всієї суми кредиту), на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку. Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 10% від суми кредиту та дорівнює 800,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні, нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, що підтверджується квитанцією про перерахунок коштів. Проте відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим станом на 22.09.2024 у нього утворилась заборгованість у розмірі 20 701,99 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 7 390,26 грн та заборгованості по процентах у розмірі 9 311,73 грн, по сплаті неустойки - 4 000 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.
07.04.2025 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
26.05.2025 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, у якому сторона відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті послуг на надання правничої допомоги у розмірі 6 000 грн. Представник відповідача посилається на те, що позивачем не представлено доказів укладення кредитного договору № 03.06.2024-100003031 від 03.06.2024 року, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства. Наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та є неналежним доказом укладення договору. Позивачем разом з позовною заявою надано копію квитанції Liqpay, яка не відповідає вимогам чинного законодавства для первинних бухгалтерських документів. З наданої квитанції слідує, що грошові кошти нібито перераховані через невстановленого посередника, проте у наданому позивачем кредитному договорі відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором. У вказаній квитанції відсутній підпис працівника банку відповідального за проведення операції, не зазначено найменування банку отримувача коштів. Доказів того, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить або використовувався відповідачем матеріли справи не містять. Отже, позивачем не надано до суду належного та допустимого доказу нібито отримання відповідачем коштів від позивача. Позивачем не надано детального розрахунку, який зокрема включав би суми щомісячного платежу, суми погашеного тіла кредиту та відсотків. Також посилається на те, що нарахування пені у період дії карантину та воєнного стану на території України - незаконне. Є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» і умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,5 %.
30.05.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, у якій зазначено, що вказана у відзиві судова практика є нерелевантною до спірних правовідносин. Позивач перерахував грошові кошти на зазначений відповідачем у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору, банківський рахунок. Факт перерахування коштів підтверджується квитанцією Liqpay. Дана квитанція відповідає вимогам Закону України «Про платіжні послуги». Квитанція підтверджує не тільки ініціювання платіжної операції, але й її успішне здійснення. При цьому еквайр зобов'язаний надати держателю платіжної картки (платнику) квитанцію платіжного терміналу (пункти 156, 160 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.07.2022 р. №164. З урахуванням цього, надані позивачем документи у своїй сукупності доводять як факт виконання ТОВ «Споживчий центр» своїх зобов'язань за кредитним договором, так і факт невиконання відповідачем його зобов'язання щодо повернення кредиту. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв. Процентна ставка у 1,5 % є застосовною та законною для договорів, укладених до 24.12.2023 року. Натомість, Кредитний договір № 03.06.2024-100003031 було укладено 03.06.2024 року. Звертає увагу на те, що дії відповідача із часткової сплати боргу у сумі 4 769,74 грн, що відбулась 30.06.2024 року є визнанням існування такого боргу. Крім того, позивач, враховуючи позицію відповідача, а також необхідність формування та отримання від контрагентів додаткових доказів (довідки ТОВ «Старт мобайл», Log File, картки субконто та інші), не міг їх подати разом із позовною заявою. Відтак, сторона позивача просить суд поновити позивачу строк для подання доказів та прийняти їх. Також представником відповідача заявлено клопотання про зменшення витрат відповідача на правничу до 3 000 грн.
04.06.2025 року до суду надійшла заява представника відповідача про виключення документів, поданих позивачем разом з відповіддю на відзив із числа доказів по справі як такі, що отримані з порушенням норм ЦПК України.
Суд, з метою забезпечення принципу змагальності сторін, враховуючи те, що надання додаткових доказів позивачем обумовлено необхідністю заперечення позиції відповідача, наведеної у відзиві на позовну заяву, задовольнив клопотання представника позивача про поновлення строку для подання доказів, прийняв їх та відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про виключення документів, поданих позивачем разом з відповіддю на відзив із числа доказів по справі.
У судове засіданні представники сторін не з'явились, просили здійснювати розгляд справи без їх участі.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 03.06.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі Кредитний договір № 03.06.2024-100003031 шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 03.06.2024 року; 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору № 03.06.2024-100003031 (кредитної лінії) від 03.06.2024 року; 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №03.06.2024-100003031 (кредитної лінії) від 03.06.2024 року.
Для того, щоб укласти кредитний договір в електронній формі позичальником ОСОБА_1 пройдено ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку.
Під час ідентифікації позичальника ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.
Згідно з п. 10.1. договору цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.
Закон України «Про електронні довірчі послуги» визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов'язки суб'єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.
Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.
Ідентифікація особи - процедура використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, в результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
Статтею 14 вищезазначеного Закону передбачено, що електронна ідентифікація здійснюється за допомогою засобів електронної ідентифікації, що підпадають під схему електронної ідентифікації, затверджену Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 Загальних положень Постанови Правління Національного банку України №32 від 17.03.2020, якою затверджено Положення про Систему BankID Національного банку України, встановлено наступні визначення:
- абонент-ідентифікатор - банк України, який є абонентом системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами системи BankID Національного банку;
- абонент системи BankID Національного банку (далі - абонент) - юридична особа резидент приватного або публічного права, яка має укладений Національним банком України (далі - Національний банк) договір приєднання до системи BankID Національного банку, та Національний банк;
- користувач системи BankID Національного банку (далі - користувач) - фізична особа, яка ініціювала ЕЗІ з використанням системи BankID Національного банку з метою отримання послуги від абонента - надавача послуг або контрагента абонента - надавача послуг зі спеціальним статусом.
Згідно з Порядком використання системи BankID Національного банку учасниками процесу взаємодії в системі BankID Національного банку є користувачі та абоненти.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» є абонентом системи BankID Національного банку з 26.10.2020, що підтверджується скріншотом з сайту https://bank.gov.ua.
Відповідно до ч. 3 ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Згідно з ч. 5 ст. 100 ЦПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Суд враховує те, що позивач подав до суду паперову копію електронного доказу і хоча сторона відповідача заперечує укладення кредитного договору № 03.06.2024-100003031 від 03.06.2024 року у такій формі, однак не надала відповідного клопотання про витребування оригіналу електронного доказу. Водночас у суду відсутні сумніви щодо невідповідності поданої паперової копії електронного доказу його оригіналу.
Як вбачається з матеріалів справи стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають кредитний договір № 03.06.2024-100003031 від 03.06.2024 року підписувались електронним підписом, а стороною відповідача підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який надсилався у смс-повідомлені на номер, вказаний останнім, як фінансовий.
За інформацією з Довідки ТОВ «Старт-мобайл» № 27.05-3 від 27.05.2025 року: «на номер абонента НОМЕР_2 03.06.2024 о 23:11:55 було доставлено SMS-повідомлення з текстом: «Код підтвердження: E276 для Договору».
При цьому, суд враховує те, що сторона відповідача не заперечує, що вказаний засіб зв'язку, а саме: номер телефону НОМЕР_3 належить відповідачу або що на час укладення кредитного договору № 03.06.2024-100003031 від 03.06.2024 року відповідач втратив вказаний засіб зв'язку.
Також відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID. В свою чергу, ТОВ «Споживчий центр» є абонентом-надавачем послуг системи BankID Національного банку.
При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента-ідентифікатора позивачу) встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку.
Із урахуванням наведеного, суд вважає доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору (оферти) № 03.06.2024-100003031 від 03.06.2024 року в електронній формі.
Відповідно до умов зазначеного договору позичальнику надано кредит у розмірі 8 000,00 грн, строком на 112 днів, з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 1,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.
Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 1,24% = (11 078,93 /8 000)/112х100%).
Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту, включаючи всі транші (залишку від всієї суми кредиту), на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку. Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 10% від суми кредиту та дорівнює 800,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Згідно п. 3.1. такого договору кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_5.
Згідно з п. 4.3. договору днем надання кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання кредиту, днем/датою надання кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої кредитодавцем платіжної операції з надання кредиту не з вини кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним договором, включаючи обов'язок кредитодавця з надання кредиту. Неможливість видачі кредиту готівкою у зв'язку з нез'явленням позичальника для її отримання у дату надання/видачі кредиту, зазначену в заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним договором, включаючи обов'язок кредитодавця з надання кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний договір є розірваним та припиненим з дати надання/видачі кредиту, зазначеної в заявці у випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.
Відповідно до п. 6.1. договору позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором, - негайно, з моменту пред'явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Згідно з п. 9.1. договору у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка згідно з п.7.6. кредитного договору. Також позичальник, який прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми (база розрахунку) у розмірі, встановленому у заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Позивач підтверджує квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» № 2471036664 перерахування кредитних коштів в сумі 8 000 грн відповідачу на картковий рахунок № НОМЕР_1 за допомогою інтернет-еквайрингу -Liqpay.
При цьому, відповідачем при оформленні заявки кредитного договору № 03.06.2024-100003031 зазначено повний номер картки (№ 4441 11*48), але відповідно до Постанов Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий фінансовий кредит)» від 03.11.2021 № 113, «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 № 705 та «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» від 29.07.2022 № 164 позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.
Дана квитанція відповідає вимогам Закону України «Про платіжні послуги». Квитанція підтверджує не тільки ініціювання платіжної операції, але й її успішне здійснення. При цьому еквайр зобов'язаний надати держателю платіжної картки (платнику) квитанцію платіжного терміналу (пункти 156, 160 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.07.2022 р. № 164.
У зв'язку з наведеним, квитанція АТ КБ «Приватбанк» № 2471036664 про перерахування коштів є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором.
Отже, позивачем виконано свої зобов'язання за договором, шляхом перерахування обумовленої договором суми коштів на рахунок позичальника. Однак відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та належним чином їх не виконує.
Згідно з довідкою-розрахунком позивача станом на 22.09.2024 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 20 701,99 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 7 390,26 грн, по процентах у розмірі 9 311,73 грн, по неустойці у розмірі 4 000 грн. При цьому, проценти по кредиту нараховані за період з 07.06.2024 року по 22.09.2024 року.
Представник відповідача, заперечуючи позовні вимоги, посилається на те, що відповідачем не надано детального розрахунку заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком клієнтом під час відкриття рахунку.
Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.
Згідно пункту 2 статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема, за рішенням суду.
Таким чином, виписка по рахунку клієнта належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.
Окрім того, згідно пункту 5 ч. 1 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» до надавачів платіжних послуг належать фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг. Частиною 3 ст. 10 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що фінансові установи мають право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг лише після отримання ними ліцензії відповідно до цього Закону (крім банків) та за умови включення до Реєстру, якщо інше не передбачено цим Законом.
Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.
Крім того, позивачем надано до відповіді на відзив картку субконто Контрагенти, Договори, за 03.06.2024 -27.05.2025 по контрагенту ОСОБА_1 , зі змісту якої вбачається детальний розрахунок заборгованості та проведеної сплати ОСОБА_1 платежів за кредитом.
Також представник відповідача посилається на незаконність нарахування неустойки у розмірі 4 000 грн у період дії карантину та воєнного стану.
Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом встановлено, що умовами кредитного договору № 03.06.2024-100003031 від 03.06.2024 року, зокрема пунктом 13 заявки, передбачено, що неустойка становить 80 грн. та нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до довідки-розрахунку позивача станом на 22.09.2024 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість по неустойці у розмірі 4 000 грн.
Суд враховує те, що пунктом 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Відповідно до постанови Кабінет Міністрів України № 651 від 27.06.2023 року «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Кредитний договір № 03.06.2024-100003031, укладений між сторонами 03.06.2024 року, відтак положення п. 15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Також, відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Однак, суд звертає увагу на те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування». Зокрема, Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» були викладені в новій редакції.
Пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла до 24.12.2023) передбачав звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період дії воєнного стану. Проте, з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», цей пункт було змінено.
Нова редакція пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (діюча з 24.12.2023) встановлює, що споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов'язань лише за договорами про споживчий кредит, укладеними до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".
Датою набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року.
Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року (24.12.2023 + 30 днів).
У даній справі кредитний договір № 03.06.2024-100003031, укладений між сторонами 03.06.2024 року.
Отже, оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» до відповідача, ОСОБА_1 , не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит.
При цьому, варто окремо наголосити, що положення пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України мають загальний характер та стосуються всіх категорій грошових зобов'язань, незалежно від їх природи. Водночас, у даній справі йдеться саме про правовідносини, що виникли з договору про споживчий кредит, тобто, такі правовідносини підпадають під спеціальне правове регулювання, яке міститься у Законі України «Про споживче кредитування».
Відповідно до загальновизнаного принципу lex specialis derogat legi generali (спеціальний закон скасовує дію загального), у випадку конкуренції між загальною нормою ЦК України та спеціальними положеннями галузевого закону перевага надається саме спеціальній нормі. Закон «Про споживче кредитування» у чинній редакції містить чітке застереження щодо строків дії звільнення споживача від відповідальності, а саме, що такі пільги застосовуються виключно до договорів, укладених до 23 січня 2024 року включно.
Відтак, застосування загальної норми пункту 18 Прикінцевих положень ЦК України до договору, який укладено після цієї дати (як у даному випадку, 28 лютого 2024 року), є юридично необґрунтованим, суперечить нормам спеціального законодавства та свідчить про неправильне тлумачення правових норм судом першої інстанції.
Крім того, суд звертає увагу на те, що умовами самого кредитного договору № № 03.06.2024-100003031 від 03.06.2024 року передбачено право банку на стягнення пені.
З огляду на вищенаведене, оскільки відповідач ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору в частині своєчасного погашення кредиту та сплати процентів, а сам договір укладено після встановленої законодавством граничної дати 23 січня 2024 року, положення про звільнення від відповідальності на неї не поширюються. Водночас, право ТОВ «Споживчий центр» на стягнення пені передбачене умовами договору, а отже, вимоги останнього щодо стягнення пені є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо заперечення представником відповідача розміру денної процентної ставки, судом встановлено наступне.
В обґрунтування своєї позиції представник відповідача посилався на те, що договір № 03.06.2024-100003031 від 03.06.2024 укладався після набуття чинності Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,5 % є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX доповнено розділі IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17 такого змісту: «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %».
Також зазначеним законом доповнено частиною 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», за якою: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %».
Датою набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року.
Таким чином, з 24.12.2023 до 22.04.2024, тобто перших 120 днів з дати набрання чинності вищезазначеного закону, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %; з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно, тобто протягом наступних 120 днів, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 %. З 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки, не може перевищувати 1 %.
Кредитний договір № 03.06.2024-100003031 укладений між сторонами 03.06.2024 року, відтак встановлення у такому договорі денної процентної ставки на рівні 1,5 % відповідало вимогам чинного законодавства.
Також, суд враховує те, що 30.06.2024 року відповідачем проведено сплату боргу у сумі 4 769,74 грн, що додатково свідчить про визнання відповідачем укладення кредитного договору № 03.06.2024-100003031 від 03.06.2024 року, визнання умов такого договору та часткове виконання ОСОБА_1 договірних зобов'язань.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи відповідно до статті 79 ЦПК України.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе за договором зобов'язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 03.06.2024-100003031 від 03.06.2024 року у заявленому розмірі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00009356 від 28.03.2025.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі
2 422,40 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 142, 247, 258-259, 263-265, 267, 268, 272-273, 354-355, 435 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 03.06.2024-100003031 від 03.06.2024 року в розмірі 20 701 (двадцять тисяч сімсот одна) грн 99 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, місто Київ, вул. Саксаганського, будинок 133-А, код ЄДРПОУ 37356833;
відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повний текст рішення суду складено 07.07.2025 року.
Суддя Я.К. Левицька