Справа № 732/557/25 Головуючий у 1 інстанції Бойко А. О.
Провадження № 33/4823/604/25
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
22 липня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участю особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 18 червня 2025 року,
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України,проживаючий в АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн.
Як встановив суд, 06 квітня 2025 року о 01 год. 07 хв., у м. Городня по вул. Мирославській, 1А, Чернігівського району, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Range Rover», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу та медичного огляду ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну, необґрунтовану та закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Акцентує увагу на тому, що зупинка транспортного засобу на відео, що надано до суду не зафіксована, а тому вимоги поліції про проходження огляду на стан сп'яніння він не зобов'язаний був виконувати. При цьому вказує, що йому не було роз'яснено процесуальні права та не відсторонено від керування транспортним засобом, а тому вважає, що його було безпідставно притягнуто до адмінвідповідальності, за обставин наведених у протоколі.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний в тому числі з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом першої інстанції вимоги зазначених норм Кодексу України про адміністративні правопорушення не дотримані в повному обсязі.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №292128 від 06.04.2025 року, ОСОБА_1 06 квітня 2025 року о 01 год. 07 хв., у м. Городня по вул. Мирославській, 1А, Чернігівського району, керував транспортним засобом «Range Rover», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу та медичного огляду ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи та не узгоджується із наявними в матеріалах справи доказами, які були неповно досліджені судом з точки зору їх допустимості.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.
Суд першої інстанції, як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, послався на дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення відносно останнього та на відеозаписи вказаної події.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735.
Згідно п. 6 розділу І Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Системний аналіз даної норми закону дозволяє суду зробити висновок про те, що відповідальність несе особа, яка керує транспортним засобом, тобто, переміщує його в просторі шляхом певних дій.
Таким чином, відповідальність за ст. 130 КУпАП настає лише у випадках керування транспортним засобом водієм в стані алкогольного чи іншого сп'яніння.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 категорично заперечував факт керування ним транспортним засобом, пояснював, що знаходився біля автомобіля у стані алкогольного сп'яніння, але їм не керував. Зазначав, що він разом із дружиною після робочого дня залишились у приміщенні магазину, який на приватній власності належить останній та вживали алкогольні напої. Через значний проміжок часу він вийшов з приміщення на вулицю, де стояв припаркований автомобіль, щоб взяти цигарки та побачивши, що до нього прямує службовий автомобіль працівників поліції, злякався та одразу побіг знов в приміщення, оскільки діяла комендантська година і він розумів, що за її порушення є відповідальність. Пропозицію працівників поліції щодо проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння вважає незаконною, оскільки він не був у якості водія, а тому відмовився проходити огляд на стан сп'яніння. Проте, поліцейські склали на нього протокол.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції прийшов до висновку та зазначив у мотивувальній частині постанови, що із переглянутих відеозаписів на DVD-диску, долученому до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що водій транспортного засобу «Range Rover», номерний знак НОМЕР_1 , рухався на вказаному автомобілі, не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу та зупинився.
Проте, такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки суперечить доказам, дослідженим в ході апеляційного розгляду.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи працівників поліції.
Матеріали справи, в тому числі і відеозаписи працівників поліції не містять достатніх та переконливих доказів того, що ОСОБА_1 перед тим, як до нього під'їхали на службовому транспортному засобі працівники поліції, керував автомобілем.
Відеозаписи інформації про рух транспортного засобу саме марки «Range Rover», номерний знак НОМЕР_1 та керування ним апелянтом не містять. При цьому, ідентифікувати транспортний засіб, який переслідували працівники поліції із даних відеозаписів неможливо.
Більш того, автомобіль «Range Rover», номерний знак НОМЕР_1 , до якого під'їхали працівники поліції, перебуває біля приміщення магазину у нерухомому стані та взагалі із вимкненими світловими приборами.
На відеозаписах видно, що після прибуття працівників поліції, перебуваючи поряд з даним автомобілем, ОСОБА_1 намагається якомога швидко зайти в приміщення та у подальшому факт керування транспортним засобом категорично заперечує.
Транспортний засіб повинен бути зупинений, тобто, до самої зупинки мав знаходитись в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли він рухається, а саме перебування особи біля свого транспортного засобу склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не утворює.
Таким чином, відеозаписами працівників поліції, які є об'єктивними доказами у справі, не підтверджено факт керування ОСОБА_1 вказаним автомобілем, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Однак, в порушення вимог статті 256 КУпАП посадовою особою поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не встановлено особу, щодо якої складено протокол, оскільки у протоколі зазначено по батькові цієї особи - « ОСОБА_2 », в той час як правильні анкетні дані такої особи - ОСОБА_1 , що було встановлено в апеляційному суді.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів cуд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Зазначене викладено в п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України».
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь.
Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, яка притягається до відповідальності тлумачаться на її користь, та те, що ОСОБА_1 не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, категорично заперечує факт керування автомобілем, апеляційний суд приходить до висновку, що його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не доведена достатніми, допустимими та достовірними доказами.
За таких обставин, апеляційний суд немає процесуально-правових підстав для відхилення доводів апелянта, відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню.
Тому, ураховуючи практику ЄСПЛ та загальні принципи судочинства, апеляційний суд констатує істотні порушення при оформленні працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи, на що суд першої інстанції не звернув уваги, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу даного адмінправопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 18 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач