22 липня 2025 року м.Суми
Справа №577/1241/15-ц
Номер провадження 22-ц/816/663/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 червня 2024 року у складі судді Буток Т.А., постановлену у м. Конотоп Сумської області,
за заявою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого листа
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2024 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа.
Заяву мотивовано тим, що на підставі рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2015 року судом було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором SUKWGA0000000001 від 16 липня 2008 року в розмірі 3197174,65 грн, а також 2 257,63 грн судового збору, всього 321972,28 грн.
07 липня 2020 року виконавчий лист № 577/1241/15-ц пред'явлено до виконання до Конотопського ВДВС у Конотопському районі Сумської області Північно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Суми).
Постановою державного виконавця від 16 грудня 2020 року виконавчий документ повернуто стягувачу. Станом на 07 червня 2024 року вказана постанова та виконавчий документ на адресу АТ КБ «ПриватБанк» не надходили.
Листом від 05 червня 2024 року № 49268 Конотопський ВДВС повідомив банк про те, що виконавчий документ № 577/1241/15-ц та постанова про повернення виконавчого документа стягувача направлено на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.
Зазначало, що виконавчий документ до АТ КБ «ПриватБанк» не надходив, був втрачений при пересилці.
Вказувало, що рішення Конотопського міськрайонногосуду Сумської області від 28 грудня 2015 року на теперішній час боржником не виконано.
Посилаючись на вищевказані обставини, просило суд видати дублікат виконавчого листа, виданого на підставі рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2015 року у цивільній справі № 577/1241/15-ц за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №SUKWGA0000000001 від 16 липня 2008 року у розмірі 319714,65 грн та судового збору у розмірі 2257,63 грн.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 червня 2024 року заяву АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Видано АТ КБ «ПриватБанк» дублікат виконавчого листа, виданого на підставі рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором SUKWGA0000000001 від 16.07.2008 року в розмірі 319 7174,65 грн.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
У доводах апеляційної скарги зазначає, що заявником не надано суду належних доказів, що підтверджують втрату оригіналу виконавчого листа, не подано клопотання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув, не перевірив чи перебував виконавчий лист на виконанні, коли його повернуто і з яких підстав та дійшов неправомірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Від АТ КБ «Приват Банк» надійшла до суду заява, в якій просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що оригінал виконавчого документа втрачено, рішення суду не виконано, строк його виконання не закінчено, а тому наявні підстави для видачі дублікату виконавчого листа.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Із наведеними конституційними положеннями кореспондується частина 1 ст. 18 ЦПК України, якою передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року в справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
У частині 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.
За приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до п. 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
ЦПК не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача або державного виконавця наводити причини втрати виконавчого листа.
За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого документу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат має повністю відтворювати втрачений виконавчий документ.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №SUKWGA0000000001 від 16 липня 2008 року у розмірі 319714,65 грн та судового збору у розмірі 2257,63 грн, всього 321972,28 грн.
На виконання вказаного рішення суду, 15 січня 2016 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області видано виконавчий лист у справі № 577/1241/15-ц .
Листом від 05 червня 2024 року № 25.2-30/49268 Конотопський ВДВС у Конотопському районі Сумської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомило АТ КБ «ПриватБанк» про те, що на виконанні відділу перебувало виконавче провадження № 62494691 з виконання виконавчого листа № 2/577/484/15, виданого 15 січня 2016 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №SUKWGA0000000001 від 16 липня 2008 року у розмірі 319714,65 грн та судового збору у розмірі 2257,63 грн, всього 321972,28 грн. 16 грудня 2020 року виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», копія постанови та виконавчий документ направлено на адресу стягувача рекомендованим поштовим відправленням за вихідним номером 43306/8 від 16 грудня 2020 року.
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 05 червня 2024 року №Е.16.0.0.0./4-240605/78265 виконавчий лист № 577/1241/15-ц за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №SUKWGA0000000001 від 16 липня 2008 року у розмірі 319714,65 грн та судового збору у розмірі 2257,63 грн, всього 321972,28 грн, не перебуває на зберіганні банку.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що стягувач отримав виконавчий документ та постанову про повернення виконавчого документу.
Отже, сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для видачі дублікату виконавчого листа, оскільки він був втрачений.
Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про пропуск стягувачем строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа та не подання ним клопотання про поновлення такого строку, з огляду на наступне.
Так, згідно з положеннями ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Разом з тим, указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2024 року в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на теперішній час його дію не припинено.
Особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Тобто, на час набрання вказаним законом чинності, строк для пред'явлення виконавчого листа № 2/577/484/15, який становив до 16 грудня 2023 року, не сплив.
З огляду на викладене, строки пред'явлення виконавчих документів до виконання в зв'язку із введенням в Україні воєнного стану перервані та на час розгляду заяви стягувача не спливли, а тому заявником обґрунтовано не ставилось питання про поновлення пропущеного строку для їх пред'явлення.
Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення.
Обов'язковість виконання рішення суду, яке набрало законної сили, закріплено в ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ЦПК України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Як вбачається з матеріалів справи, рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2015 року до цього часу не виконано.
Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 26 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов