Номер провадження: 22-ц/813/4334/25
Справа № 519/472/24
Головуючий у першій інстанції Лемець С. П.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
15.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу керівника Доброславської окружної прокуратури на ухвалу Южного міського суду Одеської області від 29 січня 2025 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом Доброславської окружної прокуратури до Южненської міської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та повернення земельних ділянок, -
У квітні 2024 року Доброславська окружна прокуратура звернулася до Южного міського суду Одеської області з позовом до Южненської міської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та повернення земельних ділянок.
Позов обґрунтовано тим, що 20.08.2020 року Южненською міською радою Одеської області прийнято рішення «Про затвердження звітів про експертну грошову оцінку земельних ділянок з кадастровими номерами 5111700000:02:007:0074, 5111700000:02:007:0075, які підлягають продажу громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 », зокрема про продаж ділянок несільськогосподарського призначення:
- для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації та обслуговування кафе-бару «Валерія»), з кадастровим номером 5111700000:02:007:0074 площею 0,0795 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації та обслуговування кафе-бару «Валерія»), з кадастровим номером 5111700000:02:007:0075 площею 0,0795 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
На виконання вказаного рішення 29.12.2020 року між Южненською міською радою Одеської області та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5111700000:02:007:0074 площею 0,0795 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, із цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації та обслуговування кафе-бару «Валерія»).
Також, між Южненською міською радою Одеської області в однієї сторони та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , з іншої сторони, 29.12.2020 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5111700000:02:007:0075 площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, із цільовим призначенням В.03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації та обслуговування кафе-бару «Валерія».
Аналізом змісту правовідносин щодо купівлі-продажу земельної ділянки, порядку її формування, а також з урахуванням категорії та складу переданих у власність земель установлено, що рішення Южненської міської ради Одеської області від 20.08.2020 року № 1851-VII «Про затвердження звітів про експертну грошову оцінку земельних ділянко з кадастровими номерами 5111700000:02:007:0074, 5111700000:02:007:0075, які підлягають продажу громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2020 року, укладений між Южненською міською радою з однієї сторони та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , з іншої сторони, визнанню недійсним, а земельна ділянка - поверненню Южненській територіальній громаді.
Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 29 січня 2025 року провадження у цивільній справі за позовом Доброславської окружної прокуратури до Южненської міської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та повернення земельних ділянок, закрито.
Роз'яснено, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, керівник Доброславської окружної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Южного міського суду Одеської області від 29 січня 2025 року скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які є порушеними, оспорюваними чи невизнаними. Так, відповідно до відомостей з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа - підприємець з 13.06.2003 року та припинив діяльність за власним рішенням 15.02.2011 року. Крім того, відповідно до відомостей з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа - підприємець з 20.09.2007 року та припинила діяльність за власним рішенням 10.03.2017 року. Тобто на час укладення спірного договору купівлі-продажу земельних ділянок (29.12.2020 року) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виступали виключно як фізичні особи. Тому 04.08.2023 року, приватним нотаріусом Дараган І.М. внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право спільної часткової власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5111700000:02:007:0074 та 5111700000:02:007:0074 фізичних осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Водночас, суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що починаючи з 29.12.2020 року та станом на момент звернення до суду з даним позовом, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не мають статусу фізичної особи-підприємця, тобто не мають права на здійснення господарської діяльності.
Так скаржник зазначає, що на момент укладання договору купівлі-продажу (29.12.2020), на момент державної реєстрації, 04.08.2023 року та до цього часу згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційні номери 258350251117 та 258412251117) власниками значяться фізичні особи, тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули цивільні права на земельні ділянки у спірних правовідносинах як фізичні особи - суб'єкти земельних відносин, тому за суб'єктною юрисдикцією справа повинна відноситися до цивільного судочинства.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 15.07.2025 року 15:00 год. відповідач Южненська міська рада Одеського району Одеської області явку свого представника не забезпечила, про причини неявки суду не повідомила, належної ініціативи взяти участь у розгляді справи в режимі відео конференції не виявила та заяв про відкладення судового засідання не подавала.
Від представника Южненської міської ради Одеського району Одеської області - Воробко Т.Г. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Присутні в судовому засіданні прокурор Капустін М.В. та представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвокат Петрович А.В. не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за фактичною явкою учасників провадження у справі, яка переглядається в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів враховує, що предметом оскарження є ухвала суду першої інстанції та зважає на розумність строків розгляду справи, а також на те, що явка сторін та третіх осіб в судове засідання суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги у даній справі стосуються визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельних ділянок для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації та обслуговування кафе-бару «Валерія»). Ураховуючи, що спірні земельні ділянки передавались у власність ОСОБА_2 і ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, тобто для використання у підприємницькій діяльності, то за своїм змістом правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, притаманні саме господарській діяльності. Сам по собі факт того, що покупцем за оспорюваним договором та за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є фізична особа, не може бути єдиним та визначальним критерієм для віднесення цієї справи до юрисдикції цивільних судів. Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові № 917/1701/23 від 17 липня 2024 року. За таких обставин, суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, є господарсько-правовими, тому справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що 20.08.2020 Южненською міською радою Одеської області прийнято рішення «Про затвердження звітів про експертну грошову оцінку земельних ділянок з кадастровими номерами 5111700000:02:007:0074, 5111700000:02:007:0075, які підлягають продажу громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 », зокрема про продаж ділянок несільськогосподарського призначення:
- для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації та обслуговування кафе-бару «Валерія»), з кадастровим номером 5111700000:02:007:0074 площею 0,0795 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації та обслуговування кафе-бару «Валерія»), з кадастровим номером 5111700000:02:007:0075 площею 0,0795 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
На виконання вказаного рішення 29.12.2020 між Южненською міською радою Одеської області та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5111700000:02:007:0074 площею 0,0795 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, із цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації та обслуговування кафе-бару «Валерія»).
Також, 29.12.2020 року між Южненською міською радою Одеської області з однієї сторони та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5111700000:02:007:0075 площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, із цільовим призначенням В.03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації та обслуговування кафе-бару «Валерія».
Колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 761/13667/21.
У частині першій статті 1 ЦК України вказано, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 569/19222/21.
Так, відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Відповідно до пунктів 1, 5, 10, 14 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці;
- справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;
- справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
- справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства України, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад сторін правочину та правова природа спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов'язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.
Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18.
Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи керівник Доброславської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом до Южненської міської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та повернення земельних ділянок.
Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо законності (незаконності) передачі Южненською міською радою Одеського району Одеської області земельних ділянок (кадастровий номер 5111700000:02:007:0074 та 5111700000:02:007:0074) у власність фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно з відомостями державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 був зареєстрований як ФОП з 13.06.2003 року та припинив діяльність за власним рішенням 15.02.2011 року.
Згідно відомостей з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 20.09.2007 року та припинила діяльність за власним рішенням 10.03.2017 року.
Тобто на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 29.12.2020 року покупці - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинила здійснення господарської діяльності як фізичні особи - підприємці та уклали зазначені договори як фізичні особи, а не як господарюючий об'єкт.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які спори, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Ураховуючи, що договори купівлі-продажу від 29.12.2020 року земельних ділянок (кадастровий номер 5111700000:02:007:0074 та 5111700000:02:007:0074) були укладені Южненською міською радою Одеського району Одеської області саме з фізичними особами - відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , і такі особи припинили діяльність в якості ФОП у 2011 та 2017 роках відповідно, помилковим є висновок суду першої інстанції, що спір у цій справі відноситься до господарської юрисдикції.
Торговий об'єкт, який розташований на спірній земельній ділянці, відповідачами після припинення ними діяльності в якості фізичних-осіб підприємців, був переданий в оренду іншим особам-підприємцям.
Таким чином, на час прийняття Южненською міською радою оспорювного рішення та укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок з відповідачами у 2020 році,останні тривалий час не були фізичними-особами підприємцями, оскільки припинили свою діяльність в якості ФОП.
Отже, ураховуючи, що предметом спору у даній справі є:
1. Рішення Южненської міської ради Одеської області «Про затвердження звітів про експертну грошову оцінку земельних ділянок з кадастровими номерами 5111700000:02:007:0074, 5111700000:02:007:0075, які підлягають продажу громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 », зокрема про продаж ділянок несільськогосподарського призначення:
- для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації та обслуговування кафе-бару «Валерія»), з кадастровим номером 5111700000:02:007:0074 площею 0,0795 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації та обслуговування кафе-бару «Валерія»), з кадастровим номером 5111700000:02:007:0075 площею 0,0795 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5111700000:02:007:0074 площею 0,0795 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, із цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації та обслуговування кафе-бару «Валерія»).
3. Договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5111700000:02:007:0074 площею 0,0795 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, із цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації та обслуговування кафе-бару «Валерія»),
учасниками та сторонами яких є фізичні особи, які не є підприємцями, колегія суддів приходить до висновку, що позовна заява керівника Доброславської окружної прокуратури підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Спору з орендарями торгового об'єкту з приводу здійснення підприємницької діяльності, не вбачається.
Також не вбачається і спір відносно правочинів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності.
Питання щодо залучення у разі необхідності до участі у справі в якості третіх осіб орендаря (орендарів) торгового об'єкту, що розташований на спірних земельних ділянках, не є достатньою підставою для кваліфікації даного спору як такого, що підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Крім того, апеляційний суд вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на правові висновки, викладені в постанові Верховний Суд у постанові № 917/1701/23 від 17 липня 2024 року, оскільки висновки зроблені судом з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.
Апеляційний суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
За таких обставин, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції на вказані вище вимоги закону та обставини справи належної уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку, що заявлений позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -
Апеляційну скаргу керівника Доброславської окружної прокуратури - задовольнити частково.
Ухвалу Южного міського суду Одеської області від 29 січня 2025 року - скасувати.
Цивільну справу за позовом Доброславської окружної прокуратури до Южненської міської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та повернення земельних ділянок, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови ск ладено: 22.07.2025 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Є.С. Сєвєрова
С.О. Погорєлова