Справа № 142/497/24
Провадження № 33/801/742/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Нестерук В. В.
Доповідач: Панасюк О. С.
22 липня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Панасюка О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Піщанського районного суду Вінницької області від 11 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Постановою судді Піщанського районного суду Вінницької області від 11 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 к. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що 16 липня 2024 року о 20 год 20 хв. по вул. Перемоги у смт Піщанка Вінницької області він керував транспортним засобом «ВАЗ-217230», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на цю постанову, у якій, посилаючись на неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суддя вважав встановленими, з урахуванням доповнень просив скасувати постанову судді Піщанського районного суду Вінницької області від 11 червня 2025 року та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив його право на захист, відмовивши у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу захисника. Також неналежним чином дослідив висновок амбулаторного медичного огляду № 41 від 16 липня 2024 року та не допитав лікаря ОСОБА_2 на його вимогу. Відеозапис, долучений до матеріалів справи, є неналежним та недопустимим доказом, тому що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані про технічний засіб (модель, серія, номер), за допомогою якого здійснювалася відеофіксація, а також не надано оригінал відеозапису з нагрудної камери поліцейського. Крім того в доповненнях до апеляційної скарги зазначав, що постанова суду першої інстанції не набрала законної сили, а тому в цій справі закінчилися встановленні статтею 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 102404 від 16 липня 2024 року 16 липня 2024 року о 20 год 20 хв. по вул. Перемоги у смт Піщанка Вінницької області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ-217230», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Протокол складений уповноваженою особою, а його зміст відповідає вимогам статті 256 КУпАП, протокол підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз'яснені права, передбачені статтею 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції № 1452/735, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому статтею 266 КУпАП, відповідно до Інструкції № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) (далі - Порядок), відповідно до яких особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан сп'яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (пункт 7 Розділу І Інструкції).
Згідно з пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Отже нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проходження огляду в закладі охорони здоров'я. При цьому така відмова утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Відтак законом встановлено, що у випадку відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я, тобто у встановленому законом порядку, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за порушення водієм пункту 2.5 ПДР України.
Працівниками поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, в зв'язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в Комунальному некомерційному підприємстві «Піщанська районна лікарня» Піщанської селищної ради.
Отже відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я є підставою притягнення особи до відповідальності за статтею 130 КУпАП.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першої статті 130 КУпАП, є обґрунтованим, вмотивованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, яким суд надав правильну оцінку.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено на який пристрій проводилась відеофіксація події та його серійний номер, суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки відповідно частини першої статті 251 КУпАП, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що дотримано в повному обсязі як працівниками поліції, так і судом.
Відеозапис є одними із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, які суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом доказами і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
За приписами статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис є доказами у справі про адміністративне правопорушення та підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, а тому суд правильно взяв їх до уваги. Апеляційний суд не бачить підстав не довіряти вищезазначеним доказам, оскільки вони не спростовані матеріалами справи, в тому числі і доводами апеляційної скарги.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який не взяв до уваги висновок амбулаторного медичного огляду лікаря ОСОБА_2 № 41 від 16 липня 2024 року, за яким ОСОБА_1 тверезий, тому що ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, що складає самостійний склад (об'єктивну сторону) правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Крім того апеляційний суд звертає увагу, що згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Як встановлено, під час огляду, на який посилається заявник, був відсутній працівник поліції, участь якого відповідно до частини четвертої статті 266 КУпАП при проведенні огляду та складанні висновку у закладі охорони здоров'я є обов'язковим. Крім того зі змісту висновку не можливо встановити проведення цього огляду протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Безпідставними є також доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення його права на захист через відмову суду відкласти розгляд справи внаслідок хвороби захисника. Суд першої інстанції вжив усіх передбачених чинним КУпАП заходів для забезпечення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Купрія О. М. можливості реалізувати права, передбачені статтею 268 КУпАП, в тому числі бути присутнім при розгляді справи та надати свої пояснення, належним чином повідомляючи їх про численні судові засідання, які неодноразово відкладалися, з них сім разів - за їхніми клопотаннями.
Проте ОСОБА_1 та його захисник протягом усього періоду розгляду справи не вчинили жодних дій, спрямованих на реальну участь у судовому процесі та, нехтуючи принципом розумного строку розгляду справи, не з'являлися у судові засідання, подаючи клопотання про їх відкладення.
Подані заяви та клопотання про відкладення розгляду справи суд першої інстанції правомірно розцінив як намагання затягнути розгляд справи з метою спливу строків накладення адміністративного стягнення.
Отже суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що право особи на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушене не було, а тому, діючи в межах наданих законом повноважень та забезпечуючи дотримання принципу розумного строку розгляду справи, правомірно визнав за можливе проводити розгляд справи у відсутності захисника за наявними у справі доказами.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про закінчення строків накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, якою стягнення вже було накладено у межах строку, передбаченого статтею 38 КУпАП.
Таким чином апеляційний суд прийшов до висновку, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду.
Суд першої інстанції відповідно до статей 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись статтею 294 КУпАП апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника Космачевського Валерія Вальдемаровича залишити без задоволення, а постанову судді Піщанського районного суду Вінницької області від 11 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: О. С. Панасюк