Справа №766/8310/25
н/п 1-кп/766/3831/25
про продовження строку дії запобіжного заходу
22.07.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.5 ст.407 КК України,-
встановив:
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №62025050020011505 від 21.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.5 ст.407 КК України.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні за №62025050020011505 від 21.03.2025, оскільки ризики, передбачені п.1,3,5 ст. 177 КПК України і зазначені судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зменшились і продовжують існувати, а строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується 31.07.2025 року. Стосовно задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу заперечував, вважав не обгрунтованим.
Захисник в підготовчому судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора. Заявила клопотання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 на особисте зобов'язання. В обгрунтування клопотання зазначила, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, бажає продовжити військову службу та отримав згоду на подальше проходження служби від військової частини НОМЕР_1 , не має наміру переховуватись від суду. Вказала, що на теперішній час доказів на підтвердження того, що обвинувачений буде ухилятись від виконання процесуальних рішень суду або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином матеріали кримінального провадження не містять.
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного.
Приймаючи до уваги, що ухвала суду про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 припиняє свою дію 31 липня 2025 року, судове провадження не закінчене, прокурором подане відповідне клопотання, тому суд вважає за необхідне розглянути питання щодо продовження строку дії міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення-злочину, його тяжкість та суспільне значення, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкість злочину, який йому інкримінується та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам його можливого здійснення незаконного впливу на свідків, які ще не допитані судом, імовірністі ухилення обвинуваченого від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Ці факти встановлені ухвалою суду при обранні заходів забезпечення у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , однак, дані ризики на даний час не відпали і не зменшились.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним злочину, та унеможливить настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Крім цього, суд також враховує те, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, проте, сам по собі факт наявності міцних соціальних звязків, не спростовує висновків суду щодо наявності вищенаведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та неможливості їм запобігти, шляхом застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Будь-яких відомостей про те, що обвинувачений ОСОБА_5 внаслідок стану здоров'я не може знаходитися в умовах слідчого ізолятора матеріали провадження не містять та стороною захисту не надано.
Особисте зобов'язання з огляду на тяжкість інкримінованих підозрюваному злочинів, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 та запобігти встановленим ризикам.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності наведені обставини, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на менш суворий, вважає доцільним, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою до 19 вересня 2025 року включно.
Керуючись ст.178, 183,331, 369-372, ст. 376 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 19 вересня 2025 року включно.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_1