Справа №766/10548/25
н/п 1-кс/766/5852/25
18.07.2025 року Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні клопотання слідчого СВ ВП№1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 15.05.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025231030001191 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Подо-Калинівка Херсонського району Херсонської області, українця, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України,
Слідчий СВ ВП№1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з клопотанням, погодженим прокурором, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 15.05.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025231030001191, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.
Обґрунтування клопотання
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України. Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення в порядку, визначеному КПК України, доказами. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Так, ОСОБА_4 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і передбачене покарання за його вчинення, а також відсутність міцних соціальних зав'язків може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Зазначені обставини свідчать про необхідність його ізоляції, задля припинення можливості переховуватися від суду і слідства та перешкоджати виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом для ОСОБА_4 буде саме тримання під вартою. Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки йому відомо місце їх проживання, та перебуваючи на волі останній реально матиме можливість впливати на свідків шляхом примушування їх до зміни наданих раніше наданих показів, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Отже, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, підозрюваний ОСОБА_4 характеризується негативно, офіційно ніде не працює, не має офіційного джерела доходів, не має міцних соціальних зв'язків, а отже може вчинити інші кримінальні правопорушення. Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи учасників провадження у судовому засіданні
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав просив його задовольнити, з підстав зазначених в ньому, вважав недоцільним визначення розміру застави підозрюваному.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечуючи обґрунтованості підозри та обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просила її підзахисному визначити розмір застави у мінімальному розмірі, передбаченому чинним законодавством. Також зазначила про необґрунтованість ризиків заявлених прокурором як таких, що не мають доказового підгрунття.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував проти застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Мотивація суду
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що Слідчим відділенням Відділу поліції №1 Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області проводиться розслідування кримінального провадження №12025231030001191 від 15.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , офіційно не працевлаштований, не маючого постійного джерела доходу, діючи в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення збував бойові припаси.
Так, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи умисел на носіння, зберігання, придбання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, незаконно, з корисливих мотивів, в порушення вимог додатку № 1, затвердженого п. 1 постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення по дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, п.п. 8.1, 8.9, 13-15 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, незаконно придбав, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, а в подальшому - зберігав у невстановленому досудовим розслідуванням місці, після чого 04.06.2025 року під час оперативної закупки збув, продавши за грошові кошти у сумі 20000 грн. громадянину ОСОБА_7 (анкетні дані змінено відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»), предмет зовні схожий на «РПГ-22», який було упаковано до поліетиленового пакету та опечатано пломбою «В443556», який згідно висновку експерта №СЕ-19/122-25/3318-ВТХ від 30.06.2025 року являється бойовою реактивною протитанковою гранатою РПГ-22 та є бойовим припасом військового призначення, придатним для здійснення вибуху.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, а саме - носіння, зберігання, придбання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Крім цього, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи умисел на носіння, зберігання, придбання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, незаконно, з корисливих мотивів, в порушення вимог додатку, затвердженого п. 1 постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення по дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, п.п. 8.1, 8.9, 13-15 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, незаконно придбав, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, а в подальшому - зберігав у невстановленому досудовим розслідуванням місці, після чого 17.07.2025 року під час оперативної закупки, збув, продавши за грошові кошти у сумі 20000 грн громадянину ОСОБА_7 (анкетні дані змінено відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві») предмет зовні схожий на «РШГ-2» (реактивну штурмову гранату), який було упаковано до поліетиленового пакету, який опечатано пломбою «В443424», до якої приєднано контрольний талон, який опечатано печаткою для пакетів №36.1, який згідно довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів відноситься до категорії «небезпечно».
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, а саме - носіння, зберігання, придбання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
17.07.2025 о 19 годині 56 хвилин ОСОБА_4 було затримано у порядку п. 2 ч. 1 ст. 208; 615 КПК України.
Протокол затримання особи ( ОСОБА_4 ) в порядку ст. 208 та ст. 615 КПК України було підписано захисником адвокатом ОСОБА_5 (доручення №002-210000553 від 17.07.2025 року) та понятими без жодних зауважень та застережень щодо його змісту. Підозрюваний ОСОБА_4 копію протоколу отримав, підписав та жодних зауважень щодо його змісту також не надав.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.
18.07.2025 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: носіння, зберігання, придбання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Доказів недотримання строків вручення письмового повідомлення про підозру визначених ст. 278 КПК України - матеріали клопотання не містять та стороною захисту надані не були.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також необхідність застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовується наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування та наявними в матеріалах кримінального провадження: протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.05.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.05.2025; протоколом огляду купюр від 04.06.2025; протоколом огляду особи від 04.06.2025; протоколом огляду від 04.06.2025; протоколом за результатами проведення НС(Р)Д; висновком експерта № СЕ-19/122-25/3318-ВТХ від 30.06.2025; протоколом про результати проведення аудіо,- відеоконтролю особи від 06.06.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.06.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від 06.06.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.06.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.07.2025; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 від 17.07.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 від 17.07.2025; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_11 від 17.07.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.07.2025 протоколом обшуку від 17.07.2025.
Ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Щодо ризиків, зазначених у клопотанні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Згідно ч. 1 ст. 263 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Отже, відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 263 КК України, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 є тяжкими, передбачають можливість реального позбавлення волі на строк до 7 років, що дає підстави вважати, що підозрюваний з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового слідства та суду, тому існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також прокурором у судовому засіданні доведено, що існує ризик, передбачений пунктом 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків. При цьому слідчий суддя враховує, що за змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, ОСОБА_4 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Крім того, ОСОБА_4 підозрюється у скоєні кримінальних правопорушень, пов'язаних із незаконним носінням, зберіганням, придбанням та збутом бойових припасів, що передбачає наявність корисливого мотиву в його діях. Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити свою злочинну протиправну діяльність, пов'язану з незаконним поводженням з бойовими припасами, які він зберігав за місцем проживання.
Належного обґрунтування та конкретизації ризику, передбаченого п.2 ч. 1 ст. 177 КПК України, подане клопотання не містить та прокурором не обґрунтовано в судовому засіданні , у зв'язку з чим слідчий суддя вважає його недоведеним.
Метою запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, в разі визнання підозрюваного винуватим йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 який народився у 1978 році; на обліку за станом здоров'я не перебуває, інвалідність не встановлювалась. Крім того, слідчим суддею враховуються: міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, а саме: ОСОБА_4 має середню освіту, неодружений, дітей не має, офіційно не працевлаштований, не має місця реєстрації. Раніше неодноразово судимий.
Таким чином ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків, схильний до протиправної діяльності, оскільки раніше неодноразово судимий.
Пунктом 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового слідства з урахуванням дати затримання та повідомлення про підозру, оскільки слідчий в клопотанні і прокурор в судовому засіданні в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_4 на свободу.
Судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_4 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України. За вказаних вище обставин запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та є достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантію його належної процесуальної поведінки на даній стадії кримінального провадження, отже, підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу, на чому наголошувала сторона захисту, на даній стадії кримінального провадження відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 КПК України будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 ст. 183 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення. (ч. 3 ст. 182 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. (ч. 7 ст. 182 КПК України).
Розмір застави, з одного боку, повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обв'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
З урахуванням конкретних обставин даного кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного ОСОБА_4 , даних про його особу та встановлених під час розгляду клопотання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для визначення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не є завідомо непомірною для нього, оскільки застава у меншому розмірі нездатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, враховуючи характер та специфіку інкримінованих діянь, тяжкість покарання, передбаченого за вчинення тяжкого злочину, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; здійснення дій, спрямованих на незаконне збагачення, в період воєнного стану, що свідчить про його підвищену соціальну небезпеку.
Наявність виключних випадків, які б свідчили про те, що застава у визначеному розмірі не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, стороною обвинувачення, згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, не доведена та слідчим суддею, в ході розгляду клопотання, не встановлена.
У разі внесення застави згідно ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також виконувати обов'язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 309, 376 КПК України,-
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12.09.2025 року включно.
Час тримання під вартою відраховувати з моменту фактичного затримання, тобто з 17.07.2025 року.
Строк дії ухвали - до 12.09.2025 року (включно).
Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний ОСОБА_4 повинен бути звільнений з-під варти, в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 коп.
У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, в провадженні яких перебуває кримінальне провадження № 12025231030001191 та покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утриматися від спілкування зі свідками за виключенням випадків спільної участі у проведенні слідчих дій у даному кримінальному провадженні;
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 12.09.2025 року (включно).
Роз'яснити та попередити підозрюваного, що з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
За невиконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, на підозрюваного може бути накладено грошове стягнення у розмірі: від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1