печерський районний суд міста києва
757/60874/24-к
1-кс-4322/25
30 червня 2025 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.11.2021 у справі № 757/57103/21-к, у кримінальному провадженні № 42019000000001779 від 19.08.2019,
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42019000000001779 від 19.08.2019, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.11.2021 у справі № 757/57103/21-к на майно ОСОБА_4 , а саме:
1) АДРЕСА_2;
2) АДРЕСА_1 ;
3) земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0175;
4) земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0129;
5) земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0122;
6) земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0124;
7) земельна ділянка під кадастровим номером 3220884000:02:002:0249;
8) земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0126;
9) земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0177;
10) земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0130;
11) земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0173;
12) земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0111;
13) земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0108;
14) земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0127;
15) земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0115;
16) земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0120;
17) земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0106.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що арешт накладено безпідставно, арештоване майно не відповідає критеріям речових доказів, не було набуто кримінально протиправним шляхом, а тому не може бути речовими доказами у даному кримінальному провадженні, не містить відомостей, які можуть мати значення для досудового розслідування та встановлення обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні. Також зазначає, що фактично досудове розслідування у кримінальному провадженні триває вже 5 років та 4 місяці, арешт майна ОСОБА_4 триває понад 3 роки, при цьому останній у кримінальному провадженні є лише свідком, а відтак вищенаведене у своїй сукупності вказує на безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення клопотання, зазначивши, що арешт на майно накладено обґрунтовано, потреба у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження не втратила свою актуальність.
У судове засідання слідчий не з'явився, про розгляд клопотання повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомлено. Разом з тим, старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_6 подав до суду письмові заперечення.
Вивчивши клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов такого висновку.
Слідчим суддею за наданими матеріалами встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024000000001623 від 05.08.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. З ст. 209, ч. 2 ст. 361 (чинна до 02.04.2022), ч. 2 ст. 361-1 (чинна до 01.07.2020) КК України, яке виділене з кримінального провадження № 42019000000001779 від 19.08.2019.
01.11.2021 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/57103/21-к задоволено клопотання прокурора відділу організації процесуального керівництва та підтримання обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо кіберзлочинності управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_7 , накладено арешт на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_4 , зокрема:
- АДРЕСА_2;
- АДРЕСА_1;
- земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0175;
- земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0129;
- земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0122;
- земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0124;
- земельна ділянка під кадастровим номером 3220884000:02:002:0249;
- земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0126;
- земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0177;
- земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0130;
- земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0173;
- земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0111;
- земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0108;
- земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0127;
- земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0115;
- земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0120;
- земельна ділянка під кадастровим номером 3224080300:02:017:0106.
Відповідно до статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про наявність в заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Як убачається, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.11.2021 у справі № 757/57103/21-к, з метою збереження речових доказів, накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_4 , про повернення якого просить його представник у клопотанні.
При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.
З огляду на положення частин другої, третьої статті 170 КПК України майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Зазначена правова підстава для накладення арешту на майно є самостійною правовою підставою та Закон не ставить в залежність можливість накладення арешту на таке майно з процесуальним статусом особи, у володінні якої воно перебуває. А отже, майно, яке має ознаки, визначені у частині другій статті 167 КПК України, може підлягати арешту у кримінальному провадженні, в якому не повідомлено про підозру жодній особі.
При дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту, слідчим суддею не встановлено обґрунтованості заявлених вимог, оскільки не доведено, що викладені обставини в клопотанні базуються на об'єктивних фактах і правових підставах.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Крім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, пункт 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А N 296-А, пункт 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пункти 49-62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пункти 69, 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 50, Series A N 98).
Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя дійшов висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин убачається, що підстави, на які посилається представник заявника, що на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування у межах кримінального провадження № 12024000000001623 від 05.08.2024.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріалами, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ОСОБА_4 обумовлене законними критеріями, тобто, з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що на даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_4 та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін, не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно, не доведено відсутності потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту майна.
Керуючись статтями 22, 26, 98, 167, 170-175, 309, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1