Справа №717/785/25
22 липня 2025 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого - судді: Туржанського В.В.
за участі секретаря: Житарюк А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Кельменці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Представник позивача ОСОБА_3 подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_1 в розмірі до 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позов та пояснив, що є інвалідом другої групи і не може працювати. ОСОБА_1 не вистачає коштів на лікування.
Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася та надіслала до суду заяву у якій просить розглянути справу за її відсутності. Позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову. У поданому до суду відзиві відповідачка зазначила, що інвалідність не звільняє ОСОБА_1 від обов'язку утримувати дитину. На думку відповідачки, позивач має можливість працевлаштуватися та брати участь в вихованні та фінансуванні потреб дитини. ОСОБА_4 має на утриманні двох малолітніх дітей, має статус одинокої матері, виплат від держави не отримує.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до судового наказу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 13 березня 2025 року по справі № 717/658/25, із ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно , починаючи з 13 березня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позов заявлений з тих підстав, що позивач не може сплачувати у розмірі частини усіх видів свого заробітку (пенсії по інвалідності), оскільки не працює, є інвалідом другої групи , періодично перебуває на стаціонарному лікуванні на яке витрачає на лікування багато коштів.
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу утримання дитини.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виходячи з цього сторони, як батьки дитини, повинні спільно вирішувати питання про фізичний, духовний та моральний розвиток дитини.
Згідно частини другої ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення здоров'я батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився стан здоров'я та матеріальний стан, а саме позивач є інвалідом другої групи внаслідок війни і витрачає кошти на лікування.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Після ухвалення Кельменецьким районним судом Чернівецької області 13 березня 2025 року судового наказу по справі № 717/658/25, судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом другої групи. Внаслідок отриманого поранення та наскрізного проникаючого ураження хребта, здатність ОСОБА_1 до пересування та трудової діяльності виражено обмежена. Вказані обставини стверджуються виписками із медичних карток амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 , консультативними висновками спеціаліста, копією посвідчення особи із інвалідністю, витягом із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №142/25/1970/В від 19.06.2025 року. Вказана обставина згідно положень статті 192 СК України є підставою для зміни розміру аліментів.
Суд вважає, що розмір аліментів, визначений судовим наказом Кельменецького районного суду Чернівецької області по справі № 717/658/25 від 13 березня 2025 року про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітньої ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, слід змінити та визначити розмір аліментів, які слід стягувати з позивача на користь відповідача на утримання дитини - ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили.
Суд вважає безпідставною вимогу позивача про визначення розміру аліментів у розмірі не меншому ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд не визначає мінімального розміру аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів суд ураховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема ч.2 ст.182 СК.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Згідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підставі ст. ст. 141, 150, 180-182, 192, 185 СК України, керуючись ст. ст. 2-13, 76-80, 133, 141, п.4 ч.1 ст.161, ч.7 ст. 170, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 , про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, визначений судовим наказом Кельменецького районного суду Чернівецької області по справі №717/658/25 від 13 березня 2025 року про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, та визначити розмір аліментів, які стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 22 липня 2025 року.
Суддя: