Справа № 201/1641/25
2/212/3883/25
21 липня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Савінської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
06 лютого 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - Позивач, ТОВ «ФК ЕЙС») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Позичальник, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 576643002 від 30.08.2021 у розмірі 57 319,86 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що 30.08.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео», Кредитодавець, Первісний кредитор) та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 576643002 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого Кредитодавець надав Позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 12050,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Сторонами договору були узгоджені розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. 30.08.2021 ТОВ «Манівео» перерахувало грошові кошти в сумі 12050,00 грн на банківську карту Відповідача № НОМЕР_1 , а отже Первісний кредитор виконав свої зобов'язання за договором. 28.11.2018 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався відповідними додатковими угодами, згідно з умовами якого ТОВ «Манівео» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за кредитним договором № 576643002 від 30.08.2021 відповідно до підписання реєстру прав вимоги № 163 від 07.12.2021. 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 57319,86 грн. 26.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 26/12-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідач не виконував умови Договору належним чином, здійснюючи часткові платежі, у зв'язку з чим утворилася прострочена заборгованість в сумі 12048,91 грн - заборгованість по кредиту, 45 270,95 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, яку Позивач просить стягнути з Відповідача.
14 травня 2025 року покровським районним судом мста Кривого Рогу ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 576643002 від 30 серпня 2021 року в розмірі 57 319,86 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
30 травня 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Вовком М.В. подано заяву про перегляд заочного рішення, за результатами розгляду якої судом постановлено ухвалу від 18 червня 2025 року заочне рішення Покровського районного суду міста Кривого рогу від 14 травня 2025 року скасовано, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 17 липня 2025 року без повідомлення (виклику) учасників справи, роз'яснено сторонам їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи.
27 червня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Вовка М.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем невірно здійснено розрахунок заборгованості, оскільки сторони договору погодили строк кредитування до 29.09.2021 (30 днів), тоді як проценти за користування кредитними коштами нараховані поза межами строку кредитування. Вважав, що вірним є розрахунок заборгованості за процентами, виходячи із процентної ставки 1,98 % та 30 днів строку кредитування 12050,00 х 1,98% / 100% х 30 днів = 7 157,70 грн, а отже загальна сума заборгованості становить 16 297,70 грн, замість 57 319,86 грн. Крім того, зазначив, що оскільки в кредитному договорі визначений строк виконання зобов'язання (29.09.2021), який є істотною умовою договору, то встановлення пунктом 1.12 цього договору не є відкладальною умовою щодо строку виконання зобов'язання. Також, вважав, що Позивач не надав доказів переходу до нього права вимоги за кредитним договором № 576643002, оскільки кредитний договір був укладений 30.08.2021, а Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 за умовами якого попередньому фактору ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитними договорами, були укладені задовго до укладення самого кредитного договору, а отже відсутні підстави вважати, що Позивач має право вимагати стягнення з Відповідача заборгованості. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
04 липня 2025 року від представника ТОВ «ФК ЕЙС» - адвоката Тараненка А.І. надійшла відповідь на відзив, у якій він не погодився із доводами представника відповідача, посилаючись на те, що розрахунок розміру заборгованості здійснений відповідно до умов кредитного договору, з якими погодився Відповідач і, підписавши кредитний договір, надав свою згоду на сплату усіх зазначених у ньому платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані. Також, вважав помилковим доводи сторони відповідача щодо не доведення права вимоги за кредитним договором, вважав, що законність набуття Позивачем прав вимоги за кредитним договором № 576643002 доведені наданими письмовими доказами, і, враховуючи, що укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних відносин з ОСОБА_1 від 30.08.2021 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладання кредитного договору Договір факторингу був чинним і право вимоги було передано на підставі Реєстру боржників, який оформлений належним чином.
Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Учасники справи скористалися своїм право на подачу заяв по суті справи, клопотань про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявлялися.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 30 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 576643002 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора (а.с. 15-18).
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Манівео» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 12 050 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п.1.1. Договору).
У п. 1.7 Договору сторони погодили, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником («Дисконтний період»), а саме до 29.09.2021.
На підтвердження надання кредиту шляхом безготівкового зарахування грошей позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» надано платіжне доручення № 85С19CB6-7B86-4F39-8A01-375C9E7B6755 від 30 серпня 2021 року, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ грошових коштів у розмірі 12 050 грн. згідно з договором № 576643002 від 30 серпня 2021 року ОСОБА_1 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 37).
Відповідно до довідкивід 02.12.2024, виданої ТОВ «Манівео», останнє повідомило, що на виконання кредитного договору № 576643002 від 30.08.2021, Кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію за наступними реквізитами, зокрема особа отримувача ОСОБА_1 , рахунок/платіжна карта отримувача НОМЕР_1 , сума платіжної операції 12 050,00 грн, ідентифікатор платіжної операції 85С19CB6-7B86-4F39-8A01-375C9E7B6755, дата ініціювання платіжної операції 30.08.2021 14:54:54, дата проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг 30.08.2021 14:55:04 (а.с. 38)
Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «Приватбанк» від 17.04.2025, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , фінансовий номер телефону НОМЕР_3 , 30.08.2021 здійснено переказ на картку в сумі 12 050,00 грн (а.с. 132) .
Таким чином, Позивачем доведений факт укладення Кредитного договору № 576643002 на умовах, визначених у ньому, між ТОВ «ФК «ЕЙС» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової шляхом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) укласти такий договір у мережі Інтернет в Інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця. При цьому прийняття Відповідачем пропозиції укласти зазначений договір здійснено шляхом заповнення ним заявки (форми) про на отримання грошових коштів (а.с. 26) та підписанням за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Договору кредитної лінії № 576643002 (а.с. 18, 27). За таких обставин, укладений між сторонами кредитний договір за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення та є підставою для виникнення у сторін прав та обов'язків, передбачених цим договором.
Заперечуючи проти позову, Відповідач у своєму відзиві не заперечував факту укладення договору № 576643002 від 30 серпня 2021 року і отримання кредитних коштів у розмірі 12050,00 грн, однак заперечував, зокрема, те, що Позивач набув права вимоги, оскільки Кредитний договір був укладений після Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 укладеного між первісним Кредитором та попереднім фактором ТОВ «Таліон Плюс».
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
З матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до п. 2.1 якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором (а.с. 43-48).
У подальшому між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладалися Додаткові угоди: № 19 від 28 листопада 2019 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року; № 26 від 31 грудня 2020 року, строком дії до 31 грудня 2021 року; № 27 від 31 грудня 2021 року, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року, № 31 від 31 грудня 2022 року, строком дії до 31 грудня 2023 року, № 32 від 31 грудня 2023 року, строк дії жоговору продовжений до 31 грудня 2024 року (а.с. 49-56).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 163 від 07 грудня 2021 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових умов до нього) ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача - Боржника за кредитним договором № 576643002 на загальну суму 36 494,38 грн.
Таким чином, Договір факторингу № 28/1118-01 є угодою двох сторін на співпрацю протягом визначеного проміжку часу, який закріплювався у відповідних Додаткових угодах, і яка була чинною на час укладення кредитного договору № 576643002.
30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанси» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру права вимог, встановленому у відповідному додатку договору (пункти 2.1, 4.1 Договору) (а.с. 60-63).
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 1 від 30 жовтня 2023 року до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 57 319,86 грн (а.с. 65-66).
26 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 26/12/Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило Позивачу право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 576643002 від 30 серпня 2021 року, відповідно до умов якого до нового кредитора перейшло право вимоги до Відповідача (а.с. 67-71).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 26 грудня 2024 року до Договору факторингу № 26/12/Е від 26 грудня 2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК ЕЙС» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 57 319,86 грн (а.с. 72-74).
Таким чином, на момент укладення Кредитного договору № 576643002 Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 був чинним, і відповідно до його умов право вимоги по кредитному договору були передані від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», яке в свою чергу, передало право вимоги ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», та в подальшому Позивачу на підставі відповідних реєстрів, які оформлені належним чином.
З огляду на викладене, суд відхиляє доводи Відповідача про недоведеність ТОВ «ФК «ЕЙС» набуття ним права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 576643002.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Договірні зобов'язання ТОВ «Манівео» виконало в повному обсязі та надало Відповідачу кредит в сумі 12 050 грн шляхом перерахування на визначений Відповідачем картковий рахунок.
Натомість, Відповідач свої договірні зобов'язання у визначені договором строк і обсяг не виконав, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором в сумі 12 048,91 грн (тіло кредиту).
Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача процентів за користування кредитом, сума яких становить 45 270,95 грн, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 було погоджено строк кредитування на 30 днів, до 29.09.2021.
Згідно з п. 1.8 сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк дії Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом оплати ним протягом Дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови, якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку Дисконтного періоду.
Відповідно до п. 1.12 сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:
1.12.1 зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання Позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;
1.12.2 з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Як вбачається з виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 576643002, заборгованість ОСОБА_1 становить 57 319,86 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту (прострочено тіло) 12 048,91 грн; прострочена заборгованість за процентами (прострочені відсотки) 45 270,95 грн (а.с. 78).
З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео» вбачається, що проценти у розмірі 24 445,47 грн були нараховані за період з 30 серпня 2021 року по 07 грудня 2021 року (а.с. 75-76).
При цьому, з вказаного розрахунку вбачається, що Відповідачем були здійснені платежі в рахунок погашення кредиту, а саме 22.09.2021 в сумі 804 грн, 07.10.2021 в сумі 2 106 грн.
Таким чином, Відповідачем вчинялися дії з метою продовження Дисконтного періоду та відповідно пролонгації Кредитного договору.
З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що до розміру процентів 24 445,47 грн, які були нараховані станом на 07 грудня 2021 року, були також додані проценти за період з 08 грудня 2021 року по 30 жовтня 2023 року у розмірі 20 825,48 грн (а.с. 77).
У подальшому, виходячи з матеріалів справи, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем проценти за Кредитним договором після 30.10.2023 не нараховувалися.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Отже, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц.
Як було встановлено судом, строк виконання зобов'язання у повному обсязі настав 28 грудня 2021 року (не більше, ніж 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду (29.09.2021 + 90 днів).
Враховуючи, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, то суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованості за процентами у розмірі 31 985,73 грн, яка була нарахована в межах строку кредитування до 28 грудня 2021 року.
Вимога кредитора щодо стягнення процентів за користування кредитом за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджуються з нормами матеріального права, а отже не дають підстав для висновку про порушене право як первісного, так і нового кредитора в цій частині вимог.
Отже, у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості за процентами, яка нарахована поза межами строку кредитування (з 29 грудня 2021 року до 30 жовтня 2023 року) слід відмовити.
Представником відповідача до заяви про перегляд заочного рішення долучено копію посвідчення НОМЕР_4 , виданого 03 липня 2024 року на ім'я ОСОБА_1 , проте будь-яких інших документів (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов'язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини тощо), які б надавали суду підстави для застосування до позовних вимог про стягнення процентів за період до 28.12.2021, положень п. 15 ч. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стороною відповідача не надано.
Таким чином, задоволенню підлягають вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за Кредитним договором № 576643002 в загальному розмірі 44 034,64 грн, з яких 12 048,91 грн - заборгованість по кредиту (тіло кредиту), 31 985,73 грн - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом за період з 30.08.2021 до 28.12.2021.
При здійсненні розподілу судових витрат суд враховує наступне.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що за договором № 27/12/24-01, укладеним 27.12.2024 між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Тараненко та Партнери» про надання правничої допомоги, Адвокатське бюро прийняла на себе зобов'язання щодо надання правничої допомоги Товариству в обсязі та на умовах, передбачених цим договором та на підставі окремої Додаткової угоди щодо конкретного доручення (а.с. 79-80).
Відповідно до Додаткової угоди № 2 до договору № 27/12/24-01 від 27.12.2024 Товариство доручило, а Адвокатське бюро прийняло зобов'язання надати юридичну допомогу по справах про стягнення заборгованості, у тому числі з ОСОБА_1 за кредитним договором № 576643002 (а.с. 81-82).
Згідно з Актом прийому-передачі наданих послуг від 27.12.2024 Адвокатське бюро надало, а Товариство отримало послуги на загальну суму 7 000 грн із розрахунку 5000 грн за складання позовної заяви, 1000 грн за вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, по 500 грн за підготовка адвокатського запиту та клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів (а.с. 83).
Також, відповідно до копії платіжної інструкції від 04.02.2025 ТОВ «ФК ЕЙС» сплатило судовий збір за подачу позову у розмірі 2422,40 грн (а.с. 89).
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог (77 % від заявленої ціни позову 57319,86 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1865,25 грн (77 % від 2422,40 грн), витрати на правову допомогу у розмірі 5390 грн (77 % від 7 000 грн), загалом у сумі 7255,25 грн.
Крім того, представником відповідача у відзиві на позовну заяву було заявлено про стягнення на користь відповідача судових витрат на оплату судового збору зха подачу заяви про перегляд заочного рішення в сумі 484,48 грн та на правничу допомогу в сумі 7 500 грн.
На підтвердження заявлених вимог представником відповідача було долучено копію договору про надання правничої допомоги № 19/05/2025-А, Акту приймання-передачі правничої допомоги від 28.05.2025 на суму 4 500 грн із розрахунку 1500 грн за ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції та надання консультації, 3 000 грн за складання заяви про перегляд заочного рішення, Акту приймання-передачі правничої допомоги від 27.06.2025 на суму 3000 грн за складання відзиву на позовну заяву, копії квитанцій серія АВ-ТБ № 0250034 від 28.05.2025 на суму 4500 грн, серія АВ-ТБ № 0250042 від 27.06.2025 на суму 3000 грн.
Таким чином, відповідно до наведених вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з Позивача на користь Відповідача підлягає стягненню пропорційно сумі відхиленої частини позовних вимог (23% від заявленої ціни позову 57 319,86 грн) витрати на оплату судового збору в сумі 111,43 грн, на правничу допомогу в сумі 1725 грн, загалом у сумі 1836,43 грн.
Керуючись ст. 4, 12-13, 76, 81, 82, 89, 133, 139, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 576643002 у розмірі 44 034 (сорок чотири тисячі тридцять чотири) гривні 64 коп та судові витрати в розмірі 7 255 (сім тисяч двісті п'ятдесят п'ять) гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 836 (одна тисяча вісімсот тридцять шість) гривень 43 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 21 липня 2025 року.
Суддя: О. В. Колочко