Справа № 201/16078/24
Провадження № 2/201/1089/2025
15 липня 2025 року Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Покопцевої Д.О.,
при секретарі Тоцькій Л.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначає, що 16.05.2024р. ОСОБА_2 було скоєно адміністративне правопорушення, що спричинило пошкодження транспортного засобу, а саме, о 19 годині 00 хвилин, керуючи електросамокатом «Jet», без н/з, під час виїзду на дорогу з прилеглої території в районі буд. 6-а по бульвару Слави в м. Дніпрі не надав переваги у русі перед проїзною частиною, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Tesla», д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який слідував по ній. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 10.2 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам, крім того тілесних ушкоджень зазнала пасажир електросамоката «Jet».
Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 10.07.2024р. було винесено постанову, якою визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яка набрала законної чинності 23.07.2024р. Внаслідок вищезазначеного, транспортному засобу «Tesla», під керуванням водія ОСОБА_3 , було спричинено матеріальний збиток та механічні пошкодження.
Автомобіль «Tesla», реєстраційний номер НОМЕР_1 , модель Y належить на праві власності позивачці. Внаслідок отриманих пошкоджень, ОСОБА_1 була вимушена звернутися до експерта для визначення матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля та визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля. За висновком експерта, вартість відновлювального ремонту, автомобіля Tesla, модель Y, пошкодженого внаслідок від ДТП, становить 155 043,98 грн. Відповідно до квитанції по сплаті отриманого експертного висновку № 9843 від 05.06.2024р., позивачкою було сплачено суму у розмірі 6 000 грн. за проведення експертного автотоварозначного дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ.
Потерпілою особою ОСОБА_1 було здійснено звернення до ПрАТ Страхова Компанія «ВУСО» щодо розгляду заявки про вчинене ДТП за участю електросамоката «Jet», без н/з, оскільки саме вона є страховиком ТОВ «Джет Франчайзинг». Автомобіль «Tesla», д/н НОМЕР_1 був застрахований за договором у Страховій компанії «Євроінс Україна», договором страхування якого передбачено лише виплата страхового відшкодування третім особам у разі встановленої вини водія. Адвокатом Муравською О.М. були направлені адвокатські запити для збору необхідної інформації. Відповідно до відповіді на адвокатський запит від 08.11.2024р., СК «Євроінс Україна» було зазначено, що відсутні правові підстави вважати вказану подію страховим випадком, оскільки не настала цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 . В тому числі, було подано адвокатський запит до МТСБУ щодо отримання інформації про отримання суми страхового відшкодування. 07.11.2024р. було отримано відповідь з МТСБУ, в якому було зазначено, що «електросамокати не вважаються транспортними засобами та не підлягають обов'язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відповідно МТСБУ не має правових підстав здійснювати виплати відшкодувань за шкоду, спричинену такими механізмами».
05.11.2024р. страховиком ПрАТ СК «ВУСО» була виплачена сума страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 50 000,00 грн., оскільки відповідно до отриманої інформації Договором комплексного добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування цивільної відповідальності перед третіми особами за програмою «Ride-Protection» передбачений ліміт страхового відшкодування на кожну потерпілу третю особу у розмірі 50 000 грн.
14.11.2024р. адвокатом Муравською О.М. було направлено вимогу винній особі ОСОБА_2 щодо мирного врегулювання спору, проте вимога останнім була проігнорована.
На підставі викладеного, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заподіяної шкоди у розмірі 105 043,00 грн., суму коштів по сплаті отриманого експертного висновку у розмірі 6 000,00 грн., а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.
Представником позивачки ОСОБА_1 - адвокатом Муравською О.М. подану заяву про розгляд справи за відсутності представника та позивачки, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 також надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 від 20.10.2023р, транспортний засіб Tesla, моделі Y, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить позивачці ОСОБА_1 (а.с. 12-13).
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2024р. у справі № 201/7455/24, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено останньому адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. (а.с. 15).
Даною постановою було встановлено, що ОСОБА_4 16.05.2024р. о 19 годині 00 хвилин, керуючи електросамокатом «Jet», без н/з, під час виїзду на дорогу з прилеглої території в районі буд. № 6-а по бульвару Слави в м. Дніпрі не надав переваги у русі перед проїзною частиною, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Tesla», д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який слідував по ній. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 10.2 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам. Вину визнав у повному обсязі.
Таким чином, в силу вимог ст.82 ЦПК України вина відповідача у вказаній вище ДТП встановлена та доказуванню не підлягає.
Відповідно до висновку експерта № 9843 від 18.06.2024р., проведеного експертом-автотоварознавцем ОСОБА_5 вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Tesla, Model Y, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП становить 78 338, 42 грн. Вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля становить 155 043, 88 грн. (а.с. 21-45).
05.11.2024р. на картковий рахунок позивачки, страховиком ПрАТ СК «ВУСО» була виплачена сума страхового відшкодування у розмірі 50 000 грн. (а.с. 49).
Відповідно до інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України від 07.11.2024р., наданої на запит адвоката Муравської О.М. щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, електросамокати не вважаються транспортними засобами та не підлягають обов'язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відповідно МТСБУ не має правових підстав здійснювати виплати відшкодувань (а.с. 50).
Також, згідно відповіді СК «Євроінс Україна» від 08.11.2024р. на запит адвоката Муравської О.М. було зазначено, що відсутні правові підстави вважати вказану подію страховим випадком, оскільки не настала цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 (а.с. 51).
14.11.2024р. на адресу відповідача ОСОБА_2 була направлена письмова вимога про необхідність сплати вартості відновлювального ремонту на рахунок потерпілої сторони ОСОБА_1 у розмірі 105 043, 88 грн. (а.с. 52-53, 54).
Будь-яких доказів відшкодування позивачу завданої шкоди відповідачем суду не надано.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені у статті 1187 ЦК України.
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність морально шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа, відповідно до статті 1192 ЦК України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
01.01.2025р. вступив у дію новий Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX (далі Закон №3720-IX).
Відповідно до підп. 14 п. 3 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону № 3720-IX встановлено, що дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов'язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами).
А відтак, суд зазначає, що при вирішенні даного позову по суті застосуванню підлягають положення Закону, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (Закон № 1961-IV в реакції від 01.07.2024р. зі змінами до 01.01.202р. , далі - Закон № 1961-IV).
Так, цей Закон № 1961-IV регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно зі ст. 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37 зазначеного Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-691цс15 зроблено висновок проте, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої незважаючи на те, що збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Аналогічні висновки, викладеного Верховним судом у постановах від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц, від 13.06.2019 у справі №370/2787/18, від 30.10.2019 у справі №753/4696/16-ц, від 21.02.2020 у справі №755/5374/18, та від 22.04.2020 у справі №756/2632/17.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Враховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, з урахування визнання відповідачем позовних вимог, суд вважає за необхідне заявлений у справі позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заподіяної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 105 043 грн.
Щодо розподілу судових витрат
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 500 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відтак процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі 904/4507/18.
Судом встановлено, що у позовній заяві позивачка просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу, на підтвердження понесення яких надала: копію договору про надання правничої допомоги № 18/10/24 від 18.10.2024р., укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Муравською О.М.; копію ордера про надання правничої допомоги серії ВІ № 1252392; копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю; додаток № 1 до договору від 18.10.2024р.; акт № В/22/11/-24 від 22.11.2024р. про приймання виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 11 500 грн.; рахунок-фактуру № В/22/11/-24-1 від 22.11.2024р. та письмове підтвердження оплати адвокатських послуг Муравської О.М. (а.с. 12, 55-63).
Враховуючи визначений законом принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на вказану заявником суму є не співмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, тому з врахуванням вимог ст. 137 ЦПК України, судом визначається розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5 000грн.
Крім того, пунктами 2 ч. 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ в сумі 6000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 9843 від 05.06.2024р. (а.с.48).
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи при поданні позову до суду через підсистему «Електронний суд» позивачкою сплачено судовий збір в сумі 968, 96 грн. (а.с.66).
Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд, враховуючи положення ст. 142 ЦПК України, приходить до переконання, що позивачці слід повернути з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, що становить 484,48 грн.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України іншу частину витрат зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн. стягнути з відповідача на користь позивачки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заподіяної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 105 043 (сто п'ять тисяч сорок три) грн.
Стягнути з Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 484,48 грн., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 6000 грн., що в загальному розмірі становить 11 484 (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету сплачений згідно квитанції про сплату № 7427-3370-1833-7351 від 16.12.2024р. судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду впродовж 30 днів.
Повний текст рішення буде складений впродовж 5 днів.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: 13401, Житомирська область, Андрушівський район, м. Андрушівка, адреса для листування: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: Д.О. Покопцева