Справа № 932/2960/21
Провадження № 1-кп/932/227/25
22 липня 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:
Головуючої судді ОСОБА_1 ,
Суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Шевченківського районного суду міста Дніпра клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 -
У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, так як на даний час не відпали ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, зокрема, обвинувачений може переховуватися від суду й впливати на потерпілих та свідків, оскільки такі ще не допитані у судовому засіданні.
Захисник у судовому засіданні просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, оскільки зі спливом часу ризики зменшились, до клопотання прокурора не було долучено доказів на підтвердження та обґрунтування заявлених ризиків, обвинувачений чотири з половиною роки перебуває під вартою. Окрім того, ОСОБА_7 на момент затримання не перебував у розшуку, мав звичайний спосіб життя, є інвалідом ІІ групи з дитинства, сім'я обвинуваченого потребує його участі у житті родини.
З урахуванням викладеного сторона захисту просить суд змінити запобіжний захід із триманням під вартою на домашній арешт або визначити альтернативний запобіжний захід у виді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав правову позицію свого захисника.
Потерпілий у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого без визначення розміру застави.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Під час розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати.
Кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_7 , згідно зі ст. 12 КК України, віднесено до особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи, а саме обвинуваченому інкримінований замах на умисне вбивство двох осіб, що загрожує ОСОБА_7 , за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, позбавленням волі без обрання іншої, альтернативної міри покарання.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення покарання, враховуючи його тяжкість, спроможний переховуватись від суду. Окрім того, існує ризик впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, оскільки на сьогоднішній день вони ще не допитані у судовому засіданні.
Отже, на сьогоднішній день ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені судом раніше не зменшилися, продовжують існувати та необхідні для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
За п. 2, 4 та 5 ст. 178 КПК України суд зобов'язаний оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, яке йому інкримінується; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини; наявність або відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи.
Під час розгляду заявленого клопотання щодо запобіжного заходу судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.
На твердження сторони захисту, щодо міцних соціальних зв'язків як фактору зміни запобіжного заходу або зменшення застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, колегія суддів зазначає, що аналогічні доводи були предметом розгляду під час попереднього вирішення питання щодо продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та у судовому засіданні суду не було надано підтвердження існування нових обставин або іншого роду доказів щодо необхідності безпосередньої участі обвинуваченого в житті своєї родини, з урахуванням інкримінованої йому статті обвинувачення.
Доводи сторони захисту щодо тривалості перебування обвинуваченого під вартою як підстава зміни запобіжного заходу, судом не приймається, оскільки дана справа розглядається спочатку та надійшла у провадження суду 19.02.2025. На цей час триває стадія дослідження письмових доказів, свідки та потерпілі у даній справі не допитані.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, та може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що при вирішенні питання про продовження та зміну запобіжного заходу обвинуваченого суд повинен виважено та неухильно дотримуватись балансу між захистом суспільних інтересів та непорушенням прав та свобод обвинуваченого, оскільки судовий розгляд ще триває, а у судовому засіданні навіть не були допитані свідки та потерпілі, суд дійшов висновку про необхідність продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи особу обвинуваченого, стадію судового провадження та ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на сьогоднішній день не зменшилися та продовжують існувати, з урахуванням клопотання сторони захисту, суд вважає за необхідне зменшити обвинуваченому ОСОБА_7 заставу до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.
Із проханням сторони захисту про визначення застави у виді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб суд також не може погодитись, оскільки на сьогоднішній день ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що унеможливлює визначення застави, яку просить сторона захисту в силу вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, що було зазначено судом у попередній ухвалі.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених ч. 3, 4 ст. 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 197, 331, 369-372, 376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з утриманням його у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 19 вересня 2025 року включно.
Установити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_7 під вартою є 19 вересня 2025 року включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень) 00 коп.
Установити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_7 , або іншою фізичною чи юридичною особою, застави у розмірі 242 240 грн (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень) 00 коп. ОСОБА_7 підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_7 будуть покладені такі обов'язки:
-прибувати за кожною вимогою до суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
-не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
-утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні, як безпосередньо, так і через третіх осіб, за винятком участі у процесуальних діях, у тому числі за участі адвокатів;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що у разі нез'явлення його за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов'язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 із тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання копії.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3