22 липня 2025 року
м. Київ
справа №826/9693/13-а
адміністративне провадження №Зі/990/122/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Тацій Л.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Кравчука В. М. та Стародуба О. П., Стеценка С. Г. від участі у розгляді справи №826/9693/13-а за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення шкоди,
15.04.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 у цій справі.
Верховний Суд ухвалою від 19.06.2025 відкрив касаційне провадження.
07.07.2025 від позивача надійшла заява про відвід колегії суддів Кравчука В. М. та Стародуба О. П., Стеценка С. Г. від участі у розгляді справи №826/9693/13-а.
Заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі № 826/9693/13-а ухвалена стосовно людини, Верховний Суд видав ухвалу від 24.03.2025 щодо фізичної особи, яка жодної касаційної скарги не подавала, тобто відмовившись визнавати правосуб'єктність людини.
Крім того, резолютивна частина касаційної скарги містила два пункти: скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі № 826/9693/13-а повністю, передавши справу № 826/9693/13-а на новий судовий розгляд до суду першої інстанції: касаційну скаргу задовольнити.
Таким чином у поданій касаційній скарзі не йшлося ні про нове рішення, ні про відмову в задоволенні позовних вимог, що встановлено ухвалою Верховного Суду від 24.03.2025, яку підписав суддя-доповідач Кравчук В. М. Наведена судом інформація є умисно спотвореною та фальшивою.
Також зазначив, що судді Кравчук В. М., Стародуб О. П. та Коваленко Н. В. брали участь у розгляді справи № 826/4364/13-а зокрема як судді касаційної інстанції. Видавши низку ухвал, зокрема від 14.01.2021, 19.02.2021, 12.03.2021, 05.04.2021, яким відмовили у судовому захисті постраждалим від дій НБУ вкладникам ПАТ "Банк "Таврика", при чому як у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами у справ № 826/9693/13-а, так і роз'ясненні виданих ними рішень.
Вказане, на думку заявника, свідчить про наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності колегії суддів.
За наслідками вирішення питання про обґрунтованість заявленого відводу Верховний Суд на підставі частини четвертої статті 40 КАС України постановив ухвалу від 21.07.2025, якою визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Кравчука В. М., Стародуба О. П., Стеценка С. Г. від участі у розгляді справи №826/9693/13-а та передав заяву до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для розгляду питання про відвід.
За наслідками автоматизованого розподілу заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Кравчука В. М., Стародуба О. П., Стеценка С. Г. від участі у розгляді справи №826/9693/13-а, передано на розгляд судді-доповідачу Тацій Л. В.
Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 відвід колегії суддів Кравчука В. М., Стародуба О.П., Стеценка С.Г. від участі у розгляді справи №826/9693/13-а, суддя-доповідач виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У зв'язку із цим Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості Суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Білух проти України", заява №33949/02, пункт 49; "Fey v. Austria", заява №14396/88, пункти 27, 28 та 30; "Wettstein v. Switzerland", заява №33958/96, пункти 42-43, "Pullar v. United Kingdom", заява №22399/93, пункт 38 та інші) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
1) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
2) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Як на підставу відводу колегії суддів Кравчука В. М. та Стародуба О. П., Стеценка С. Г. від участі у розгляді справи №826/9693/13-а ОСОБА_1 зазначає, що на його переконання, колегією суддів допущені помилки (неточність) викладенні, зокрема в ухвалі про відкриття касаційного провадження, формулювання його позовних вимог.
Крім цього, ОСОБА_1. покликається на те, що судді Кравчук В. М. і Стародуб О. П. брали участь у розгляді справи № 826/4364/13-а, зокрема як судді касаційної інстанції та ухвалювали процесуальні рішення, якими відмовили у судовому захисті постраждалим від дій НБУ вкладникам ПАТ "Банк "Таврика".
Наведені ОСОБА_1 обставини не є такими, що викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності колегії суддів Кравчука В. М. та Стародуба О. П., Стеценка С. Г. Такі доводи фактично зводяться до незгоди з ухвалами Верховного Суду.
Отже, зазначені у заяві про відвід судді доводи, у відповідності до положень частини четвертої статті 36 КАС України, не можуть бути визнані обґрунтованою підставою для відводу колегії суддів Кравчука В.М. та Стародуба О.П., Стеценка С.Г., а також їх не можна розцінювати як доказ сформованої упередженої позиції цієї колегії суддів.
Аналогічна позиція щодо застосування критерію "неупередженості" судді висловлена Верховним Судом в ухвалах від 27.10.2020 у справі №826/8426/14, від 06.10.2022 у справі №640/17351/19, від 24.01.2023 у справі №826/9693/13-а, від 11.07.2023 у справі №200/5179/22.
У той же час Верховний Суд наголошує, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Проаналізувавши доводи, наведені позивачем у заяві про відвід колегії суддів Кравчука В. М. та Стародуба О. П., Стеценка С. Г., суддя-доповідач дійшов висновку, що заява ОСОБА_1. не містить будь-яких об'єктивних доводів та доказів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ'єктивності колегії суддів, зокрема таких, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цієї колегії судді як з погляду "суб'єктивного критерію", так і з погляду "об'єктивного критерію".
Водночас обставини, на які посилається заявник, не можуть вважатися обґрунтованою підставою для висновку, що колегія суддів у складі: Кравчука В. М., Стародуба О. П., Стеценка С. Г., визначена для розгляду справи №826/9693/13-а, може проявити упередженість або необ'єктивність при розгляді справи.
Відтак передбачених статтею 36 КАС України підстав для відводу колегії суддів Верховного Суду у складі Кравчука В. М., Стародуба О. П., Стеценка С. Г. у цій справі немає.
Керуючись статтями 36, 37, 40 КАС України, Суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Кравчука В. М., Стародуба О. П., Стеценка С. Г. від участі у розгляді справи №826/9693/13-а за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Л. В. Тацій